Сучасна держава може стійко розвиватися тільки за умови, якщо її економічна політика спрямована на поліпшення рівня і якості життя громадян, розширення їх можливостей формувати власне майбутнє. Для цього необхідно не тільки збільшувати доходи населення, а й поліпшувати багато інших компонент рівня і якості життя населення: створювати реальну рівність для здобуття освіти і працевлаштування; забезпечувати рівні можливості для чоловіків та жінок; високий рівень медичного обслуговування; якісне харчування й ін. До цього також необхідно додати чистоту і сталість навколишнього середовища, в якому живе людина.
Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу. У табл. 2.1 подано динаміку ІЛР по окремих країнах світу.
Таблиця 2.1
Динаміка ІЛР по окремих країнах світу
Країна | Індекс людського розвитку | |||||
1990 р. | Ранг | 1995 р. | Ранг | 2005 р. | Ранг | |
Швеція | 0,894 | 11 | 0,925 | 4 – 6 | 0,941 | 2 |
США | 0,914 | 2 | 0,925 | 4 – 6 | 0,939 | 6 |
Японія | 0,909 | 4 | 0,923 | 7 | 0,933 | 9 |
Франція | 0,897 | 8 | 0,914 | 11 – 12 | 0,928 | 12 |
Великобританія | 0,878 | 18 | 0,916 | 10 | 0,928 | 13 |
Німеччина | 0,885 | 15 | 0,907 | 16 – 17 | 0,925 | 17 |
Іспанія | 0,876 | 19 | 0,895 | 20 | 0,913 | 21 |
Чехія | 0,835 | 27 | 0,843 | 31 | 0,849 | 33 |
Угорщина | 0,804 | 37 – 38 | 0,809 | 38 | 0,835 | 35 |
Польща | 0,792 | 42 | 0,808 | 39 | 0,833 | 37 |
Латвія | 0,804 | 37 – 38 | 0,763 | 52 | 0,800 | 53 |
Білорусь | 0,809 | 35 | 0,776 | 46 | 0,788 | 56 |
Росія | 0,824 | 29 | 0,779 | 44 | 0,781 | 60 |
Філіппіни | 0,716 | 62 | 0,733 | 63 | 0,754 | 77 |
Україна | 0,795 | 41 | 0,745 | 57 | 0,748 | 78 |
Туреччина | 0,686 | 71 | 0,717 | 69 | 0,742 | 85 |
Китай | 0,625 | 86 | 0,681 | 82 | 0,726 | 96 |
Єгипет | 0,574 | 95 – 96 | 0,605 | 97 | 0,642 | 115 |
Судан | 0,419 | 115 | 0,462 | 112 | 0,499 | 139 |
Ефіопія | 0,297 | 133 | 0,308 | 137 | 0,327 | 168 |
Так, при розрахунках ІЛР регіонів країни використовуються окремі показники, які оцінюють випадкові імовірнісні явища, а не базові характеристики рівня і якості життя населення. Це, наприклад, кількість дорожньо-транспортних пригод на 100 км доріг, питома вага народжених поза шлюбом, середній дохід від особистого господарства й ін.
Деякі з показників, що відносяться до однієї і тієї ж компоненти і беруть участь у розрахунках інтегрального ІЛР,– мультиколінеарні. Наприклад, середня очікуваність тривалості життя населення при досягненні 15, 45 і 65 років.
У свою чергу, до складу інтегрального ІЛР регіонів країни входять компоненти й деякі окремі показники, що характеризують як засоби, так і результати досягнення рівня і якості життя населення. Наприклад, компонента “Фінансування людського розвитку” ІЛР оцінює засоби для досягнення рівня і якості життя населення, а компонента “Стан охорони здоров’я населення” характеризує результат – досягнутий рівень і якість життя населення.
На жаль, в Україні з 1991 по 1999 р. було запущено довгостроковий механізм падіння життєвого рівня населення. Причому більш інтенсивно падав рівень життя найменш забезпечених. Мав місце не лише тривалий спад виробництва, а й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівнювати окремі країни, то співвідношення доходів багатих і найбідніших верств населення у Китаї становить 7:1, у країнах ЄС—5-7:1, в Японії —4,3:1, а в Україні —30:1.
Європейська орієнтація України потребує прискореного розвитку економіки та значного підвищення рівня життя населення. Лише за таких умов можна очікувати досягнення необхідних соціальних стандартів. Йдеться про такі відносні показники, як питома вага оплати праці у ВВП на рівні 55-65 %, співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої заробітної плати не нижче 55 %, а також зростання мінімальної заробітної плати проти прожиткового мінімуму на працездатну особу більш як утричі, середньої заробітної плати — відповідно у п'ять-шість разів, середньої пенсії до прожиткового мінімуму на особу, яка втратила працездатність, — приблизно в чотири рази.
Як відомо, від рівня розвитку продуктивних сил — факторів, які забезпечують потреби людей, створюють матеріальні й духовні блага і визначають зростання продуктивності суспільної праці, — залежать виробництво товарів та послуг, їхня якість, оплата праці.
Нині у деяких країнах ЄС та США розвиток продуктивних сил досяг такого рівня, що продуктивність праці, наприклад у США, вища за продуктивність праці в Україні майже у десять разів, у Великій Британії — майже у шість, в Німеччині — понад шість, у Франції — майже у вісім разів. Щодо співвідношення оплати праці у розвинених країнах з ринковою економікою і України в доларовому еквіваленті, то в США оплата праці є вищою за оплату праці в Україні майже в дванадцять разів, у Франції — майже в дев'ять, у Великій Британії та Німеччині — майже у вісім разів.
