Міжнародний факторинг проблеми та перспективи розвитку в Україні (стр. 5 из 8)

Експортний факторинг є найбільш ефективним, якщо ви надаєте або хочете надавати закордонному покупцеві товарний кредит, внаслідок чого:

1. відлучаєте власні обігові кошти або залучаєте кредитні кошти;

2. зазнаєте підвищеного кредитного й валютного ризику при торговельній операції;

3. зазнаєте ризику «90 днів»;

4. оплачуєте роботу персоналу, який займається обліком дебіторської заборгованості закордонних покупців.

Рис. 2.2.1 Схема експортного факторингу.

З рисунку можна визначити наступні етапи експортного факторингу:

1) експортер поставляє продукцію імпортерові (поставки мають регулярний і стабільний характер) на умовах товарного кредиту.

2) банк одержує від експортера документи, що підтверджують поставку продукції.

3) банк перевіряє ділову репутацію й платоспроможність імпортера.

4) експортер одержує авансове фінансування відповідно до наданих документів (60—80% від вартості поставки).

5) банк відслідковує дотримання імпортером умов оплати продукції відповідно до контракту.

6) імпортер оплачує поставку в строки, передбачені умовами товарного кредиту.

7) банк переказує експортерові залишок вартості поставки.

Переваги експортного факторингу також випливають з його процедури: іноземні борги стають внутрішніми боргами, дозволяються значні проблеми і ризики, зв'язані з веденням міжнародного бізнесу, такі як ризик неплатежу, незнайома іноземна мова, невідоме законодавство, незнайома процедура стягування дебіторської заборгованості і звичаї торговельної практики. Таким чином, факторинг є комплексним обслуговуванням дебіторської заборгованості постачальника.

Підсумовуючи переваги факторингу для експортерів, хотілося б підкреслити, що цей вид міжнародного факторингу:

1. допомагає експортерам розширити продаж за рахунок використання конкурентноздатних умов і термінів оплати, у т.ч. використання відстрочки платежу;

2. здійснює повне страхування ризику неплатежу;

3. прискорює процедуру одержання платежу в порівнянні з акредитивною формою розрахунків;

4. збільшує оборотні кошти експортера, тому що фінансування по факторингу не вимагає застави і росте з ростом продажів;

5. сприяє поліпшенню кредиту-менеджменту експортера;

6. дозволяє експортерові торгувати на умовах «відкритого рахунка» і відходити від використання акредитивної форми розрахунків.

Переваги імпортного факторингу дещо інші. Ця операція дає такі позитивні результати, як:

1. підтвердження імпорт-фактором ділової репутації постачальника, з яким ви організовуєте свій бізнес;

2. формування позитивної історії розрахунків;

3. одержання широких можливостей для співпраці з новими закордонними партнерами.

4. одержання відстрочення платежу від закордонного постачальника;

Якщо імпортер купує товар в закордонного постачальника з попередньою оплатою або оплатою за фактом поставки, то цілком можливо, що він вилучає власні обігові кошти або залучає кредитні кошти, не маючи змоги встановити справді конкурентні умови реалізації власної продукції; також залежить від сезонних коливань попиту та обмежений в можливості виходу на нові ринки й розширення сфери власного збуту.

Рис. 2.2.2 Схема імпортного факторингу.

Схема прямого імпортного факторингу складається з наступних етапів:

1) експортер поставляє продукцію імпортерові (поставки мають регулярний і стабільний характер) на умовах товарного кредиту.

2) банк одержує від експортера документи, що підтверджують поставку продукції.

3) банк перевіряє ділову репутацію й платоспроможність імпортера.

4) експортер одержує авансове фінансування відповідно до наданих документів (60—80% від вартості поставки).

5) банк відслідковує дотримання імпортером умов оплати продукції відповідно до контракту.

6) імпортер оплачує поставку в строки, передбачені умовами товарного кредиту.

7) банк переказує експортерові залишок вартості поставки.

Прямий імпортний факторинг має сенс лише у тому випадку, коли експорт виробляється в одну або дві країни. Якщо експортер має контрагентів в багатьох країнах, то висновок однієї угоди з факторинговою компанією своєї країни буде зручнішим, ніж більшої кількості прямих угод з факторинговими компаніями інших держав.

Модель експортно-імпортного факторингу дозволяє розділити функції і ризики між імпорт-фактором, розташованим в країні імпортера, і експорт-фактором, розташованим в країні експортера. Головна мета цієї моделі - забезпечити фінансування до 100% і зменшити накладні витрати в адміністративній сфері.

Класична схема експортно-імпортного факторингу складається з наступних етапів:

1. запит ліміту / забезпечення ризиків;

2. поставка / розсипка фактури;

3. фінансування;

4. оплата.

