Заробітна плата переказується поштою відрядженому працівникові на рахунок що його відрядило. На час відрядження особа, яка працює за сумісництвом, середній заробіток зберігається на тому підприємстві що його
відрядило. У разі направлення працівника у відрядження одночасно з основної роботи, та роботи за сумісництвом середній заробіток зберігається за ним на обох посадах, а видатки для відшкодування витрат на відрядження розподіляються між підприємствами, що направляли працівника у відрядження, за згодою між ними.
За кожен день (включаючи день від’їзду та приїзду) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові і неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах граничних норм, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663.
Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.
При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.
Якщо відсутні відмітки в посвідчення про відрядження, то добові не виплачуються.
Добові витрати – це витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи.
2.2. Час відпочинку відрядженого працівника
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються. Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства. У разі, коли працівник відбуває у відрядження у вихідний день, йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день для відпочинку.
Відповідно до ст. 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається лише з дозволу профспілкового комітету в наступних виняткових випадках:
- Для відведення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;
- Для відведення нещасних випадків, загибелі або псування державного чи громадського майна;
- Для виконання невідкладних навантажувально-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;
У таких випадках залучення до роботи у вихідний день провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженим ним органом.
Робота у вихідний день компенсується за згодою працівника і власника наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі (ст. 72 КЗпП).
2.2.1. Святкові та неробочі дні
Законодавством України про працю передбачені наступні святкові дні, робота в які не проводиться:
1 січня – Новий Рік;
7 січня – Різдво Христове;
8 березня – Міжнародний робочий день;
1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня – День Перемоги;
28 червня – День конституції України;
24 серпня – День Конституції України.
Робота також не проводиться і в дні релігійних свят:
7 січня – Різдво Христове;
Один день (неділя) – Пасха (Великдень);
Один день (неділя) – Трійця.
За поданням релігійних громад інших конфесій, зареєстрованих в Україні, особам, які сповідують релігії, надається до трьох днів відпочинку протягом року для святкування великих свят з відпрацюванням за ці дні.
Згідно зі ст. 67 КЗпП, у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.
2.3. Відшкодування витрат
За час перебування у відрядженні працівнику виплачують добові і відшкодовують такі витрати:
- на проїзд до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження;
- на наймання житлового приміщення:
- на оплату телефонних розрахунків;
- комісійні (при обміні валютних коштів), обов’язкове страхування, інші документально оформлені затрати, пов’язані з правилами в’їзду і перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, які підлягають сплаті у зв’язку зі здійсненням таких витрат.
Перелічені витрати обов’язково підтверджуються документами в оригіналі. Якщо підзвітна особа не наддала звіти і необхідні виправдовуючі документи у встановлені строки або не повернула в кассу залишки невикористаних сум авансів, бухгалтерія має право утримати таку заборгованість з нарахованої заробітної плати в порядку , встановленому чиним законодавством.
2.4.Строки відрядження працівника
Термін відрядження працівника у відрядження встановлює керівник підприємства чи установи. Цей термін у межах України не може перевищувати 30 календарних днів. Термін відрядження працівників для виконання монтажних, налагоджувальних і будівельних робіт не повинен перевищувати терміну будівництва об’єктів.
Термін відрядження працівника за кордон не може перевищувати 60 календарних днів.
Рішення про службове відрядження керівників центральних і місцевих органів виконавчої влади приймається відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.1996 № 682 «Про впорядкування службових відряджень керівників органів державної виконавчої влади».
Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті.
Днем вибуття працівника у відрядження вважається день вильоту літака, відправлення поїзда, судна, автобуса або іншого транспортного засобу, а днем прибуття з відрядження – відповідно день прибуття транспортного засобу. В разі відправлення транспортного засобу до 24-ї год. включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0-ї год. й пізніше наступна доба. Якщо аеропорт, вокзал, пристань, станція розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений, то в термін відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до них. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця його постійної роботи.
Розділ 3. Облік розрахунків з підзвітними особами.
Більшість розрахунків бюджетних установ здійснюється в безготівковій формі, а значна їх частина – готівкою через підзвітних осіб.
Підзвітні особи – це працівники данної установи, які отримали грошові суми під звіт для майбутніх витрат згідно наказу керівника.
Підзвітні суми в бюджетних установах видаються на такі цілі:
· на господарські видатки;
· на службові відрядження;
· на наукові експедиції.
Через підзвітних осіб також може виплачуватися заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено посади касира, або якщо через віддаленість
обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною особою в кассу централізованої бухгалтерії по закінченні трьох робочих днів.
Перелік підзвітних осіб затверджується розпорядженням керівника установи. Для одержання грошей під звіт підзвітна особа звертається з заявою на ім’я керівника установи якщо за нею не рахується заборгованості за попереднім авансом, то керівник установи дає дозвіл на видачу грошей під звіт.
Працівники, які одержали готівку під звіт, зобов’язані подати до бухгалтерії авансовий звіт про витрачені суми , до якого повинні бути додані всі виправдовуючі документи: акт закупівлі, чеки, квитанції, рахунки магазинів, готелів, залізничні, авіаційні та інші проїздні квитки. Обов’язковим реквізитом авансового звіту є резолюція керівника чи уповноваженої ним особи про затвердження вказаної суми витрат і його підпис.
3.1. Кошторис витрат на відрядження
Скерування працівника у відрядження пов’язане для підприємства з витратами коштів. Величина цих витрат розраховується виходячи з вартості проїзду, наймання житла, чинних норм добових тощо. Визначення майбутніх витрат на відрядження, як правило, оформляється у вигляді спеціального розрахунку (кошторису). Цей розрахунок здійснює переважно працівник бухгалтерії. Дані для заповнення довідки-розрахунку про тарифи, розцінки тощо становлять «Банк даних для витрат на відрядження» підприємства. Він поповнюється за рахунок інформації про чинні тарифи, розцінок розкладів руху транспорту, фактичні тарифи і ціни з раніше прийнятих до обліку авансових звітів інших працівників тощо. Попередній кошторис (розрахунок) може мати таку форму.
При скеруванні у відрядження, умови яких фактично не змінюються й величина витрат є стабільною, розглянутий вище докладний кошторис може не складатися. На підприємстві такі витрати орієнтовно можуть визначатися
однією сумою, наприклад, відрядження на 5 днів до Херсона – 150 грн, відрядження на 7 днів до Мукачевого – 300 грн і т. д.
3.2. Строки подачі до бухгалтерії невикористану готівку та авансовий звіт.
Після повернення з відрядження підзвітна особа зобов’язана протягом трьох робочих днів подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у відрядженні кошти, до якого додаються посвідчення на відрядження з відмітками про вибуття і прибуття, а також в оригіналі документи, що підтверджують вартість витрат (проїздні квитки, рахунки, чеки, квитанції тощо). Залишок невикористаних коштів згідно з авансовим звітом підлягає поверненню до каси установи у валюті, в якій був виданий аванс, але не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження.