Інфляція 2 (стр. 9 из 9)

В цілому, потрібно зазначити, що реально у нашій країні на сьогоднішній день по-справжньому ефективним є лише прямі методи боротьби з інфляцією — регулювання кредитів, цін і заробітної плати, регулювання валютного курсу і зовнішньої політики.

Узагальнюючи вітчизняний та світовий досвід, важливо зосередитися на першочергових проблемах подолання диспропорцій у суспільному виробництві та проведенні активної матеріалозберігаючої і енергозберігаючої технічної політики.

Зволікання чи нереалізація стабілізаційних і антикризових заходів нині набуває ваги державної безпеки та виживання абсолютної більшості населення України. Кінцевою метою антиінфляційних заходів має стати формування високоефективного народногосподарського комплексу, поетапний комплексний підхід до соціально зорієнтованої ринкової економіки, органічне поєднання державного і приватного інтересів у розвитку комплексів та галузей виробництв, що пов’язані з перспективами технологічного переозброєння галузей, розгортання конкурентоспроможних виробництв, формування експортного потенціалу, а також стимулювання виробників і оздоровлення довкілля.

11. Висновки

Писавши цю курсову роботу, я в деякій мірі набагато ближче познайомилася з таким поняттям, як інфляція

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної валюти.

В аналітичній економії існують різні підходи до класифікації інфляції.

Так інфляція поділяється на помірну, галопуючу та гіперінфляцію, очікувану та неочікувану, збалансовану та незбалансовану, явну та приховану, сучасну та класичну, інфляцію попиту та інфляцію пропозиції.

Основні причини виникнення інфляції: надмірне зростання грошової маси, надмірні державні видатки, зростання чистого експорту, інфляційні очікування, підвищення номінальної заробітної плати, зростання процентних ставок, зростання цін на матеріальні ресурси, зокрема на енергоносії, підвищення податків, мілітаризація економіки, монополізм окремих галузей.

Інфляція, а особливо галопуюча та гіперінфляція, негативно позначаються на всіх аспектах життя країни.

Основними соціально-економічними наслідками інфляції є перерозподіл майна і доходів між різними групами населення, зменшення реальної вартості заощаджень, зниження ефективності функціонування національної економіки, як наслідок, падіння рівня життя народу.

Антиінфляційну політику держави можна поділити на активну та адаптивну.

Активна політика передбачає використання таких заходів монетарної та фіскальної політики як контроль за грошовою емісією, операції на відкритому ринку, резервна політика, проведення грошової реформи конфіскаційного типу, зменшення держвидатків, збільшення податків, зменшення бюджетного дефіциту, стабілізація валютного курсу шляхом його фіксування, контроль за цінами на стратегічні ресурси, боротьба з монополізмом.

Адаптивна антиінфляційна політика держави передбачає такі заходи як індексація, угоди з підприємцями, профсоюзами, трудовими спілками про темпи зростання цін і заробітної плати та інше.

12. Словник економічних термінів

1. Адаптивна антиінфляційна політика – політика держави, що має на меті пристосування до інфляції, пом’якшення її негативних наслідків.

2. Активна антиінфляційна політика – політика, що передбачає заходи, направлені на ліквідацію причин, що викликали інфляцію.

3. Інфлювання – коректування номінального ВВП в бік збільшення; виникає в тих випадках, коли величина індексу цін менше одиниці.[2;с.99]

4. Інфляційна спіраль – одне з визначень інфляційного процесу, згідно з яким причина інфляцій полягає у взаємозалежному зростанні заробітної плати і цін.[4;с.268]

5. Інфляційний податок – один з виявів інфляції, полягає у зумовленому нею перерозподілі національного доходу на користь держави.[4;с.268]

6. Інфляційні очікування – очікуваний рівень інфляції, який складається на основі уявлень про минулі інфляції.[1;с.52]

7. Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної валюти.

