Слід зазначити, що Україна як складова частина колишнього Радянського Союзу, а нині як суверенна держава впливає недостатньо на МПП і на інтеграційні процеси в міжнародному господарському житті, оскільки залишалася протягом значного періоду часу, власне кажучи, осторонь від головних світогосгюдарських процесів. У нових умовах, коли відкинуті чи нівельовані багато ідеологічних догм, а перехід до відкритої економіки став складовою частиною процесу переходу України до ринкової економіки, країна починає знімати багато перешкод, що заважали активному і масштабному її залученню в інтеграційні процеси. Однак хворобливі явища, якими супроводжується економічна та політична перебудова в Україні й в інших країнах на території колишнього СРСР (круте падіння виробництва, різке скорочення інвестицій, розрив виробничих зв'язків і т.ін.), ведуть до того, що роль України у світовій економіці й у МПП не тільки не зростає, а скорочується.
У зв'язку з усім перерахованим вище важливо вірогідно визначити місце, яке займає Україна в МПП. Задовільного рішення означеного питання поки не існує. Однак найбільш правильно було б спиратися на практику міжнародних зіставлень ВВП і його компонентів під егідою ООН і її спеціалізованих організацій. Зіставлення проводяться за допомогою паритетів купівельної спроможності валют, оскільки валютні курси недостатньо точно відображають розходження в цінах на товари та послуги, включені ВВП.
Україна вже двічі брала участь у європейській програмі співс-тавлень - у 1993 та 1996 р. З отриманих даних можна виділити такі. Частка ВВП України склала 0,8% у світовому ВВП у 1990 р. і 0,3 % - у 1997 р. (або скоротилася в 2,7 раза). За цей же період ВВП на одного жителя у нашій країні знизився порівняно до середньо-світового з 0,8 % до 0,35 % (або в 2,3 раза). За питомою вагою промислової продукції показники України впали порівняно до світового рівня з 1,3 % до 0,5 % (або в 2,6 раза), а за продуктивністю праці в промисловості - відповідно, з 0,63 % до 0,4 % (або в 1,6 раза).
Статистика свідчить про серйозне зниження макроекономічних показників у ВВП, у першу чергу в середньосвітовому вимірі. Якщо прийняти ВВП України на душу населення за 100 %, то відповідний рівень 15 країн ЄС складе 587, Польщі - 206, Чехії - 380, Росії - 203, Бєларусі - 155 і Молдови - 63 %. Разом з тим твердження, що Україна скотилася буквально до рівня найбідніших країн, є невиправданим. За низкою показників (за споживанням продовольчих товарів, послуг медицини й освіти) Україна не так помітно поступається країнам СНД, а також державам Центральної та Східної Європи, подекуди навіть маючи випередження.
ВВП України на душу населення (на основі паритетів покупної спроможності) перевищує 2 тис. дол і, як показано в Програмі "Україна - 2010", може досягти 4-4,5 тис. дол (у цінах 1997 р.), що відповідає середньому рівню реального ВВП для країн, що претендують на вступ до ЄС. У даний час, при всіх руйнівних процесах в економіці, Україна зберігає високий кваліфікаційний потенціал населення, великі інноваційні заділи в літакобудуванні та ракетно-космічній галузі, в інформаційних і телекомунікаційних системах, у машино та приладобудуванні, у харчовій промисловості й т.ін.
В окремих сферах Україна ще здатна до інноваційного прориву. Про реальність такої стратегії свідчить світовий досвід. Наприклад, завдяки продуманій інноваційній стратегії рівень технологічного розвитку Японії піднявся з 22,2 % у 60-х р. до 56 % у 80-х, а її здатність до технологічного розвитку виросла за ці роки з 14,6 % до 30 %. У Німеччині відповідні показники змінилися з 40,4 % до 45 % і з 27 % до 35,5 %.
Однак навіть країни, високо розвинуті в промисловому відношенні, далеко не завжди в змозі зберігати технологічну перевагу за всіма видами продукції, що випускається в них. Ось чому основна увага зосереджується сьогодні на пріоритетних галузях науки та промисловості, здатних забезпечити реальні технологічні й економічні переваги.
Вибірковий розвиток таких галузей промислового виробництва дає можливість досягти значної технологічної переваги та навіть лідируючого становища. Розробка новітніх технологій і завоювання нових ринків збуту дають можливість підприємцям істотно підвищити норму прибутку на вкладений капітал, збільшити доходи фірм, поліпшуючи тим самим економічний стан країни в цілому.
Для України першорядне значення мають створення нових ресурсозберігаючих технологій, розвиток екологічно чистої енергетики, вітчизняних інформаційних технологій, нових технологій для сільського господарства, легкої та харчової промисловості, створення і впровадження нових матеріалів з високими конкурентоспроможними властивостями, а також передових технологій у машинобудуванні.
Особливості міжнародної конкуренції пов'язані, у першу чергу, з визначальною роллю великих корпорацій. На жаль, місце провідних українських виробників у цій, власне кажучи, глобальній промислово-інноваційній системі дотепер не визначене (за винятком аерокосмічної сфери). У стратегічно важливих галузях - інформатиці, зв'язку, хімії, біотехнологіях - не створені необхідні національні інноваційні центри, не розроблені їх організаційні форми, а також механізми їх державної підтримки й економічного стимулювання.
