Адміністративно-правовий статус людини і громадянина - комплексправ і обов’язків особи, закріплений нормами адміністративного права, а також гарантії реалізації прав і обов’язків.
Адміністративно-правовий статус є складовою частиною загального правового статусу особи і урегульований нормами конституційного та адміністративного права. Багато прав і обов’язки людини і громадянина похідні від конституційних прав і обов’язків і знаходять своє відображення в законах, адміністративно-правових підзаконних нормативних актах, в актах органів місцевого самоврядування. Інші права і обов’язки не регламентовані конституційними нормами, але відповідають духу загальної конституційної концепції становища особи в Україні, встановлені іншими правовими актами (права і обов’язки пов’язані з керуванням транспортними засобами, придбання зброї).
Адміністративно-правові відносини особи з іншими суб’єктами АП можуть виникати як на підставі реалізації прав людини і громадянина або в зв’язку з покладеними на них обов’язками у сфері управління, так і при захисті прав і свобод особи або порушення особою своїх обов’язків.
Існує кілька точок зору на складові адміністративно-правового статусу:
Ківалов С.В., Коваль Л.В.:
- адміністративна правоздатність;
- адміністративна дієздатність.
Бахрах Д.М.
- адміністративна правосуб’єктність;
- реальні права і обов’язки.
Колпаков В.К.:
- адміністративна правоздатність;
- адміністративна дієздатність;
- права, які зумовлені адміністративним законодавством;
- адміністративно-правові обов’язки.
Битяк Ю.П.:
- основні невід’ємні права і свободи;
- комплекс прав та обов’язків, що закріплюються Конституцією України, нормами інших галузей права, в тому числі й адміністративного;
- гарантії реалізації цих прав та обов’язків, а також механізм їх охорони державою.
Точка зору більшості:
- адміністративна правосуб’єктність;
- права, свободи та законні інтереси;
- обов’язки;
- гарантії реалізації прав та свобод та законних інтересів.
Адміністративно-правовий статус громадян України - це встановлена законом й іншими правовими актами сукупність прав і обов’язків громадянина, що гарантують його участь в управлінні державними справами і задоволення публічних та особистих інтересів через діяльність державної влади та органів місцевого самоврядування.
1. Адміністративна правосуб’єктність громадян
Адміністративно-правовий статус громадян визначається обсягом та характером їх адміністративної правосуб’єктності.
Елементами правосуб'єктності є:
Адміністративна правоздатність - закріплена нормами АП здатність громадянина бути носієм прав та обов’язків у сфері публічного управління (виникає з моменту народження громадянина і припиняється після його смерті) - наприклад, право на громадянство, ім’я та прізвище, на соціальний захист тощо.
Адміністративна дієздатність - закріплена нормами АП здатність громадянина своїми діями реалізувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки у сфері публічного управління.
Види адміністративної дієздатності:
• часткова - до 16 років.
• неповна - з 16 років;
• повна - із 18 років;
У силу зазначених обставин громадяни можуть бути визнані обмежено або повністю недієздатними.
Адміністративна деліктоздатність закріплена нормами АП здатність громадянина нести юридичну відповідальність за свої дії.щщщщ
Адміністративна правосуб’єктність громадян поділяється на загальну та спеціальну. Відповідно розрізняють загальний та спеціальний адміністративно-правовий статус громадян. Кожен громадянин наділений передусім загальним статусом, який як правило однаковий для всіх, однак в той же час він може бути носієм одного або кількох спеціальних статусів. Досить часто спеціальний статус доповнює загальний (особа, яка має посвідчення водія), але іноді спеціальний статус впливає на загальний обмежуючи та змінюючи його (особа щодо якої встановлено адміністративний нагляд)
2. Права, свободи і законні інтереси громадян
Реалізація права передбачає видання акту застосування.
Реалізація свободи не передбачає видання акту застосування.
Законний інтерес- це юридично значимий інтерес, заснований на законі, що випливає з нього, схвалений і захищуваний ним, хоч і не закріплений у конкретних правових нормах.
