Під егідою міжнародних організацій Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), Міжнародної Морської організації (ІМО), ООН із проблем освіти, науки та культури (ЮНЕСКО), а також Програми ІОН по навколишньому середовищу (ЮНЕП) - здійснюється цілий ряд наукових програм з метою вивчення впливу Світового океану на погоду і клімат, дослідження його ресурсного потенціалу.
Ця проблема є однією з наймолодших. Уже перші кроки в космос дозволили зробити колосальний ривок у розвитку фундаментальних наук і прискорили розвиток багатьох важливих прикладних досліджень, результати яких стали широко застосовуватися на Землі. Освоєння космосу дало змогу створити нові супутникові системи глобального телефонного, радіо- та телевізійного зв'язку. Серед прикладних досліджень широке застосування одержали прогнозування погоди, дистанційна оцінка ресурсів корисних копалин, прогнозування врожаїв сільськогосподарських культур, використання супутникових систем порятунку при катастрофах на суші та воді.
Складність проблеми освоєння космосу збільшується через дорожнечу запуску космічних апаратів. Так, запуск одного трансляційного супутника на геостанційну орбіту може коштувати (разом з усім устаткуванням) понад 500 млн дол. Це перешкоджає розвитку дійсно широкого міжнародного співробітництва в зазначеній області, оскільки дорожнеча космічних проектів перевищує можливості окремих країн або навіть груп країн.
Серед проблем глобального характеру, що народжуються, фахівці найчастіше згадують вивчення побудови Землі й управління погодою та кліматом.
Однак людину на Землі оточує не тільки природне, а й соціальне середовище, що породжує свої специфічні проблеми. Серед них, крім згаданої вище проблеми демілітаризації, особливу тривогу останнім часом викликають зростаючі організована транснаціональна злочинність, міжнародний тероризм, наркоманія, незаконний оборот наркотиків, наркобізнес, порушення цивільних прав людини.
Ці нові виклики ще не одержали офіційного статусу глобальних проблем, але від цього вони не перестають бути серйозними і навіть небезпечними для розвитку людства.
Висновки
В останній третині XX ст. людство усвідомило, що на світовий господарський розвиток усе більший вплив почали здійснювати специфічні проблеми, які одержали назву глобальних, а в наукову літературу був уведений термін "глобалістика" як специфічний напрямок міжнародних економічних досліджень.
Особливий набір таких специфічних ознак, як загальносвітовий характер, що загрожує розвитку людства, терміновість і невідкладність вирішення, взаємозв'язок і необхідність вживання заходів з боку всього світового співтовариства, дали змогу виділити в категорію глобальних такі проблеми: подолання бідності та відсталості, миру та демілітаризації, продовольчу; природних ресурсів (насамперед енергосировинну), екологічну, демографічну; розвитку людського потенціалу, а також освоєння ресурсів Світового океану й освоєння космосу.
Світовий економічний і політичний розвиток у 70—90-і рр. приніс розуміння того, що набір глобальних проблем не є чимось незмінним. З часом змінюється наповнення та розуміння старих глобальних проблем, визнається поява нових, що переростають у
глобальні.
Визнається, що крім виключно економічного глобальні проблеми здійснюють колосальний політичний вплив на життя сучасної цивілізації й оскільки є тісно переплетеними, для свого вирішення потребують інтеграції зусиль усього людства.
Розвиток сучасної світової економіки, перехід до постіндустріальної стадії розвитку вносить корективи в пріоритетність глобальних проблем. Від цього вони не стають менш важливими, однак людство обмежене у своїх фінансових можливостях, які воно може виділити для вирішення глобальних проблем. Цей стримуючий фактор цілком можна перебороти на шляху пошуку політичних рішень проблеми та прояву політичної волі окремих держав до налагодження дієвого міжнародного співробітництва в розв'язанні глобальних проблем.
Світова продовольча проблема продовжує залишатися досить гострою, незважаючи на серйозний прогрес в області виробництва продуктів харчування. Чисельність нужденних перевищує 800 млн
чоловік.
У багатьох країнах зберігається високий рівень державної підтримки виробництва й експорту продовольства, а також імпортнихобмежень. Реформа міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією приведе, як передбачається, до ослаблення протекціонізму в цій області, проте населення ряду країн-імпортерів, у тому числі і Росії, може зіштовхнутися з подорожчанням основних продовольчих товарів. У той же час у РФ є широкі можливості для оптимального включення в нову систему світової торгівлі аграрною продукцією.