Найважливішим каналом зв'язку України зі світовим господарством є зовнішня торгівля. Офіційно зовнішньоекономічна діяльність спрямована на збереження й оптимальне використання традиційних експортних і імпортних ринків, на скорочення обсягів імпорту та раціоналізацію платіжного балансу, на включення країни у світові господарські відносини (у тому числі - шляхом приєднання до СОТ). У той же час за роки незалежності зовнішньоторговельна політика України пережила ряд змін і коливань. На початковому етапі ринкової трансформації домінувала лінія на захист внутрішнього ринку та фактичне обмеження експорту товарів. Була введена тверда система квотування та ліцензування. Надалі, з кінця 1994 р., відбулася прямо протилежна зміна - у бік радикальної лібералізації торгівлі, мінімізації кількісних обмежень.
З 1994 до 1999 р. експорт товарів і послуг зріс більше ніж у 1,2раза і досяг майже 32 % від ВВП. Збільшення експорту здійснювалось у значній мірі за рахунок вивозу товарів і послуг у країни далекого зарубіжжя. У 1997 р. Україна вперше досягла в зовнішньоторговельному обороті позитивного сальдо (табл. 1).
Основні торговельні партнери | 1998 р. | 1999 р. | 2000р . | |||
тис. дол | частка у загальному обсязі, % | тис. дол | частка у загальному | тис. дол | частка у загальному | |
Експорт | ||||||
Росія | 2905486 | 23,0 | 2396380 | 20,7 | 3515588 | 24,1 |
Німеччина | 638684 | 5,1 | 560142 | 4,8 | 741420 | 5,1 |
Туркменія | 121108 | 1,0 | 102064 | 0,9 | 148459 | 1,0 |
Основні торговельні партнери | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | |||
тис. дол | частка у загальному обсязі, % | тис. дол | частка у загальному обсязі, % | тис. дол | частка у загальному обсязі, % | |
США | 502014 | 4,0 | 435927 | 3,8 | 725347 | 5,0 |
Всього | 12637422 | 100,0 | 11581582 | 100,0 | 14572550 | 100,0 |
Імпорт | ||||||
Росія | 7064296 | 48,1 | 5641383 | 47,6 | 5824918 | 41,7 |
Німеччина | 1263613 | 8,6 | 942948 | 8,0 | 1134357 | 8,1 |
Туркменія | 1345 | 0,0 | 480962 | 4,1 | 946194 | 6,8 |
США | 590277 | 4,0 | 401625 | 3,4 | 360379 | 2,6 |
Всього | 14675564 | 100,0 | 11846142 | 100,0 | 13956027 | 100,0 |
Зовнішньоторговельні обороти | ||||||
Росія | 9969782 | 36,5 | 8037763 | 34,3 | 9340506 | 32,7 |
Німеччина | 1902297 | 7,0 | 1503090 | 6,4 | 1875777 | 6,6 |
Туркменія | 122453 | 0,4 | 583026 | 2,5 | 1094653 | 3,8 |
США | 1092291 | 4,0 | 837552 | 3,6 | 1085726 | 3,8 |
Всього | 27312986 | 100,0 | 23427724 | 100,0 | 28528577 | 100,0 |
Зараз зовнішньоекономічна діяльність є однією з найбільш значущіх сфер господарської діяльності. Вона пов'язана з міжнародною продуктивною та науково-технічною кооперацією, імпортом і експортом товарів та послуг, виходом підприємств на зовнішній ринок. У 2000 р. зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг в Україні становив 28,5 млрд дол США.
Варто відзначити, що в нас частка експортної складової в 2 рази перевершує рівні європейських країн із приблизно такою ж чисельністю населення. При цьому для українського експорту характерна здебільшого сировинна орієнтація (табл. 2).
Експорт і імпорт основних груп товарів у 2000 р.
Експорт | Імпорт | ||||
Групи товарів | тис. дол | частка у загальному обсязі, % | Групи товарів | тис. дол | частка у загальному обсязі, % |
Чорні метали | 5031168 | 34,5 | Паливо (газ, нафта, вугілля) | 5997906 | 43,0 |
Хімічна продукція | 1542312 | 10,6 | Машиний обладнання | 1329316 | 9,7 |
Експорт | Імпорт | ||||
Групитоварів | тис. дол | частка у загальному обсязі, % | Групи товарів | тис. дол | частка у загальному обсязі, % |
Машиний обладнання | 872317 | 6,0 | Хімічна продукція | 897932 | 6,4 |
Інше | 7126753 | 48,9 | Інше | 5730873 | 40,9 |
Всього | 14572550 | 100,0 | Всього | 13956027 | 100,0 |
Періоди, роки | Країни, що додержуються політики зовнішньої орієнтації | Країни, що додержуються політики внутрішньої орієнтації |
1963-1973 | 6,6 | 5,8 |
1974-1976 | 5,5 | 5,3 |
1977-1979 | 8,1 | 4,6 |
1980-1984 | 2,4 | 2,6 |
Зовнішня орієнтація та темп зростання країн, що розвиваються, (дані за 1963-1984 рр.) у середньому за кожен період.