8. Інфляція попиту – інфляція, викликана перевищенням попиту над пропозицією.

9. Інфляція пропозиції – інфляція, що виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів.

13.Додатки

Додаток А

Рис.1. Інфляційний процес

Додаток Б

Рис.2. Модель початкового циклу інфляції

Додаток В

Рис.3. Крива Лаффера

Додаток Г

Рис.4.

Додаток Д

Показники	1996	1997	1998	1999
1. Номінальний ВВП за рік, млн. грн.	80510,0	93365,0	102593,0	127126,0
2. Номінальна маса грошей на кінець року (М3), млн. грн.	9364,0	12541,0	15705,0	22070,0
3. Рівень монетизації ВВП, %	17,7	13,4	15,3	17,4
4. Рівень інфляції	140,0	110,0	120,0	119,2

Додаткові макроекономічні та монетарні показники до Програми уряду на 2002-2004 роки
Показник	2001 (факт)	2002	Прогноз 2003	2004	Довідково 1992
Рівень монетизації ВВП, %	18,9	21	24	27	27,4
Інвестиції до ВВП, %	13,2	14	15	17	18,0
Кредиторська заборгованість до ВВП, %	120	100	85	68	38,4
Грошова маса поза банками, %	42,7	37	31	25	20

Рівень монетизації ВВП в Україні

Причини інфляції в Україні

(перша половина 90–х років)

Причини інфляції попиту:

· дефіцит держбюджету через надто великі видатки на утримання держсектору;

· інфляційні очікування споживачів;

Причини інфляції пропозиції:

· збільшення цін на енергоносії;

· необґрунтоване підвищення цін виробниками-монополістами;

· скорочення виробничих можливостей.

Інфляція в Україні

(зростання цін відносно попереднього періоду)

1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001
2101%	10255%	501%	282%	40%	10%	20%	19%	26%	6%

14. Список використаної літератури

1. Бубенко С. Інфляція та експортна політика в Україні // Банківська справа. – 2000. - № 2. – С. 12.

2. Геєць В. Питання теорії і практики макроекономічної стабілізації в аспекті переходу від економічної кризи до зростання // Вісник НБУ. – 1997. - № 9.

3. Геєць В. Про політику економічного зростання в Україні // Банківська справа. – 1999. - № 2. – С. 12.

4. Гладких Д. Бюджетний дефіцит як фактор інфляції // Економіка України. – 1998. - № 11. – С. 37.

5. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – Гл. 6.

6. Долан Є.Дж. и др. Деньги, банки и денежно-кредитная политика – СПб., 1994. – С.313-323.

7. Дьялонова І. Удосконалення методів фінансування дефіциту державного бюджету // Економіка України. – 1998. - № 11. – С.84-87.

8. Кириченко В. Досвід реалізації програм економічної та валютно-фінансової стабілізації в Латинській Америці і висновки для України. – 2001. - № 8.

9. Клапрів М.С. Теорія оптимального фінансування антикризової діяльності // Економіка України. – 2000. - № 9. – С.35-38.

10. Кораблін С. Динаміка інфляції у постсоціалістичних країнах // Банківська справа. – 1999. - № 2. – С.12.

11. Лігоненко Л. Методологічні засади антикризового управління // Банківська справа. – 1999. - № 3. – С.15.

12. Малий І. Банки та їхня роль в інфляційному процесі // Банківська справа. – 1999. - № 5. – С.33.

13. Малий І.Й. Кредитна інфляція в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 1999. - № 6.

14. Верчканов Г.С., Верчканова Г.Р. Мікро- і макроекономіка. Енциклопедичний словник. – Санки – Петербург: ”Лань”, 2000. – 352с.

15. Кривцов О.С., Бережний В.М., Онегіна В.М. Макроекономіка у запитаннях і відповідях – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 200с.

16. Степан Панчишин Макроекономіка – Київ: Либідь, 2002. – 616с