Продуктивність праці та фактори її зростання (стр. 3 из 3)

програми при базисній продуктивності праці, чол.

Розраховуючи економію чисельності працюючих, слід по кожному заходу оргтехплану врахувати коефіцієнт його дії у розглядаємому періоді (Кд).

Цей коефіцієнт розраховується по формулі:

Кд = Мд/Мк,

де Мд – число місяців на протязі яких діє той чи інший фактор,

Мк – календарне число місяців у розглядаємому періоді.

Приклад: З 1 червня поточного року у штампувальному цеху механічний прес буде замінено пресом-автоматом. По розрахунках на протязі року це дозволить вивільнити 6 робітників, а з врахуванням терміну впровадження – трьох.

Кд = 6 міс./12 міс. = 0,5; 0,5 х 6 = 3 чол.

2. Резерви покращення використання робочого часу.

Резерви покращення використання робочого часу визначаються, виходячи із можливого скорочення його втрат.

В ході виявлення резервів покращення використання робочого часу порівнюють динаміку годинної, денної і річної виробітки робітників і отримують відносні оцінки степені використання робочого часу.

Далі за допомогою фотографій і самофотографій використання робочого часу:

1) кількісно визначають втрати часу;

2) встановлюють їх причини;

3) розробляють заходи по їх зменшенню або повній ліквідвції.

На підставі аналізу може бути розрахований можливий ріст продуктивності праці за рахунок скорочення втрат робочого часу (DППч) по формулі:

Цей коефіцієнт розраховується по формулі:

Кд = Мд/Мк,

де Мд – число місяців на протязі яких діє той чи інший фактор,

Мк – календарне число місяців у розглядаємому періоді.

Кд = 6 міс./12 міс. = 0,5; 0,5 х 6 = 3 чол.

2. Резерви покращення використання робочого часу.

Резерви покращення використання робочого часу визначаються, виходячи із можливого скорочення його втрат.

Далі за допомогою фотографій і самофотографій використання робочого часу:

4) кількісно визначають втрати часу;

5) встановлюють їх причини;

6) розробляють заходи по їх зменшенню або повній ліквідвції.

DППч (%) = 100 – Ч1/100 – Ч0 х 100 – 100,

де Ч0 – втрати робочого часу до впровадження заходів (в % до всього фонду часу),

Ч1 – втрати робочого часу після впровадження заходів (в % до всього фонду

часу).

Приклад: Втрати робочого часу із-за внутрішньозмінних простоїв до впровадження заходів складали 10% фонду робочого часу. При здійсненні відповідних заходів можливо їх знизити до 5%.

Приріст продуктивності праці в цьому випадку складе:

DППч = 100 – 5/100 – 10 C 100 – 100 = 5,5%.

Для розрахунка відносної економії робочого часу (Ер.ч.в.) використовується формула:

Ер.ч.в.(%) = Ч0 – Ч1/100 – Ч1 C 100,

де зберігаються позначення попередньої формули.

Приклад: Ер.ч.в. = 10 – 5/ 100 – 5 C 100 = 5,26%.

Економія (абсолютна) Еа робочої сили (чол.) розраховується за формулою:

Еа = Чрозр. х ПВ/ 100 C Ер.ч.в./100,

де Чрозр. – розрахункова чисельність працюючих, необхідна для виконання нової

виробничої програми по базисному виробітку, чол.,

ПВ – питома вага працівників, яких стосується захід по скороченню втрат

робочого часу, у %,

Ер.ч.в. – економія робочого часу у відносному виразі, у %.

Приклад: Якщо відомо, що заходи по зменшенню внутрішньозмінних втрат робочого часу торкались 20% працюючих, а розрахункова чисельність робітників, необхідних для виконання виробничої програми, склала 400 чоловік, ми можемо визначити економію робочої сили (Еа) в абсолютному виразі:

Еа = 400 х 20%/100 х 5,26/100 = 4 чоловіка.

3. Резерви удосконалення структури кадрів.

