Таблиця 1.1
Виробництво молока в Україні за роками, тис. т
| Категорії господарств | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2003р. в% до 2002р. |
| Усі категорії | 13353,7 | 21657,9 | 13429,3 | 14142,2 | 105,3 |
| В тому числі: | |||||
| Сільськогосподарські підприємства усіх форм власності | 4681,5 | 3668,7 | 3636,2 | 3468,1 | 95,4 |
| Господарства населення | 8672,2 | 8989,2 | 9793,1 | 10674,1 | 109,0 |
| Питома вага господарств населення,% | 64,9 | 71,0 | 7209 | 75,5 | Х |
Обсяги пропозиції в господарствах населення постійно збільшуються. У 2003 році порівняно з 2001-м виробництво молока господарствами населення збільшилося і становило 8,8%, тоді як у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності його обсяг скоротився на 1,7%, що зумовлено скороченням поголів'я корів та їхньою низькою продуктивністю.
Молочне скотарство у минулі роки розвивалося на пріоритетах концентрації та спеціалізації, широкого залучення інвестицій у тваринницькі комплекси, формування міжгосподарських підприємств. Ці проекти втілювалися у капітальні приміщення, громіздке обладнання на принципах промислових технологій. Більшість комплексів промислового типу не досягла проектного рівня, ускладнила екологічну ситуацію, а зростання енерго- та капіталоємності приміщень не сприяли поліпшенню утримання худоби. Велика концентрація поголів'я в приміщеннях, незадовільний мікроклімат та багато інших негараздів призвели до погіршення фізіологічного стану худоби, збільшення її вибракування, зниження відтворювальних функцій і молочної продуктивності.
Економіка галузі дотується, але ці дотації не допомагають виправити становище, оскільки багато сільгосппідприємств працювали збитково. Сума збитку вдвічі перевищувала виручку від реалізації молочної сировини заводам. Така ситуація є результатом тінізації економіки, яка проявляється через низьку товарність виробництва. У віддалених підприємствах молоко немає можливості відправляти на переробку, а тому це роблять на місці.
Молочне скотарство, яке займає одне з провідних місць в агропромисловому комплексі, має різні вектори динаміки. В суспільному секторі спостерігається тенденція скорочення поголів'я корів і виробництва молока, а в приватному селянському – до зростання. Але процеси, які відбуваються стихійно, не є однозначно позитивними для розвитку галузевого ринку молока і молочних продуктів [6,7].
Таблиця 1.2
Динаміка середньорічного удою молока від однієї корови, кг
| Категорії господарств | Роки | 2003 | ||||||
| 1990 | 1995 | 1998 | 2000 | 2002 | 2003 | 1 півріччя | За рік | |
| Всі категорії господарств | 2863 | 2204 | 2103 | 1988 | 2219 | 2317 | 1180 | 2460 |
| у тому числі | ||||||||
| суспільний сектор | 2941 | 1908 | 1706 | 1389 | 1646 | 1715 | 860 | 1760 |
| приватний сектор | 2637 | 2722 | 2702 | 2780 | 2834 | 2874 | 1425 | 3000 |
Переважна більшість сільськогосподарських підприємств характеризується низькою продуктивністю корів (табл.1.2). Це є наслідком недогодівлі та хвороб тварин, недоліків в організації виробництва та селекційно-племінній справі тощо. Для ряду областей дана проблема є чи не однією з основних, бо надій на корову, наприклад, в Закарпатській області становив 1324 кг, Волинській – 1363, Рівненській – 1357, Житомирській – 1457, Чернігівській – 1464 кг і продовжує знижуватися. Незважаючи на те, що за 1999-2000 рр. надій молока від 1 фуражної корови в господарствах суспільного сектора зріс на 4,2%, він залишається надзвичайно низьким і до рівня 1990 р. склав лише 58,3%. Продуктивність корів у приватному секторі в 1,7 рази вища, ніж у суспільному, мас чітку тенденцію до зростання. Зміни у власності на землю дозволили удосконалити годівлю худоби в особистих господарствах населення, що вплинуло на збільшення там продуктивності корів. В останні роки значно знижена репродуктивна здатність корів, почастішали аборти, висока яловість. Замість 90 телят на 100 корів одержують лише 70-73. В розрізі областей цей показник коливається від 64 (Тернопільська область) до 81 теляти (Запорізька область). Значна кількість поголів'я худоби (здебільшого молодняка) використовується для розрахунків за паливно-мастильні матеріали та інші матеріально-технічні ресурси, для виплати заробітної плати тощо. Як наслідок, відбулися небажані зрушення в структурі поголів'я великої рогатої худоби; питома вага корів у загальному стаді в 2000 р. зросла до 51%, а в приватному секторі - до 74, 7%. У Волинській, Житомирській, Київській, Полтавській та Рівненській областях вона коливалася в межах 81-82,3%, в Чернігівській і Сумській – сягнула понад 90% (90,3-90,4%). Середній світовий показник у 2000 р. становив 17,1%, у тому числі у США і Канаді 9,1-9,4%, Великобританії - 21,3, Франції - 22,5, Швеції - 26,3, Німеччині та Фінляндії – 33-34,4 відсотка [3,5]. Це означає, що на сучасному етапі економічного розвитку господарства нашої країни не мають можливостей забезпечити власне відтворення стада корів. У зв'язку з реформуванням в аграрному секторі економіки і створенні на селі нових організаційно-правових форм господарювання, яке ще не завершилось, малоймовірно, щоб ситуація у молочному скотарстві в найближчі роки суттєво змінилась на краще.
