Баланс виробничої потужності підриємства (стр. 3 из 7)

(2.2)

де S - виробнича площа цеху, що виділяється для організації виробничих потоків, кв. м.;

Sн – виробнича нормативна площа (з урахуванням проходів) на одне робоче місце, кв. м.;

Т - режимний час роботи, година.;

t - затрати часу на виготовлення одного виробу, година.

У короткостроковому періоді виробнича потужність є постійною величиною. У довгостроковому періоді вона може бути зменшена за рахунок виводу з виробництва фізичних та морально застарілих, зайвих машин, обладнання і площ, або збільшена шляхом технічного перезброєння

виробництва, реконструкції і розширения підприємства. У зв'язку з цим при обгрунтуванні виробничої програми виробничими потужностями розраховуються вхідна, вихідна та середньорічна виробнича потужність.

Вхідна виробнича потужність – це потужність на початок звітного або планованого періоду.

Вихідна виробнича потужність - це потужність підприємства на кінець звітного або планованого періоду. При цьому вихідна потужність попереднього періоду є вхідною потужністю наступного періоду.

Виходна потужність розраховується по формулі:

ПМ_вых = ПМ_вх + ПМ_т + ПМ_р + ПМ_нс – ПМ_выб (2.3)

де ПМ_вых - вихідна виробнича потужність;

ПМ_вх- вхідна виробнича потужність;

ПМ_т- приріст виробничої потужності за рахунок технічного перезброєння виробництва;

ПМ_р- приріст виробничої потужності за рахунок реконструкції підприємства;

ПМ_нс - приріст виробничої потужності за рахунок розширення (нового будівництва) підприємства;

ПМ_выб- вибуваюча виробнича потужність.

Оскільки введення та вибуття потужностей робиться не одномоментно, а відбувається протягом усього планованого періоду, то виникає необхідність розрахунку середньорічної виробничої потужності. Вона визначається по формулі:

(2.4)

де ПМ_с- середньорічна виробнича потужність;

ПМiввод. - вводима i-та виробнича потужність;

t_iд - кількість місяців у році, в течію яких буде діяти i-та потужність;

ПМ_jвыв- виводима j-та виробнича потужність;

t_jб- кількість місяців у році, в течію яких не буде діяти j-та виводима потужність;

12 - кількість місяців у році.

Наведена методика визначення середньорічної потужності застосовується у випадках, коли в плані розвитку підприємства передбачений конкретний місяць введення нових виробничих потужностей. Якщо поточним планом капітального будівництва або організаційно техничних заходів передбачаються терміни введення потужностей не по місяцям, а по кварталам, то при розрахунку середньорічної потужності вважається, що вони будуть вводитися у середині планованих кварталів.

При розробці середньо - та довгострокових планів неможливо передбачити не тільки місяць, але і квартал, в якому будуть введені додаткові потужності. У цьому випадку при розрахунку їхніх середньорічних величин період дії потужностей, які вводяться приймається в розмірі 0.35 року.[6,47].

Обгрунтування виробничої програми виробничою потужністю здійснюється в 4 етапа.

На 1 етапі аналізується коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності у звітному періоді. Він розраховується як відношення фактичного випуску продукції до середньорічної потужності.

(2.5)

де К_ио- коефіцієнт використання виробничої потужності в звітному періоді, ед.;

ОП_о- фактичний випуск продукції в звітному періоді, ед.;

ПМ_со - середньорічна виробнича потужність підприємства в звітному періоді, ед.;

Оскільки виробнича потужність подає собою максимально можливий обсяг випуску продукції при кращих умовах виробництва, то коефіцієнт її використання не може бути більше одиниці. Недодержання цієї умови означає, що розрахункова виробнича потужність підприємства занижена і вимагається уточнювати розрахунки.

На другому етапі здійснюється планування зросту коефіцієнту використання виробничої потужності у наступному періоді. Воно грунтується на виявленні внутрішньовиробничих резервів збільшення випуску продукції без додаткового введення постійних факторів виробництва. Внутрішньовиробничі резерви поліпшення використання діючих виробничих потужностей поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

До екстенсивних відносяться резерви збільшення корисного часу роботи обладнання в межах режимного фонду. Вони включають усунення внутрізмінних та цілоденних простоїв обладнання, а також скорочення тривалості планових ремонтів. Група інтенсивних резервів включає до себе заходи по більш повному завантаженню обладнання в одиницю часу, підвищення кваліфікації працівників та на цій основі більш повне використання продуктивності машин, збільшення випуску придатної продукції і т. д.

Коефіцієнт використання середньорічної потужності у плановому періоді може бути визначений по формулі:

К_ип = К_ио× J (2.6)

де К_ип– коефіцієнт використання виробничої потужності в плановому періоді, ед.;

J - індекс зросту коефіцієнту використання виробничої потужності в плановому періоді.

На третьому етапі виявляється можливість виконання виробничої програми в короткостроковому періоді. Для цього спочатку визначається можливий випуск продукції із діючих виробничих потужностей шляхом

множення їхньої величини на плановий коефіцієнт використання середньорічної потужності:

ОП_д = ПМ_вх× К_ип (2.7)

де ОП_д - можливий випуск продукції із діючих виробничих потужностей, ед.

