Контрольна робота
з дисципліни
“Організація праці менеджера”
на тему
“Організація службового відрядження”
Вступ
Розділ 1. Визначення службового відрядження та його законодавче регулювання
1.1.Поняття службового відрядження
1.2.Порядок підготування й оформлення відряджень
1.3.Оформлення первинних документів для
службового відрядження
1.4.Оформлення завдання на відрядження
1.5. Заповнення і реєстрація посвідчення про відрядження
Розділ 2. Правовий статус відрядженого працівника
2.1. Оплата праці робітнику що знаходиться у
службовому відрядженні
2.2. Час відпочинку відрядженого працівника
2.2.1. Святкові та неробочі дні
2.3. Відшкодування витрат
2.4. Строки відрядження працівника
Розділ 3. Облік розрахунків з підзвітними особами
3.1. Кошторис витрат на відрядження
3.2. Строки подачі до бухгалтерії невикористану готівку та
авансовий звіт
3.3. Заповнення авансового звіту підзвітною особою
3.3.1. Граничні норми добових витрат на відрядження по Україні
Розділ 4. Порядок відрядження в межах України. Строки відрядження в межах України .
4.2. Витрати на відрядження в межах України
Розділ 5. Порядок відрядження за кордон
5.1. Строки відряджання за кордон
5.2. Витрати на відряджання в разі виїзду за кордон
5.3. Поняття службового паспорту України
Використана література
Розділ 1. Визначення службового відрядження та його законодавче регулювання
Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Порядок відряджання (відкомандування) регламентує «Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон».
У тих випадках коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним або трудовим договором.
Службові відрядження регулюються Інструкцією Міністерства Фінансів України «Про службові відрядження в Україні та за кордон»
1.1. Поняття службового відрядження
Службове відрядження – це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства на певний термін для виконання службового доручення поза місцем постійної роботи цього працівника (Додаток 1).Місцями виконання доручення можуть бути як населений пункт (пункти), так і окремі об’єкти (заповідник, будівельний майданчик, географічний об’єкт, військова частина тощо).
У службове відрядження скеровуються працівники підприємства, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, а також фізичні особи,
які належать до керівного складу (голова або члени правління, наглядової ради та ін.).
1.2. Порядок підготування й оформлення відряджень.
Для того щоб правильно підготувати працівника до відрядження слід:
- Добрати і підготувати необхідну інформацію;
- Добрати і підготувати матеріали та документи, що можуть знадобитися працівникові;
- Віддрукувати програму відрядження.
Програму відрядження друкують у двох примірниках, один з яких вручають працівникові, а інший – залишають на підприємстві. В програмі вказують назви організацій і структурних підрозділів, посадових осіб (їхні прізвища, імена, по батькові, службові телефони) з якими передбачено зустрічі. Детально зазначають зміст запланованих заходів, а також місце і час їх проведення. Маючи другий примірник програми, відповідальна особа може в разі потреби швидко зв’язатися з працівником телефоном і передати чи одержати потрібну інформацію.
Від’їздові у відрядження передує видання наказу (розпорядження) «про відрядження»та оформлення в якому зазначають:
а) прізвище, ім’я, по батькові, посаду відрядженого;
б) куди відряджено;
в) підставу для відрядження;
г) термін відрядження (скільки днів і до якого числа);
д) назва, серію, номер документа, що засвідчує особу відрядженого;
е) дату й номер посвідчення про відрядження;
Наказ (розпорядження) про відрядження видають за кілька днів до виїзду, аби працівник міг подготуватися. Підприємство, що відряджає працівника, реєструє це в спеціальному журналі.
1.3. Оформлення первинних документів для службового відрядження
Скерування працівника у відрядження супроводжується оформленням таких первинних документів:
· завдання на відрядження;
· наказу (розпорядження) керівника підприємства про скерування працівника у відрядження;
· попереднього кошторису витрат на відрядження;
· посвідчення про відрядження;
· журнал реєстрації посвідчень про відрядження;
Приватний підприємець також повинен видавати наказ (і, за необхідності, – завдання) на скерування в службове відрядження найманих працівників і себе. Вимоги до оформлення цих та інших документів такі ж, як і для підприємства та організацій. За дотримання всіх вимог витрати на службове відрядження можуть відноситися на витрати підприємця.
