Процес глобалізації міжнародних економічних відносин (стр. 4 из 8)

Організаційні чинники означають виникнення міжнародних форм здійснення виробничо-господарчої діяльності (ТНК) – це організаційні форми, межі діяльності яких виходять за національні кордони, набувають міжнародного характеру, сприяючи формуванню єдиного ринкового простору. Неурядові організації почали виходити на багатонаціональний або світовий рівень. Нову глобальну роль стали грати такі міжнародні організації, як ООН, МВФ, Світовий банк, ВТО и т. ін. До організаційних чинників також належить перетворення ТНК і міжнародних організацій на основних дійових осіб глобальної економіки .

Економічні чинники виражаються насамперед у лібералізації торгівлі товарами та послугами, ринків капіталу та інших формах економічної лібералізації, які викликали обмеження політики протекціонізму, зробивши світову торгівлю вільнішою. Слід зазначити, що в світі набуває великих розмірів концентрація і централізація капіталу, відбувається зростання похідних фінансово-економічних інструментів, різке скорочення часу здійснення валютних угод. Міжнародні економічні організації впровадили єдині критерії макроекономічної політики, уніфіковані вимоги до податкової, регіональної, аграрної, антимонопольної політики, до політики в області зайнятості та ін. До економічних чинників глобалізації відноситься також посилення тенденції до уніфікації й стандартизації. Частіше використовуються єдині для усіх країн стандарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську й статистичну звітність. Стандарти поширюються на освіту й культуру.

Інформаційні чинники процесу глобалізації включають радикальну зміну засобів ділового спілкування, обміну виробничою, науково-технічною, економічною, фінансовою інформацією. Виникають і розвиваються принципово нові системи отримання, передачі й обробки інформації. Це дозволило створити глобальні мережі, які об'єднують фінансові й товарні ринки, включаючи ринки ноу-хау й професіональних послуг. Формування систем, які дозволяють з одного центру управляти розташованим в різних країнах виробництвом, зробили можливим оперативне, своєчасне й ефективне рішення виробничих, науково-технічних, комерційних задач. Комп'ютеризація, системи електронних рахунків і пластикових карток, супутниковий і оптико-волоконний зв'язок дозволяють практично миттєво переміщувати фінансову інформацію, укладати угоди, переводити кошти з одних рахунків на інші незалежно від відстані й державних кордонів [8].

Політичні чинники включають послаблення жорсткості державних кордонів, полегшення свободи руху громадян, товарів та послуг, капіталів.

Соціальні й культурні чинники глобалізації означають послаблення ролі традицій й звичок, соціальних зв'язків й звичаїв, подолання національної обмеженості, що підвищує мобільність людей в територіальному, духовному й психологічному аспектах, сприяє міжнародній міграції. Виникли тенденції формування глобалізованих «однорідних» засобів масової інформації, мистецтва, культури, подолання кордонів в освіті завдяки розвитку дистанційної освіти [4,c.110].

РОЗДІЛ 2

ПРОЯВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2.1.Прямі іноземні інвестиції, міжнаціональні об’єднання і поглинення

Одним з основних проявів глобалізації є беспрецедентний ріст потоків ПІІ, які перевищують інші потоки приватного капіталу в країни, що розвиваються, і офіційну допомогу для розвитку (ОПР). Середньорічний ріст глобальних потоків ПІІ в 2007 році склав 23%. При цьому основна частка ПІІ охоплює декілька країн, що розвиваються, у той час, коли ОПР залишається найважливішим джерелом фінансування найменш розвинених країн. Пояснення цього процесу полягає в наступному: в умовах глобальних дисбалансів (нерівномірне розподілення боргу в світовій економіці), інвестиційні можливості ТНК і розвинених країн скорочуються. Природнім є переведення засобів з торгуючих активів на фондових ринках в облігації, або неторгуючі активи, тобто перехід з портфельних інвестицій до прямих.

Ввезені ПІІ у країнах, що розвиваються році в 2007 році досягли 500 млрд. дол., в найменш розвинених країнах – 13 млрд. дол. Лідерами притоку-відтоку ПІІ є розвинені країни, на них припадає третина загальних потоків ПІІ. Сумарний об’єм ПІІ в 2007 році склав 15 трлн. дол., ця цифра пов’язана з діяльністю приблизно 79 000 ТНК і 790 000 їх зарубіжних філіалів. Сукупний об’єм продажу склав 31 трлн. дол. [16,с.59].

ПІІ грають основну роль для країн, що розвиваються, так ТНК, які діють в інфраструктурному секторі крім капіталу передають нові технології, знання, організаційну і управлінську практику. Це робить ПІІ найважливішим механізмом поставки товарів та послуг на зовнішні ринки: так товарообіг закордонних філіалів склав близько 19 трлн. дол. у порівнянні з об’ємом світового експорту у розмірі 11 трлн. дол.. ПІІ стали частиною вирішення питань економічного росту і розвитку. Це ілюструють зміни національних режимів, які регулюють ПІІ. За даними конференції з питань торгівлі ООН, з 2156 змін, які відбулися з 1991 по 2004 роки, 93% були напрямлені на створення сприятливішого середовища для ТНК. Як демонструє рисунок 2.1., значні об’єми інвестицій ТНК в інфраструктуру країн, що розвиваються, не є достатніми для того, щоб заповнити величезний дефіцит фінансування.