Сільське господарство перебуває в тяжкому стані, особливо тваринництво. Скорочуються обсяги виробництва, зменшується поголів'я тварин, знижується їх продуктивність. До 2001 р. у тваринництві господарств Харківської області продовжувався спад виробництва майже всіх основних видів продукції. Більш високими темпами скорочувалося виробництво продуктів тваринництва в господарствах суспільного сектору (табл.1.3).
Таблиця 1.3
Виробництво молока в Харківській області за роками, тис. ц
| 1990 | 1995 | 1998 | 2001 | 2002 | 2003 | |
| У всіх категоріях господарств | 12706 | 8124 | 6073 | 5923 | 5396 | 5856 |
| В сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності | 11330 | 5799 | 3510 | 3556 | 2794 | 2960 |
| В особистих підсобних господарствах населення | 1376 | 2325 | 2563 | 2567 | 2602 | 2896 |
В 2003 р. порівняно з 2002 р. показники по виробництву молока покращились.
За 2003 р. усіма категоріями господарств області вироблено і реалізовано 585,6 тис. тонн молока, що на 8,7% більше, ніж у 2002р.
У господарствах населення, якими вироблено 49% молока, збільшилися обсяги виробництва молока на 11,3%.
Сільськогосподарські підприємства виробництво молока збільшили на 5,9%.
Станом на 1 січня 2004 р. в області налічувалось 484,3 тис. голів великої рогатої худоби (103,9% до січня 2003 р), у тому числі 224,8 тис. голів корів (103,5%).
Продовжується перерозподіл худоби в бік його збільшення в господарствах населення: на кінець 2003 р. у них утримувалось майже третина загальнообласної чисельності великої рогатої худоби (у 2002 р. – 27%, у 1990 р. – 6%) [11].
У сільськогосподарських підприємствах Харківської області в 2003 р. поліпшилися показники продуктивності худоби: проти 2002 р. середній надій молока від однієї корови збільшився на 542 кг і склав 2233 кг, середньодобові прирости на вирощуванні та відгодівлі великої рогатої худоби збільшилися на 52 г і становили 85 г.
Перевага по виробництву продукції тваринництва в Харківській області залишається за великими підприємствами. Спад виробництва в господарствах суспільного сектору – це тимчасове явище, зумовлене перехідним періодом від планово-розподільної системи до ринкової системи господарювання. Колективні господарства через ціновий диспаритет, низькі ціни на сільськогосподарську продукцію та інші фактори втратили значну частину виробничого потенціалу.
Однією з основних причин недостатніх темпів зростання поголів'я тварин та ефективності виробництва продукції є: істотні недоліки в організації кормової бази, в першу чергу, недосконалість виробничих зв'язків з комбікормовою промисловістю; грубі порушення номенклатури та рецептури кормів.
Важливими резервами збільшення обсягів виробництва продукції тваринництва та підвищення ефективності галузі є: збільшення використання виробничих потужностей, покращення селекційної роботи, модернізація і придбання обладнання для переробки продукції тваринництва, впровадження методів маркетингової діяльності з метою вивчення ринку споживачів, продукції, конкурентів, створення умов для залучення інвестицій, підготовка висококваліфікованих кадрів нової формації, формування механізму праці на основі удосконалення її організації та оплати й поліпшення умов праці.
Ситуація в тваринництві складна, адже тваринництво - це така галузь, де проблеми не вирішуються впродовж одного року. Щодо чинників, які спричинили таку ситуацію, то їх можна поділити на такі основні групи. Перша - це економічно об'єктивні, які склалися в попередні роки. До них, насамперед, належить неврегульованість у цілому в народногосподарському комплексі економічних взаємовідносин: диспаритет цін, несприятлива податкова та кредитна система. Це зумовило ускладнення ситуації у попередні роки [8].
Відокремлюємо й іншу групу чинників суб'єктивно-господарських, які діють на рівні кожного конкретного господарства, кожного власника. Насамперед, порушені технології, спрощений підхід до селекційно-племінної роботи тощо.