Суть цих резервів полягає в наступному. Показник продуктивності праці, визначений в розрахунку на одного середньооблікового працівника, залежить головним чином від росту виробітки основних робітників і зміни їх питомогої ваги в загальній чисельності працюючих.

Відповідно (при даній чисельності промислово-виробничого персоналу “ПВП”), чим вища питома вага основних робітників, тим, при інших рівних умовах, вища продуктивність праці на підприємстві. В той же час, звичайно, можливості збільшення питомої ваги основних робітників являються обмеженими і визначаються ефективністю використання праці інших категорій працівників і доцільністю їх скорочення.

Приклад: По даних таблиці проаналізувати степінь використання резервів росту продуктивності праці на підприємстві за рахунок удосконалення структури кадрів.

Таблиця: Показники виробітку і чисельності працюючих на підприємстві.

Показники	Попер. рік, факт.	Звітний рік
Показники	Попер. рік, факт.	План	Факт	План в % до попер. року	Факт в % до попер. року	% ви-кон. плану
1. Обсяг товарної продук., млн. крб.	8400	8800	9260,6	104,8	110,5	105,2
2. Середньоспискова чисельність працюючих чол.	2100	2140	2180	101,9	103,8	101,9
3. Чисельність основних робітників, чол.	1028	1053	1069	102,4	104,0	102,8
4. Питма вага числа осн. робітн. в заг. числі працюючих, %	48,9	49,2	49,0	100,6	100,2	99,6
5. Середньорічна вир-ка в розрах. на 1 осн. робітника, тис. крб.	8171	8357	8665	102,8	106,2	102,3
6. Сер. річна вир-ка в розрахунку на 1 працюючого, тис. крб.	4000	4112	4248	102,24	106,05	103,3

Дані таблиці показують, що планом у звітному році передбачалось збільшення чисельності основних робітників на 25 чол. (1053 – 1028), тобто на 2,4% при одночасному збільшенні чисельності персоналу на 15 чол. (2140 – 2110 – 25). Це повинно було підвищити питому вагу числа основних робітників в загальній чисельності працюючих з 48,9% до 49,2% (тобто на 0,6 пункта) і тим самим покращити структуру кадрів на підприємстві.

В результаті при рості продуктивності праці основних робітників на 2,24% планувалось підвищення продуктивності праці всіх працюючих на 2,8% =

= (102,24 х 1,006 х 100) – 100.

Звідси плановий приріст продуктивності праці за рахунок удосконалення структури кадрів складає 0,56% = 2,8 – 2,24.

Фактично у звітному році чисельність основних робітників збільшилась порівняно з базисним роком на 41 чол. = 1069 – 1028, тобто на 4,0% при одночасному збільшенні чисельності іншого персоналу на 39 чоловік = 2180 – 2100 – 41.

Значить, фактичне співвідношення чисельності основних робітників і іншого персоналу в загальному прирості чисельності працюючих видалось менш сприятливим, ніж це передбачалось планом.

Питома вага числа основних робітників загальної чисельності ПВП збільшилось з 48,9% до 49,0% у звітному році, але менше ніж по плану (49,2%).

При фактичному рості продуктивності праці основних робітників на 6,05%, середньорічна вирібка на 1 працюючого підвищилась на 6,2%.

Таким чином, фактичний ріст продуктивності праці за звітний рік порівняно із попереднім роком в результаті удосконалення структури кадрів склав 15% (6,2 – 6,05) або 2,4% загального його приросту (0,15 : 6,2) х 100).

Невиконання плану підвищить продуктивність праці за рахунок удосконалення структури кадрів слід було б оцінити від’ємно.

Однак для того, щоб обгрунтувати таку оцінку, необхідно здійснити детальний аналіз і виявити причини більш значимого, проти плану, збільшення чисельності працюючих (крім основних робітників).

Наприклад, це може бути, що у зв’язку з реконструкцією підприємства була залучена додаткова чисельність ІТР.