Коефіцієнт забезпеченності власними засобами характеризує наявність власних оборотних коштів ó підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.
Кв=
де Ктлк - значення коефіцієнта поточної ліквідності наприкінці
звітного періоду;
Ктлн— значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку
звітного періоду;
Т- термін звітного періоду в місяцях;
У- період відновлення (утрати) платоспроможності.
При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності Т= 6 місяцям.
При розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності У== 3 місяцям.
За результатами розрахунків і отриманих значень перерахованих показників (критеріїв) може бути прийнято одне з таких рішень:
про визнання структури балансу підприємства незадовільної, а підприємства неплатоспроможним;
про наявність реальної можливості в підприємства-боржника відновити свою платоспроможність;
про наявність реальної можливості втрати платоспроможності підприємством, коли воно найближчим часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами.
Прийняте рішення є підставою для підготування пропозицій по наданню фінансової підтримки неплатоспроможним підприємствам, їхньої приватизації, або інших дій .
Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільної, à підприємства-банкрутом є виконання однієї з таких умов:
коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
коефіцієнт заможності власними засобами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1.
При незадовільній структурі балансу для перевірки реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності терміном на 6 місяців. Якщо значення коефіцієнта більше 1, то може бути прийняте рішення про наявність у підприємства реальної можливості відновити свою платоспроможність і рішення про визнання структури балансу незадовільної може бути відкладене на термін, обумовлений керуванням по справах про неспроможність (банкрутстві).
При задовільній структурі балансу для перевірки стійкості фінансового положення розраховується коефіцієнт утрати платоспроможності на термін 3 місяця. Якщо значення коефіцієнта втрати платоспроможності менше 1, може бути прийняте рішення про те, що підприємство найближчим часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами (про втрату платоспроможності). Через реальну погрозу втрати даним підприємством платоспроможності воно ставиться на відповідне урахування в керуванні по справах про неспроможність (банкрутстві).
Однієї з частих причин неплатоспроможності підприємства є заборгованість держави перед ним. Під заборгованістю держави перед підприємством розуміються не виконані в термін зобов'язання повноважного органа державної виконавчої влади України або суб'єкта України по оплаті замовлення, розміщеного на підприємстві, від виконання якого підприємство не управі відмовитися відповідно до законодавства. Наявність заборгованості держави перед підприємством визначається на підставі довідки про структуру державної заборгованості і документів, що підтверджують наявність даної заборгованості (договорів, розпоряджень, наказів і т.д.).
На підставі поданих документів по кожному з невиконаних у термін зобов'язаннь, визначаються обсяги державної заборгованості і терміни їхній виникнення. При наявності державної заборгованості оцінка поточної ліквідності здійснюється по скоригованій формулі
Кпл*=
де:
Кпл*- скоригований коефіцієнт поточної ліквідності;
Pi - обсяг державної заборгованості по i-му невиконаному в термін зобов'язанню державі;
S Pi- сумарна заборгованість;
Z- сума платежів по обслуговуванню заборгованостей держави перед підприємством, що розраховується по формулі:
Z=S Pi· ti · Si /100/360,
де ti- період заборгованості по i-му , не виконаному в термін зобов'язанню держави;
Si - річна дисконтна ставка НБУ на момент виникнення заборгованості. Датою виникнення заборгованості рахується дата оплати розміщеного державного замовлення, установлене відповідним договором або іншим документом. У випадку відсутності зазначеної дати моментом виникнення державної заборгованості вважається дата закінчення виконання замовлення (або етапу робіт із держзамовлення)
Результати аналізу фінансових результатів повинні бути узгоджені з загальною оцінкою фінансового стану підприємства, що у більшій мірі залежить не від розмірів прибутку, а від спроможності підприємства своєчасно погашати свої борги, тобто від ліквідності активів. Остання залежить від реального грошового обігу підприємства, що супроводжується потоком грошових платежів і розрахунків, що проходять через розрахунковий і ін. рахунки підприємства. Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при достатньому й узгодженому контролі за прямуванням прибутку, оборотного капіталу і коштів.
Основним джерелом інформації для проведення аналізу взаємозв'язку прибутку, прямування оборотного капіталу і коштів є баланс (ф№ 1) , звіт про фінансові результати і їхнє використання (ф№ 2) . Особливістю формування інформації в цих звітах є метод нарахувань, а не касовий метод. Це означає, що отримані прибутки, або понесені витрати можуть не відповідати реальному «прику» або «відтоу» коштів на підприємстві.
У звіті може бути показаний достатній розмір прибутку і тоді оцінка рентабельності буде високої, хоча в той же час підприємство може відчувати гостру хибу коштів для свого функціонування. І навпаки, прибуток може бути незначної, а фінансовий стан підприємства - цілком задовільним. Показані в звітності підприємства дані про формування і використання прибутку не дають повного уявлення про реальний процес прямування коштів. Наприклад, достатньо для підтвердження сказаного зіставити розмір балансової прибутку, показаної у ф. № 2 звіту про фінансові результати і їхнє використання з розміром зміни кошти в балансі (стор. 270-310). Прибуток є лише одним із чинників (джерела) формування ліквідності балансу. Іншими джерелами є: кредити, позики, емісія цінних паперів, внески фундаторів, інші.
Тому в деяких країнах у даний час віддається превага звіту про прямування коштів як інструменту аналізу фінансового стану фірми. Наприклад, у США з 1988 року введений стандарт, по якому підприємства, замість цього звіту складався, що ними до, про зміни у фінансовому положенні, повинні складати звіт про прямування коштів. Такий підхід дозволяє більш об'єктивно оцінити ліквідність фірми в умовах інфляції і з урахуванням того, що при упорядкуванні інших форм звітності використовується метод нарахування, тобто він припускає відбиток витрат незалежно від того, отримані або сплачені відповідні грошові суми.
Звіт про прямування коштів - це документ фінансової звітності, у якому відбиваються надходження, витрата і нетто-зміни коштів у ході поточної господарської діяльності а також інвестиційної і фінансової діяльності за визначений період. Ці зміни відбиваються так, що дозволяють установити взаємозв'язок між залишками коштів на початок і кінець звітного періоду.
Звіт про прямування коштів - це звіт про зміни фінансового стану, складений на основі методу потоку коштів. Він дає можливість оцінити майбутні надходження коштів, проаналізувати спроможність фірми погасити свою короткострокову заборгованість і виплатити дивіденди, оцінити необхідність притягнення додаткових фінансових ресурсів. Даний звіт може бути складений або у формі звіту про зміни у фінансовому положенні (із заміною показника «чисті оборотні активи» на показник «кошти»), або по спеціальній формі, де напрямку прямування коштів згруповані по 3 напрямкам: господарська (операційна) сфера, інвестиційний і фінансова сфери.
У сфері виробничо-господарської діяльності відбиваються статті, що використовуються при розрахунку чистого прибутку в звіті про прибутки і збитки. Сюди включаються такі надходження, як оплата покупцями товарів і зроблених послуг, відсотки і дивіденди, сплачені іншими компаніями, надходження від реалізації необігових активів. Відтік коштів визивається такими операціями, як виплата заробітної плати, виплата відсотків по позиках, оплата продукції і послуг, витрати по виплаті податків і інші. Ці статті коректуються на надходження і витрати нараховані, але не оплачені або нараховані, але не потребуючі використання коштів. Крім того виключаються, щоб уникнути повторного рахунку, статті, що впливають на чистий прибуток, що розглядаються в поділах фінансової й інвестиційної діяльності.