Міжнародне співтовариство приділяє велику увагу вирішенню продовольчої проблеми в нужденних країнах, включаючи країни з перехідною економікою. Основне значення приділяється реалізації конкретних проектів, націлених на збільшення сільськогосподарського виробництва. Подібне сприяння виявляється як на двосторонній, так і на багатосторонній основі (насамперед по каналах ФАО). Передбачається, що в результаті цих зусиль у найближчі 20 років населення планети в цілому зможе задовольнити попит на продукти харчування, навіть якщо його чисельність щорічно буде зростати на 80 мли чоловік.
У сучасних умовах світ опинився на грані екологічної планетарної катастрофи.
Існує декілька основних джерел забруднення навколишнього природного середовища, прямо зв'язаних з розвитком людської цивілізації.
Все свідомо мисляче людство (як промисловці, так і споживачі) дійшло до висновку про необхідність припинення бездумного, невтримного економічного зростання й урахування можливостей навколишнього природного середовища для подальшого проживання на Землі.
Основна ідея сучасності - дати можливість і нинішньому, і майбутнім поколінням людей проживати у нормальних умовах.
Демографічна проблема в сучасному світі має два аспекти. По-перше, це демографічний вибух у ряді країн і регіонів, що розвиваються, який, "знецінюючи" нагромадження, перешкоджає економічному зростанню й увічнює господарську, соціальну, культурну відсталість цих країн. По-друге, звужене відтворення населення в розвинутих країнах і депопуляція в ряді пост соціалістичних держав призводять до демографічного старіння їх населення й у перспективі можуть блокувати економічний розвиток цих країн. Відповідно до концепції демографічного переходу підвищення рівня економічного розвитку в цілому веде до уповільнення приросту населення. Ця тенденція цілком проявилася в розвинутих і постсоціалістичних країнах і впливає на демографічні процеси в ряді країн, що розвиваються. Очікується, що в другій половині XXI ст. населення Землі стабілізується на рівні приблизно 10,5 млрд чоловік, тому перенаселення світовій економіці (але не окремим країнам) у цілому не загрожує.
Що стосується демографічного старіння населення в розвинутих і постсоціалістичних країнах, те цей процес у сучасних умовах можна сповільнити, але не зупинити. Вирішення цієї проблеми пов'язане з істотним підвищенням ефективності економіки.
На сьогодні стійкий розвиток - єдиний правильний шлях розвитку людської цивілізації, якщо остання хоче зберегти себе. Стійкий розвиток - це такий розвиток, що задовольняє потреби сучасності, проте не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.
Література:
1. АлешинД. Роль зкспорта вооружений во внешней торговле // Зкспорт обмч-ньіх вооружений. - 1996. — № 7-8. - С. 36.
2. Акинцев С. Мировой рынок вооружений // Зарубежное военное обозрение. -1997.-№ 7.-С. 10.
3. Андрийчук В.Г. Для інтеграції в систему світогосподарських відносин // Політика і час. - 2000. - № 4. - С. 25.
4. Антипина О. Диалектика стоимости в постиндустриальном обществе // Мировая зкономика и международньїе отношєния. - 1998. -№ 5. -С. 48-59.
5. Арзумапян Г, Гончаренко С. Зкономическое сотрудничество в Черноморском регионе и интеграция инновационньїх технологий // Мировая зкономика и международньїе отношєния. - 2001. - № 4. - С. 96-100.
6. Бепдерский Е. Реалии мирохозяйственньїх процессов и место в них Украинм // Зкономика Украинм. - 2000. - № 1. - С. 30.
7. Білорус ОТ. Глобальні трансформації і стратегії розвитку. - К.: НАН України, 1998. -416 с.
8. Болотин Б. Мировая зкономика за 100 лет: статистика // Мировая зкономика и международньїе отношєния. - 2001. - № 9. - С. 23.
9. БуглайВ.Б., ЛженцевН.Н. Международньїе зкономические отношєния. - М.: Маркетинг, 1998.- 153 с.
10. Булатов Т. Мировая зкономика. - М., 2001. - 734 с.
11. Бункипа М.К., Семенов В.А. Макрозкономика: Учебное пособие. - М.: Зльф К-пресе, 1995.-242 с.
12. Вісник Національного банку України. - № 7. - 2000. - С. 41.
13. Гнибиденко Н. Проблеми трудовой миграции в Украине и их решение // Економіка України. - 2001. - № 4. - С. 19-22.
14. Григорьевич Н. Трудовме ресурси и их использование в Украине // Информа-ционньїй бюллетень Государственного Комитета статистики Украинм. - 1999. №10-12.-С. 12.
15. Гришко С, Благодарньїй А. Интеграция Украинм в мировое хозяйство // Биз-нес-информ. - 2000. - № 1. - С. 12.