У системі макроекономічних моделей економічне прогнозування пов'язане з дослідженням факторного, лагового та структурного аспектів збалансованості національної економіки та їх синтезу на основі принципу оптимальності.
Факторний аспект збалансованості національної економіки ґрунтується на взаємозв'язку між обсягом випуску продукції та витратами на виробництво. Він зводиться до визначення такої пропорції між факторами виробництва, яка дозволяє забезпечити заданий обсяг випуску продукції. Кількісні пропорції між обсягами виробництва та факторами його росту можуть визначатися на основі показників витрат живої й уречевленої праці.
Лаговий аспект збалансованості ґрунтується на розподілі часу витрат виробництва та досягнутого при їх взаємодії ефекту. В економічних моделях урахуванню підлягають лаги, наприклад, між капітальними витратами та введенням об'єкта в дію, між науковим відкриттям і його впровадженням та ін.
Головні лагові характеристики пов'язані з відтворенням основних фондів. Метод досягнення лагової збалансованості ґрунтується на рівняннях із зосередженням запізнень між витратами та викликаним ними ефектом.
Структурний аспект збалансованості національної економіки ґрунтується як на пропорціях між І і II підрозділами суспільного виробництва, так і на взаємозв'язках міжгалузевих потоків продукції. Структурні міжгалузеві моделі широко використовуються для складання прогнозу галузевої структури виробництва, основних виробничих фондів, капітальних вкладень і трудових ресурсів.
ВИСНОВКИ
Узагальнюючи все вище наведене, можна зробити наступні висновки.
Як було нами з’ясовано, прогнозування необхідне з двох основних причин: майбутнє невизначено і повний ефект багатьох рішень, які приймаються зараз, не відчувається впродовж деякого часу. Т.ч. прогнозування підвищує ефективність процесу ухвалення рішення.
Прогнозування – одна із специфічних форм планової діяльності, науково-аналітичний етап загального процесу планування, воно наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей виявлення стану і вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.
Економічне прогнозування – спосіб наукового передбачення основних напрямів розвитку економічної системи або її окремих елементів. Дає базу для вибору і обґрунтування економічної політики.
Державне прогнозування соціально-економічного розвитку країни і її регіонів – наукове передбачення ситуації, яка може скластися в перспективі залежно від використання тієї або іншої стратегії розвитку.
Головне призначення прогнозів полягає в аналізі і виявленні основних закономірностей і тенденцій розвитку народного господарства, передбаченні змін умов і чинників цього розвитку, створенні наукової бази для розробки довгострокової економічної політики держави і ухвалення рішень відносно її реалізації.
По рекомендації МВФ прогнозування здійснюється на період 18 місяців.
Об'єкт прогнозування – економічні, соціальні, науково-технічні і інші явища і процеси в економіці країни, її галузях і комплексах, а об'єктом економічного і соціального прогнозування виступає економічний і соціальний потенціал країни.
Предмет економічного прогнозування: якісні і кількісні зміни, які відбуваються в економіці під впливом сукупних або окремих чинників в межах періоду, який прогнозується.
Суб'єкт прогнозування– держава в особі державних органів управління певного ієрархічного рівня, економічні служби органів місцевого самоврядування, а також економічні служби підприємств і організацій різних форм власності.
Основні функції прогнозування: науковий аналіз розвитку економіки і науково-технічного прогресу в певних умовах і відповідному ретроспективному періоді, оцінка об'єктів прогнозування, виявлення альтернативних шляхів економічного і соціального розвитку, накопичення наукового матеріалу і обґрунтування вибору певних рішень.
Прогноз розповсюджується на такі процеси управління, які у момент розробки прогнозу або можливі в достатньо малому діапазоні, або зовсім неможливі, або можливі, але вимагають обліку дій таких чинників, вплив яких не може бути повністю або однозначно визначено.
Прогнозування базується на аналізі: початкових даних; очікуваних тенденцій; намірів уряду у області економічної політики.
В умовах переходу України на ринкові відносини актуальним є визначення дієвих методів і важелів державного регулювання для забезпечення сталого розвитку й довгострокового зростання економіки. Аналіз динаміки галузевої структурі макроекономічних показників та факторів виробництва надає можливість проведення науково-обґрунтованого визначення напрямків і заходів державної економічної політики на перспективу.
Основною проблемою, пов'язаною з моделюванням і прогнозуванням соціально-економічних показників розвитку України, є проблема коротких рядів динаміки. Головні показники розвитку країни, такі як ВВП, обсяги промислового виробництва, обсяги виробництва АПК і т.ін., виражені в національній валюті.
Список літератури
1. Бесєдін І.В. Про деякі методи прогнозування економічних показників // Финансовая консультация (рус.).- 2002.- № 1.- C.26-28
2. Бурлай Т.В. Особливості методичних підходів до прогнозування змін макроекономічної кон`юктури // Економіка і прогнозування (укр.).- 2002.- № 3.- C.126-149
3. Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування і планування: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2003.- 188 c.
4. Дунаев Б. Модель экономического прогнозирования // Финансовые риски (рус.).- 2006.- № 3.- C.61-73
5. Економічна політика і середньостроковий прогноз розвитку економіки України: Наукова доповідь Інституту економічного прогнозування НАН України // Економіка і прогнозування (укр.).- 2001.- № 1.- C.5-34
6. Костiна Н.I., Алєксєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи та моделі: Навчальний посiбник.- К.: Знання, 1997.- 183 с.
7. Костина Н.И., Алексеев А.А. Финансовое прогнозирование в экономических системах: Учебное пособие: Навчальне видання.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.- 285 c.
8. Кочура Є.В., Косарєв В.М. Моделювання макроекономічної динаміки: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: ЦНЛ, 2003.- 236 c
9. Кравченко О.В. Значення і функції прогнозування у системі стратегічного управління й аналізу // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 10: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2004.- 386 c.
10. Мінченко М.В., Чижов Л.П., Фролков А.В. Планування та прогнозування соціально-економічного розвитку регіонів: Підручник: Навчальне видання.- Суми: Університетська книга, 2004.- 442 c.Владимирова Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие: Навчальне видання.- 5-е изд., перераб. и доп..- М.: Дашков и К, 2005.- 400 c.
11. Пашута М.Т., Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування: Навчальний посібник: Навчальне видання.- К.: МАУП, 1998.- 192 c.
12. Ребкало В., Тертичка В. Стратегічне прогнозування як інструментарій державної політики // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2002.- № 3.- C.216-224
13. Савченко В.Ф. Особливості програмного управління економікою в Україні // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2005.- № 9.- C.28-32
14. Савченко В.Ф. Особливості програмного управління економікою в Україні // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2005.- № 9.- C.28-32
15. Фролов С.В. Основні методи соціально-економічного прогнозування // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2002.- № 4.- C.13-16
16. Шаповаленко Н. Застосування інтелектуальних систем прийняття рішень у прогнозуванні макроекономічних показників у країнах з перехідною економікою // Вісник Української академії банківської справи.- 2004.- № 2.- C.8-13
17. Щукін Б.М. Система макроекономічного прогнозування в Україні // Финансовая консультация (рус.).- 2002.- № 1.- C.8-10
18. Янковой О. Г., Яшкіна О. І. До проблеми вибору математичної форми трендів при прогнозуванні соціально-економічних показників // Вісник соціально-економічних досліджень. ОДЕУ. – 2003. – №14. – С. 341–346.
19. Яшкина О. И. Прогнозирование социально-экономических показателей в системе корпоративного менеджмента. //Рыночная экономика: Современная теория и практика управления. ОНУ. – 2003, т.6, выпуск 6. – с. 345–356.