1.4. Оформлення завдання на відрядження
Підставою для наказу про відрядження є обґрунтування про скерування працівника в службове відрядження. На великих підприємствах з багатоланковою структурою управління обґрунтування (клопотання, завдання) підписує керівник структурного підрозділу (начальник цеху, служби, відділу тощо) від якого співробітник їде у відрядження.
На середніх і малих підприємствах обґрунтування оформляють за дорученням керівника його заступники або керівники служб (товарознавець, технолог, фінансист, бухгалтер та ін.).
Обґрунтування і наказ на відрядження можуть бути об’єднані в одному документі. Найчастіше обґрунтування має форму завдання на службове відрядження.
1.5. Заповнення і реєстрація посвідчення про відрядження
Кожне службове відрядження на підприємстві повинно бути зареєстроване в спеціальному Журналі реєстрації посвідчень про відрядження. На кожному посвідченні ставиться порядковий номер і дата, які записуються в журнал, а також вказується номер і дата наказу керівника про скерування працівника у відрядження, дата вибуття працівника у відрядження і прибуття його з відрядження. Форма цього журналу затверджена Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон. Приклад заповнення журналу наведено на бланку
На підприємстві наказом повинна бути призначена посадова особа, на яку покладається ведення документів про відрядження (підготовка наказів, посвідчень, журналів тощо).
Підпис у посвідченні про відрядження особи, відповідальної за реєстрацію осіб, які прибули й вибули з (на) підприємства, повинен завірятися печаткою підприємства.
Інструкцією про службові відрядження на посадову особу підприємства покладаються обов’язки реєструвати осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього. В Інструкції не уточнюється, чи входять до складу таких осіб лише працівники цього підприємства чи також ті, хто прибуває у відрядження на підприємство. За розпорядженням працівника може бути організований облік працівників, які прибувають на підприємство, в окремому журналі. Як основа для такого журналу використовується вже відомий Журнал реєстрації посвідчень.
Перед виїздом у відрядження працівнику видається грошовий аванс, сума якого визначається відповідно до розрахунку.
При скеруванні працівника в службове відрядження терміни видачі грошового авансу до початку відрядження нормативно-правовими актами не регламентовані.
Розділ 2. Правовий статус відрядженого
працівника
На початку року, при визначенні облікової політики підприємства, розробляється і затверджується керівником підприємства список можливих авансотримачів (підзвітних осіб), який, на підставі наказів керівника, протягом року можна коригувати. Видача грошових коштів під звіт працівникам які входять до списку авансотримачів, дозволяється лише після погашення заборгованості за раніше отриманими сумами.
Відрядження належить до службових обов’язків працівників. Відмова від нього без поважних причин вважається дисциплінарною провиною. Винятки становлять:
- жінки, які мають дітей до 3-х років, або вагітні. Скерування їх у відрядження забороняється ст. 176 КЗпП;
- жінки, які мають дітей від 3 до 14 років. Скерування їх у відрядження можливе лише за їх згодою.
За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) та середній заробіток за час відрядження, в тому числі й за час перебування в дорозі.
Середній заробіток за час перебування працівника у відрядженні зберігається на всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи.
Власник (або уповноважена ним особа) відповідно до підпункту 5.4.8 пункту 5.4. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на наймання житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати. Розмір добових витрат, що виплачуються працівникам, направленим у відрядження підприємствами усіх форм власності, не може бути нижчим ніж норми добових витрат, установлених працівниками, які направляються у відрядження підприємствами, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, залежно від країни відрядження. Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) власника (або уповноваженої ним особи).
2.1. Оплата праці робітнику який знаходиться у службовому відрядженні.