Після цього цей випуск зіставляється з плановим завданням. Виробнича програма буде виконана в короткостроковому періоді у тому випадку, якщо можливий обсяг випуску продукції із діючих виробничих потужностей буде більше або дорівнює плановому обсягу.

ОП_д > ОП_п (2.8)

де ОП_п- планований обсяг випуску продукції, ед.

Якщо ця умова не додержується, то необхідно введення додаткових виробничих потужностей.

На четвертому етапі здійснюється розрахунок необхідного введення в дію нових потужностей у довгостроковому планованому періоді.

При обгрунтуванні потреби у нових виробничих потужностях велике значення мають терміни їхнього освоєння. Чим вони короче, тим більше продукції випустить підприємство у плановому періоді, тим більше буде його валовий доход та прибуток і швидше окупится інвестиції у розвиток виробництва.

По знов введеним потужностям державних підприємств застосовуються галузеві норми тривалості освоєння проектних потужностей. Вони диференціюються в залежності від величини потужності, що освоюється та ступеню новизни продукції (вперше що освоюється або аналогічна що раніше випускалася). Підприємства недержавного сектора промисловості терміни (норми) освоєння проектних потужностей планують самостійно.

Нормы освоєння проектних потужностей використовуються при визначенні потреби про введення нових виробничих потужностей для забезпечення планового випуску продукції. Розрахунок виконується по формулі:

(2.9)

де ПМ_н- потрібне введення в дію нових виробничих потужностей, ед.;

К_о– коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей;

К_с– коефіцієнт середньорічної потужності.

Заключним етапом обгрунтування виробничої програми виробничими потужностями є розробка балансу виробничої потужності.Він грунтується на забезпеченні рівності між плановим завданням та можливим сумарним випуском продукції із діючих та нових виробничих потужностей з урахуванням запланованих термінів їхнього введення і освоєння. Формула балансу виробничої потужності підприємства має наступний вигляд:

ОП_д + ПМ_н× К_о× К_с = ОП_п (2.10)

Збільшення виробничої потужності можливо за рахунок:

-Введення в дію нових та розширення діючих цехів;

-Реконструкції;

-Технічного перезброєння виробництва;

-Організаційно-технічних заходів, з них:

-Збільшення годин роботи обладнання;

-Зміна номенклатури продукції або зменшення трудомісткості;

-Використання технологічного обладнання на умовах лізінгу з поверненням у терміни, встановлені лізінговою угодою.

2.2 Вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності.

Розрахунки виробничої потужності залежать від галузевої належности підприємства. У той же час є підстави для удосконалення методичних передумов і вибору вихідних даних. До переліку невирішенних методичних питань входять наступні:

1. По якій номенклатурі рахувати виробничу потужність - по плановій або оптимальної.

2. В яких вимірниках оцінювати виробничу потужність- натуральних,

вартісних або трудових.

3. Який фонд часу враховувати - календарний, режимний або плановий.

Різноманітний методичний підхід до визначення виробничої потужності дає як переваги, так і містить потенційну можливість появи небажаних економічних явищ. Суть дискусії по перерахованим питанням зводиться до наступного.

Якщо розрахунок вести по плановій номенклатурі, то в умовах ринкової економіки не подається можливим сформувати виробничу програму на рік. Якщо розрахунок вести по оптимальній номенклатурі, то ці розрахуноки будуть значно відрізнятися від реальних умов, бо відірвани від потреби покупців у конкретних виробах. При розрахунку потужності по плановій номенклатурі одержується, що основою для визначення виробничої потужності є виробнича програма, а не навпаки. Адже виробнича потужність - основа формування плану виробництва.[5,75].

Деякі автори вважають, що питання про вибір номенклатури продукції, враховуємой потужності, можна вирішити, якщо останню вимірювати не в натуральному або вартісному вигляді, а нормативною трудомісткістю або в нормо-станко-годинах. У такому випадку потужність можна рахувати до формування плану виробництва. Але виробнича потужність переходить із поняття, зв'язаного з ринковою економікою, в абстрактну категорію, що вимірюється працею. Не подається можливим визначити, скільки та якої продукції можна виробити з допомогою даних засобів праці.

Наступне методологічне питання - який фонд часу приймається у розрахунку виробничої потужності? Якщо розрахунок вести по плановому фонду, то коефіцієнт використання потужності може бути вище 1 (що суперечить економічній логіці) за рахунок роботи у деякі вихідні дні та скорочення часу на ремонт. Отже, у розрахунок потужності потрібно приймати календарний фонд часу. Звичайним запереченням проти такої пропозиції завжди було те, що рівень використання потужності у переривному виробництві буде вкрай низьким (причому не тільки фактичні, але і по плану). Однак реальне завантаження обладнання під сформований портфель замовлень не зменьшится, а показник використання потужності буде відображати істинний стан справ, а також резерви.

Невирішені питання методології планування наводять до того, що на практиці розраховують не виробничу потужність, а пропускну спроможність. В якості ведучої ланки приймає та ділянка (цех, обладнання), що є найбільш важливим для підприємства. Вдосконалення методики внутрифірменого планування виробничої потужності має саме безпосереднє відношення до зміцнення фінансової дисципліни та поліпшення якості продукції.