О. Кузьменко, І.Бородін, детально проаналізувавши дослідження питання стадій провадження в адміністративно-правовій літературі, пропонує виділяти чотири стадії: 1) адміністративне розслідування; 2) розгляд справи; 3) перегляд постанови; 4) виконання постанови.
Отже, на нашу думку, доцільно підтримати домінуючу позицію вчених-адміністративістів щодо виділення чотирьох стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Участь експерта в провадженнях у справах про адміністративні правопорушення залишилося поза увагою вчених-адміністративістів. А. Дусик, аналізуючи правовий статус експерта у провадженні по справах про порушення митних правил фрагментарно торкається питання залучення, вбачаючи доцільність використання спеціальних знань по зазначеній категорії справ на стадії розгляду справи про порушення митних правил, в деяких же випадках, в залежності від конкретних обставин справи, не виключає участь експерта і на стадії порушення справи про порушення митних правил, при перевірці змісту протоколу вищестоящою посадовою собою митного органу. Можлива участь експерта і в ході розгляду скарги на постанову по справі про порушення митних правил [28, с. 34].
Адміністративно-юрисдикційне провадження починається з виявлення факту вчинення адміністративного проступку, з'ясовуються причини і обставини вчинення правопорушення, виявляються винні особи, завдана шкода,його фіксації у відповідному процесуальному документі: протоколі про адміністративне правопорушення, акті, або розпорядженні (щодо юридичних осіб - суб’єктів господарювання). як зазначають Т.Коломоєць, І Сквірський цілком логічним вбачається розподіл першої стадії провадження на етапи: порушення провадження, встановлення фактичних обставин, процесуальне оформлення результатів із передачею їх до суду (адміністративне розслідування)[45, с. 101].
Як уже зазначалось вище, КпАП України в п.1 ст. 273 закріплює, що експерт призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, у разі, коли виникає потреба в спеціальних знаннях. Закон України «Про судову експертизу» також в ст.1 зазначає, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства, тобто відносить дії судового експерта на розсуд уповноваженого органу, в компетенції якого перебуває провадження. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень закріплює в п. 1.3.наступне: відповідно до чинного законодавства за дорученням правоохоронних органів (у тому числі для вирішення питання про порушення адміністративної чи кримінальної справи), посадових осіб Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України, Державної виконавчої служби, на замовлення адвокатів, захисників та осіб, які самостійно захищають свої інтереси, та їх представників, нотаріусів, банківських установ, страхових компаній, а також інших юридичних і фізичних осіб можуть виконуватись експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи. Таким чином, протиріччя між КпАП України, Законом України «Про судову експертизу» і Інструкцією очевидне – час допуску експерта до провадження у справах про адміністративні правопорушення різний – за чинним КпАп України, законом України «Про судову експертизу» (доречі як і за іншими процесуальними кодексами України) – експерт залучається до справи у випадку необхідності на другій, центральній стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення при підготовці справи до розгляду, за рішенням уповноваженого органу, в провадженні якого знаходиться справа, Інструкція ж дозволяє залучати експерта і на першій стадії провадження по справам про адміністративні правопорушення, для вирішення питання про порушення адміністративної справи взагалі.
Враховуючи це особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в момент порушення справи, з'ясування причин і обставин вчинення правопорушення, процесуального оформлення результатів розслідування та направлення матеріалів для розгляду справи за підвідомчістю, фактично позбавлена права на дослідження певних доказових матеріалів експертом на першій стадії провадження у справі про адміністративне правопорушення, безперечно така нормативна обмеженість потребує свого усунення, надання законодавчого дозволу на призначення та проведення експертизи до порушення провадження по справі про адміністративне правопорушення, що забезпечить змогу експерту реалізувати процесуальні права під час першої стадії провадження, а отже, буде сприяти всебічному, повному й об’єктивному дослідженню обставин справи, постановленню законних і обґрунтованих рішень.
Друга центральна стадія провадження - розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення у ній постанови. Дана стадія є основною у зазначеному провадженні, адже саме в ній вирішуються найважливіші завдання провадження, фактично вирішується справа. Саме на даній стадії залучення та участь експерта в провадженні у справах про адміністративні правопорушення є максимальною. Саме засади діяльності експерта на даній стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення знайшли своє більш-менш детальне нормативне закріплення.
Виходячи з приписів КпАП дана стадія включає наступні процесуальні дії:підготовка справи до розгляду; слухання справи; прийняття рішення по справі та доведення його до відома.
На стадії підготовки справи до розглядуорган, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, має ретельно вивчити всі обставини справи, заслухати пояснення особи, щодо якої порушено адміністративне провадження, потерпілих, законних представників, а також при необхідності використання спеціальних пізнань експерта призначити проведення експертизи. Отже, саме на цій стадії органом, уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення, призначається при необхідності використання спеціальних знань експертиза, а експерт має можливість реалізувати свої процесуальні права та обов’язки, і як підсумок експертної діяльності – надати експертний висновок. Приймаючи рішення про проведення експертизи, орган, що здійснює адміністративно-деліктне провадження уже має у своєму розпорядженні дані, які якоюсь мірою (ймовірно чи достовірно) підтверджують належність до справи матеріалів, що направляються експерту. Як правило, необхідність призначення експертизи полягає в підтвердженні чи спростуванні обставин, що містяться в цих матеріалах.
Питання, що пов’язані з місцем проведення експертизи, обставинами, що перешкоджають її проведенню, призначенням конкретного експерта, також вимагають свого вирішення саме на даній стадії провадження у справі про адміністративне правопорушення. А. Дусик, досліджуючи правовий статус експерта провадженні по справах про порушення митних правил зазначає, що пере5важна більшість експертиз з даного провадження проводиться в експертній установі. Однак, притягнення експертів з інших установ, що не визнані експертними, не перешкоджає досягненню об’єктивної істини в провадженні по справах про порушення митних правил. В нинішній час, як зазначає автор, склалося положення, при якому митні органи в якості експертів привертають фахівців з своєї галузі; вони володіють необхідними знаннями, що дозволяють правильно вирішувати питання, що виникають при розгляді справ даної категорії, і це цілком виправдано, тим більше, що притягнення експерта тільки з експертної установи або з іншого відомства ані в Митному кодексі України, ані в КпАП не закріплено [28, с. 34]. Таким чином, погоджуючись з даною думкою А. Дусик, на наш погляд, в КпАП щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення доцільним вбачається законодавче закріплення, щодо права органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення вирішувати питання про призначення експертизи на свій розсуд, керуючись інтересами вчасного, всебічного, повного і об’єктивного розгляд всіх обставин по справі про адміністративне правопорушення.
Рішення про провадження експертизи по справам про адміністративні правопорушення в юрисдикційній діяльності оформлюються звичайно у вигляді постанов уповноваженого органу (посадової особи), в провадженні якого знаходиться справа про адміністративне правопорушення. При цьому, винесена постанова про призначення експертизи повинна містити в собі вступну, описову і постановляючу частини. У вступній частині слід вказувати, який орган (посадова особа), призначає експертизу, місце і час винесення постанови, в описовій - обставини справи про адміністративне правопорушення (стислу фабулу справи, фактичні і юридичні підстави призначення експертизи). Що ж стосується постановляючої частини, то в ній необхідно визначити, кому доручається проведення експертизи, коло питань, що підлягають з'ясуванню за допомогою експерта, перелік матеріалів, наданих для дослідження.
Приорганізаціїслухання справиорган, в провадженні якого знаходиться справа про адміністративне правопорушення, викликає експерта, який не тільки надає свій письмовий експертний висновок на поставлені питання, але й усні пояснення щодо свого висновку, який нині більшістю юристів розглядається як самостійний вид доказів, а отже, заслуговує на увагу.