На першому етапі експортер запрошує у свого експорт-фактора суму, що підлягає забезпеченню. Експорт-фактор запрошує у імпорт-фактора необхідний ліміт. Імпорт-фактор перевіряє імпортера і надає експорт-фактору гарантії. Далі експорт-фактор дає експортеру дозвіл на ліміт, після чого здійснюється продаж документів.

На другому етапі експортер поставляє товар або послугу і передає копію рахунку експорт-фактору, а той посилає її імпорт-фактору. Одночасно з товаром експортер направляє імпортеру рахунок з позначками про перенадходження.

На третьому етапі, після поставки товару або послуги, експорт-фактор фінансує експортера в межах 70—90% повної первинної фактурної ціни.

На четвертому етапі імпортер здійснює 100%-ний платіж імпорт-фактору, а той перераховує одержану суму експорт-фактору. Нарешті, експорт-фактор переводить експортеру не профінансовану частину вимог (10%—30%) за вирахуванням вартості факторингових послуг.

Якщо терміни платежу не дотримуються, імпорт-чинник направляє імпортеру нагадування-попередження. Якщо після двох-трьох нагадувань вимоги не оплачуються, імпорт-чинник вживає необхідні правові заходи.

Імпорт-фактор приймає на себе ризики імпортера, перевіряє його платоспроможність і гарантує експорт-фактору оплату товару, що поставляється експортером. Якщо імпортер не оплачує товар, імпорт-фактор платить за нього.

Експорт-фактор приймає на себе ризики, пов'язані з поставкою товару експортером і при необхідності кредитує експортера, не чекаючи отримання оплати від імпортера або імпорт-фактора.

Перевага експортно-імпортного факторингу полягає у тому, що для компанії, обслуговуючої імпортера, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, як для факторингової компанії експортера. Разом з тим він достатньо громіздкий і припускає високі витрати сторін.

Останній тип міжнародного факторингу - "back-to-back". У трьох перших моделях міжнародних факторингових операцій фінансування вимог концернів не передбачається. Цю функцію виконує факторинг " back-to-back ". Реалізація операції при цій технології схожа на комбінацію схеми експортно-імпортного факторингу і звичайного внутрішнього факторингу.

Особливістю зовнішньоторговельного факторингу в цілому є його завжди відкритий характер, а також відсутність права регресу до постачальника на експорт. Останнє обумовлене тим, що основною причиною факторингового обслуговування експортера виступає звичайно захист експортера від кредитного ризику. Обслуговування всього товарообігу, яке передбачається при операціях усередині країни, зустрічається при факторинговому обслуговуванні зовнішньоторговельних операцій набагато рідше, факторингові компанії в більшості випадків спеціалізуються на обслуговуванні ринку однієї країни або ринку певної продукції.

Міжнародний факторинг Укрсоцбанку дозволяє імпортеру на постійній основі одержувати товар з відстроченням платежу (звичайно до трьох місяців). Зобов'язання оплати покладається на імпортера після приймання товарної поставки за якістю і кількості. Факторинг відкриває унікальні можливості для підприємств, що імпортують товари, будучи не чим іншим, як товарним кредитом.

2.2 Сучасний стан розвитку міжнародного факторингу в Україні.

Сьогодні люди краще проінформовані про міжнародний факторинг, і інтерес до цієї послуги росте. Проте, не дивлячись на очевидні переваги, по факторингових схемах в Україні працюють не більше 250 підприємств.

Для можливості повноцінного виходу банку на ринок факторингових операцій в Україні можливий два варіанти:

1. Самостійний розвиток продукту за допомогою тривалої розробки і впровадження схем проведення операцій, створення спеціалізованих структурних підрозділів, залучення дорогих кадрів. У результаті, можливе упущення вигоди в наслідку випередження конкурентів у зв'язку з тривалим етапом розробки продукту.

2. Європейський варіант. Використання послуг компанії-агента для розвитку даного бізнесу.

Існує пропозиція агента. Виконання для банку, охочого вийти на ринок факторингу і що позиціонує проведення факторингових операцій, комплексу завдань по розробці, впровадженню, консультаційному супроводу і поточному адмініструванню, страхуванню рисок.

Суб'єкти агентського факторингу :

1. Банк-партнер - надає пасиви під проведення факторингових операцій, а так само здійснює бухгалтерський супровід операції.

2. Агент - спочатку розробляє схему проведення операцій, вносить корективи. На етапі взаємодії Агентові ставиться перевірка ділової репутації клієнта, його дебіторів, аналіз фінансово-господарської діяльності клієнта, юридичний аналіз договорів постачання, перевірка товарності постачання, здійснення поточного адміністрування заборгованості.

3. Клієнт - юридична особа, що здійснює постачання ліквідного товару дебіторам на умовах відстрочення платежу від 4 до 90 днів.