Права і свободи можна поділити на різні групи, зокрема на загальні та спеціальні, абсолютні та відносні, громадянські (особисті, фізичні), політичні, економічні, соціальні, духовні (культурні) та ін.
3. Обов’язки громадян
Відповідно до Концепції реформи адміністративного права України оновлення змісту адміністративно-правового статусу громадян потребує вжиття ряду конкретних заходів щодо вдосконалення адміністративного законодавства, а саме:
- приведення у відповідність з вимогами Конституції України правоохоронного адміністративного законодавства;
- законодавче врегулювання порядку вільного пересування, вибору місця проживання в межах території України, реєстрації фізичних осіб, які на законних підставах перебувають на території України, введення Єдиного державного реєстру цих осіб;
- скасування прописки громадян за місцем їхнього проживання;
- законодавче врегулювання права громадян України на отримання управлінських послуг, що надаються органами виконавчої влади (у т. ч. видача дозволів, ліцензій тощо);
- законодавче врегулювання порядку створення політичних партій, їх легалізації та скасування судом актів реєстрації цих організацій, легалізації громадських організацій та скасування актів реєстрації цих організацій;
- розроблення законів, що регулюватимуть відповідні організаційні форми громадських формувань правоохоронного напряму з метою розширення участі громадян України в державному управлінні, охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю;
- законодавче визначення порядку реалізації права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, умов їх проведення, прав і обов'язків учасників масових мирних заходів;
- удосконалення законодавства, що регулює права громадян під час звернень до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та розгляду їхніх скарг посадовими особами;
- запровадження судового адміністративно-правового захисту прав і свобод громадян.
Адміністративно-правовий статус громадян України визначається:
Конституцією України (зокрема, розділом 2, ст. 21-68);
відповідними законами (насамперед, законом «Про громадянство України»;
окремими міжнародними договорами;
відповідними нормативно-правовими актами Президента України, державних органів та місцевого самоврядування.
4. Гарантії прав та свобод громадян
Споконвічним та універсальним гарантом прав громадян є закон. Будь-які владні структури і посадові особи зобов’язані діяти в рамках закону, і тільки в рамках закону вони можуть бути наділені якостями організаційно-правових гарантів. Закон може виконувати функцію гаранта при дотриманні таких умов:
положення, що містяться в законі, повинні бути адекватні економічній і політичній ситуації в країні, а також мати юридичну стабільність;
відповідати високому рівню юридичної техніки;
містити конкретні норми і механізми їхньої реалізації;
визначати коло державних органів і посадових осіб, на яких покладені обов’язки створювати умови для реалізації прав і свобод;
передбачати відповідальність органів і посадових осіб за обмеження прав і обов'язків громадян;
Для забезпечення адміністративно-правових гарантій прав і свобод громадян сформульовані такіположення:
в Україні не повинні видаватися закони, що відміняють або применшують права і свободи людини і громадянина;
обмеження прав можливо тільки при наявності визначених обставин і повинно бути встановлено законодавством;
визначено перелік прав і свобод, що не підлягають обмеженню взагалі;
будь-які нормативні акти, що торкаються права, свободи й обов'язку людини і громадянина, не можуть застосовуватися без офіційного опублікування та реєстрації у Мінюсті.
Організаційно-правові гарантії можна підрозділити навиди:
а) судові, тобто реалізовані судами в процесі здійснення правосуддя. Порядок розгляду справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, установлений законодавством про цивільне судочинство (справи по скаргах на дії державних органів і посадових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень; справи по скаргах на дії державних органів, громадських організацій і посадових осіб, що порушують права і свободи громадян). Справи по економічних суперечках, що виникає з адміністративних правовідносин, підвідомчі арбітражному суду (наприклад, справи про визнання недійсними цілком або частково ненормативних актів державних органів, органів місцевого самоврядування й інших органів, що не відповідають законам і іншим нормативним правовим актам і що порушують права і законні інтереси громадян);
б) адміністративні, тобто реалізовані у позасудовому порядку. У рамках управлінської компетенції посадові особи вправі, а в багатьох випадках - зобов’язані розглядати питання забезпечення адміністративно-правових гарантій прав громадян і вживати заходів для їхньої реалізації.