Окремо слід сказати про державну політику відносно встановлення рівня розмірів мінімальної заробітної плати (МЗП). У 2005 р. він становив відносно середньої заробітної плати (СЗП) приблизно 37,2 %, а наприкінці року — 41,2 %.
За даними міжнародної комісії, створеної у 1988 р. за ініціативою Ради Європи, справедливо вважається, що МЗП досягає 68 % від національної СЗП. За рекомендацією МОП, МЗП від СЗП має бути не нижчою 40-60 %.
У Польщі, наприклад, зараз МЗП у 3,5 раза вища, ніж в Україні. Це в абсолютному вимірі, а у відносному до СЗП вона перебуває на рівні 55 %.
Що стосується середньої пенсії, то в Польщі вона у 2,7 раза вища, ніж в Україні, а співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати як в Польщі, так і в Україні перебуває майже на одному рівні. Там — 43 %, а у нас — 45,1 %.
Тепер хотілося б звернути увагу на таке. Дохід на душу населення (у доларах) у 2003 р. у Німеччині та Франції був в 11 разів більшим, ніж в Україні у 2005 p., у Великій Британії — відповідно у 12 разів, а у США — приблизно у 15 разів.
Заробітна плата відносно ВВП у 1994 р. в Німеччині становила 54,6 %, у Франції — 51,7, у Великій Британії — 54,6, у США — 60,5, а в Україні у 2005 р. — усього 35,4 %. При цьому чиста заробітна плата, яка видається працівникам на руки, — відповідно 29,8 %, 27,1,40,3, 44,6 та 19,3%.
Наведені дані свідчать про відчутне відставання України в оплаті праці від розвинених країн світу, а отже, і від розмірів державних соціальних стандартів та гарантій.
Такий негативний стан значною мірою спричинили дії уряду, який у 1992-1993 роках, коли інфляція в Україні перевищила сто разів, відпустив ціни, а заробітну плату навпаки — жорстко регулював. От і маємо: ціни вище світових, а заробітну плату — нижче нікуди.
Хочемо нагадати, що в Польщі у 1989 р. інфляція зросла всього на 25 %, але там, на відміну від України, відпустили не лише ціни, а й заробітну плату, які буквально за півроку зрівноважились, і ситуація в економіці та соціальній сфері стабілізувалась. Економіка та реальна заробітна плата з того часу почали зростати.
На жаль, в Україні такого реформатора, як Бальцерович у Польщі, у кризовий період не знайшлося.
Враховуючи значне відставання розвитку продуктивних сил України від розвинених країн світу, вважаємо за доцільне передусім привести рівень соціальних гарантій та відносних соціальних стандартів до рівня країн ЄС. Далі слід домагатися поступового збільшення розмірів соціальних гарантій порівняно з прожитковим мінімумом.
На даний час єдиним узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку регіонів і розраховується органами державної статистики починаючи з 1996 року, є показник валової доданої вартості. Аналіз регіонів за цим показником підтверджує факт поглиблення диференціації територіального розвитку (табл. 1). Так, якщо в 1996 році співвідношення мінімального (Закарпатська область - 0,7 тис. грн.) та максимального (м. Київ - 1,9 тис. грн.) значень показника ВДВ на душу населення в регіонах України становило 2,7 разу, то у 2005 році розмах варіації становив 3,9 разу (мінімальний - Чернівецька область (1,5 тис. грн.) та максимальний - м. Київ (5,8 тис. грн.)) (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Динаміка валової доданої вартості в розрахунку
на душу населення у 1996-2005 рр.
Регіони | Роки | Відхилення від середнього рівня по Україні | ||
1996 | 2005 | 1996 | 2005 | |
Україна | 1356 | 1373 | х | х |
АР Крим | 986 | 960 | -370 | -413 |
Вінницька | 1145 | 1131 | -211 | -243 |
Волинська | 942 | 940 | -414 | -433 |
Дніпропетровська | 1706 | 1714 | 350 | 341 |
Донецька | 1646 | 1668 | 290 | 294 |
Житомирська | 1199 | 1174 | -157 | -199 |
Закарпатська | 723 | 718 | -633 | -656 |
Запорізька | 1821 | 1933 | 465 | 560 |
Івано-Франківська | 1012 | 995 | -344 | -378 |
Київська | 1597 | 1604 | 241 | 231 |
Кіровоградська | 1069 | 1120 | -287 | -254 |
Луганська | 1253 | 1298 | -103 | -75 |
Львівська | 1095 | 1056 | -261 | -317 |
Миколаївська | 1299 | 1297 | -57 | -77 |
Одеська | 1371 | 1400 | 15 | 27 |
Полтавська | 1718 | 1717 | 362 | 344 |
Рівненська | 1171 | 1085 | -185 | -289 |
Сумська | 1364 | 1370 | 8 | -3 |
Тернопільська | 930 | 886 | -426 | -487 |
Харківська | 1410 | 1450 | 54 | 77 |
Херсонська | 1048 | 1055 | -308 | -318 |
Хмельницька | 1233 | 1180 | -123 | -193 |
Черкаська | 1357 | 1339 | 1 | -34 |
Чернівецька | 893 | 873 | -463 | -501 |
Чернігівська | 1296 | 1307 | -60 | -67 |
м. Київ | 1937 | 2162 | 581 | 789 |
м. Севастополь | 843 | 910 | -513 | -463 |
Джерело: Моніторинг соціально-економічного розвитку регіонів України / Міністерство економіки. Київ, 2006 р. С. 14.