Регулювання може застосовуватися і тоді, коли ціна рівноваги вважається занизькою. У цьому випадку держава визначае нижчий рівень цін. Він виступає як мінімальна ціна, що встановлюється урядом і перевищує ціну рівноваги,— звичайно він застосовується в таких випадках, коли суспільству здається, що вільне функціонування ринкової системи не здатне забезпечити достатній рівень доходів певним групам постачальників ресурсів або виробників. Характерним прикладом встановлення урядом нижнього рівня цін є законодавство про мінімум заробітної плати і шдтримка цін на сільськогосподарську продукцію.
На мал. 4 видно, що ціна Ц1 може бути занизькою для того, щоб забезпечити більш-менш пристойний доход хліборобам. Іншою причиною підвищення ціни вище рівноважної може бути бажання стимулювати виробництво продовольства в такій мірі щоб країна мала самозабезпечення, рівень якого вважаеться прийнятним з точки зору безпеки.
В цих випадках втручаеться держава і встановлюе ціну Ц2, яка стимулює зростання пропозиції сшьськогосподарської продукції (від Об1 до Об2). Однак аналіз показує, що таке регулювання має певні вади. У даному випадку висока ціна призводить до того, що споживачі не схильні купувати всю продукцію, яку пропонує сільське господарство. Оскільки споживачі бажають купляти лише в обсязі Об3, створюється надлишок пропозиції сільсько-господарської продукції. Він зримо проявляеться у великій кількості масла і м'яса, що нагромаджується у виробників багатьох краін.
Часто перевиробництво призводить до того, що деякі країни вдаються до демпінгу — іншими словами, намагаються продати свої надлишки на світовому ринку за низькими цінами і одночасно захищають своє власне сільське господарство за допомогою високого мита,
Регулювання за допомогою цін використовується урядами багатьох краш і в ряді інших випадків. Наприклад, контроль за рентними платежами і закон про лихварство, що визначає максимальну норму відсотка для боржників. У широких масштабах граничні ціни, або загальний контроль за цінами, застосовуються для обмеження інфляційних процесів в економіці. До контролю за цінами вдаються держави в період ведення війни тощо.
Однак граничні та мінімальні ціни позбавляють механізм вільного ринку взаемодії попиту і пропозиції, тобто здатності встановлювати відповідність між рішеннями виробників про поставки і рішеннями покупців про попит. Ціни, що вільно встановлюються, автоматично нормують продукт для покупців; регульовані ціни цього не роблять. Відповідно урядові випадає брати на себе розв'язання проблеми нормування, породженого встановленням граничних цін, а також проблем закупівлі або знищення надлишків, які виникають внаслідок введения мінімальних цін.
Державне регулювання цін оцінюється по-різному. Очікувані вигоди від введення регульованих цін як для споживачів так і для виробників слід співставити з втратами, що виникають через появу дефщиту і товарних надлишків.
5. Висновки.
В даному рефераті я провів поглиблений аналіз концепцій еластичності попиту і пропозиції та проаналізував причини та наслідки можливого введення державного регулювання цін. .
6. Список використаної літератури.
1. Кемпбел Р. Макконел, Стенлі Л. Брю – “Економікс”, К.: «ХаГар» 1998
2. Самуельсон П. – “Економікс”, М.: “Дело” 1991
3. “Основи економічної теорії”, за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, “Вища школа - знання” 1997