Рис. 2.1. Частки іноземних інвесторів, приватних вітчизняних і державних інвесторів в інвестиційних зобов’язаннях і структурних галузях країн, що розвиваються та в країнах з перехідною економікою. (1996-2006 рр.)[20].

Так, в Африці сукупний об’єм інвестиційних зобов’язань ТНК з 1995-2005 роки склав 45 млрд. дол. – сума, яка незначно перевищує річні потреби в інвестиціях для даного регіону у розмірі 40 млрд. дол. однак вже з 2006 року значно збільшився об’єм інвестицій, який надходить до Африканського континенту. Приток ПІІ в Африку склав 53 млрд. дол. у 2007 році. В Латинській Америці інвестиції в інфраструктуру, які здійснювалися компаніями в 1990-ті роки, були пов’язані зі зниженням державних капіталовкладень в цьому секторі.

Розраховуючи на масштабне збільшення інвестицій приватного сектора, уряди багатьох держав скоротили державне інвестування в інфраструктуру, однак приріст інвестицій ТНК не повністю компенсував таке скорочення. (табл. 2.1.). Приток ПІІ в країни Латинської Америки і Карибського басейну помітно збільшився після інвестиційного спаду 2001-2002 років, цьому сприяло прискорення росту світової економіки і підвищення цін на сировинні товари.

Таблиця 2.1.

Регіон/країна	Приток ПІІ (в млрд.. дол.)
	1995-2000	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Азія і Океанія	106,4	98,6	115,5	171,2	210,6	274,3	320,5
1. Азія	105,9	98,5	115,1	170,1	210,0	272,9	319,3
1.1 Східна Азія	70,7	67,7	72,7	106,3	116,2	131,9	156,7
1.2 Китай	41,8	52,7	53,5	60,6	72,4	72,7	83,5
1.3 Західна Азія	3,3	5,5	12,0	20,6	42,6	64,0	71,5
1.4 Південно-Сх. Азія	28,0	18,1	24,6	35,2	39,1	51,2	60,5
1.5 Південна Азія	3,9	7,1	5,9	8,1	12,1	25,8	30,6
2.Океанія	0,5	0,1	0,4	0,9	0,5	1,4	1,2
3.Латинська Америка і Карибський басейн	72,9	57,8	45,9	94,4	76,4	92,9	126,3
4.Африка	9,0	14,6	18,7	18,0	29,5	45,8	53,0

Притоки ПІІ в країни Азії і Океанії за 1997-2007 рр. (в млрд.. дол.) [20].

Крім того, Азія і Океанія вийшли на світову арену як новий розвинений регіон розміщення ПІІ.

Потоки ПІІ у Східну Азію зросли до 48,89% від загального обсягу ПІІ в Азію і Океанію (табл. 2.1.) завдяки помітному притоку інвестицій в Гонконг (Китай). Приріст ПІІ в країнах Південно-Східної Азії склав 116,7% в порівнянні з періодом 1995-2000 рр., Південна Азія, лідируючі позиції в якій займає Індія ріст дорівнює 140%, лідери інвестування Західної Азії – країни-нафтоекспортери: Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка і Турція. Найбільш привабливим для інвестування залишається Китай, який приваблює 83,5 млрд. дол.

За даними звіту з Інвестиційної діяльності ООН за 2008 рік, на розвинені країни припадає 1247,6 млрд. дол. притоку інвестицій, тоді як на країни, що розвиваються – 499,7 млрд. дол. окрім ПІІ, іншим числовим індикатором глобалізації слугують дані про міжнаціональні об’єднання та поглинення.

Таблиця 2.2.

Основні характеристики міжнаціональних поглинень і об’єднань [6].

	1999-2001 рр.	2005
1	2	3
Вартість (середньорічна)	834607	716302
Кількість (середньорічна)	6974	6134
Кількість операцій вартістю більше 1млрд. дол.	134	141
За регіонами у % від об’ємів продажів:
Розвинені країни	90	84
Країни, щорозвиваються	9	14
Пд.-Сх. Європа СНД	-	2
За секторами:
первинний	4	16
Виробництво	29	28
Послуги	67	55
З провідні галузі:
1. Транспорт, комунікації	26	Розробка мінералів і нафти 16
2. Фінанси	17	Транспорт і комунікації 14
3. Ділова активність	10	Фінанси 13
Фактори, які впливали на кількість поглинень і об’єднань	Фінансовий бум	Економічний розвиток
	Стратегічні та фінансові	Нові інвестори
	Вимушені об’єднання	Ріст цін на ресурси

Помітним є збільшення поглинень і об’єднань підприємств, компаній серед країн Пд.-Сх. Європи та CНД, збільшення кількості компаній первинного сектору (ресурсовидобувні, нафтовидобувні), це пов’язано зі збільшенням цін на ресурси.