1.3 Кількісна та якісна характеристика персоналу
Кількісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова і середньосписочна чисельність працівників.
Облікова чисельність працівників підприємства це чисельність працівників облікового складу на визначене число чи дату з обліком прийнятих і вибулих у цей день працівників.
Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, що з'явилися на роботу. Різниця між явочним і обліковим складом характеризує кількість добових простоїв (відпустки, хвороби, відрядження і т.д.)
Середньосписочна чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і розподілу отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Середнесписочна чисельності працівників за квартал (рік) визначається шляхом підсумовування середнесписочної чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в кварталі (року) і розподілу отриманої суми на 3. Крім чисельності працівників кількісна характеристика трудового потенціалу підприємства і (чи) його внутрішніх підрозділів може бути представлена і фондом ресурсів праці (Фр.т.) у людино-днях чи людино-годинах, який можна визначити шляхом множення середнесписочної чисельності працівників (Чс.п.) на середню тривалість робочого періоду в днях чи годинах (Тр.в.):
Фр.т. = Чс.п. * Тр.в.
Якісна характеристика трудових ресурсів персоналу підприємства визначається ступенем професійної і кваліфікаційної придатності його працівників для виконання цілей підприємства .
В даний час немає єдиного розуміння якості праці і якісної складової трудового потенціалу робочої сили. Тривалі дискусії з цих питань в економічній літературі в 40-60-х і 70-х рр. намітили лише основне коло параметрів чи характеристик, що визначають якість праці:
1. економічні (складність праці, кваліфікація працівника, галузева приналежність, умови праці, виробничий стаж);
2. особистісні (дисциплінованість, наявність навичок, сумлінність, оперативність, творча активність);
3. організаційно-технічні (привабливість праці, насиченість устаткуванням, рівень технологічної організації виробництва, раціональна організація праці);
4. соціально-культурні (колективізм, соціальна активність, загальнокультурний і моральний розвиток).
Структурна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства визначається складом і кількісним співвідношенням окремих категорій і груп працівників підприємства.
1.4 Планування чисельності працівників.
Для досягнення максимальної ефективності роботи підприємства чисельність працюючих на ньому має бути оптимальною. При плануванні кількості працівників, що необхідна для забезпечення планового обсягу виробництва продукції можна скористатися наступним алгоритмом:
Чвир = ∑ ti * mi / Tpп * Kвн
де Чвир – необхідна кількістьпрацівників, зайнятих у виробництві продукції;
ti – планова трудомісткість одиниці і-го виробу, нормо-годин;
mi – кількість виробів і-го виробу, одиниць;
Трп – розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин (табл.2)
Квн – очікуваний коефіцієнт виконання норм.
Для того, щоб розрахувати наведену вище формулу необхідно скласти баланс робочого часу на одного працівника.
Приклад:
Мале підприємство планує випускати вироби одного виду. Розрахувати необхідну кількість працівників, зайнятих у виробництві.
Таблиця 1.2
Розрахунок балансу робочого часу середньосписочного працівника
| Показники | Очікувані результати |
| Кількість календарних днівВихідні та святкові дніНомінальний фонд робочого часу, днівНевиходи на роботу, днів з них: відпустки захворювання невиходи, з дозволу адміністраціїЯвочний робочий час, днівСередня тривалість робочого дня, годинВтрати робочого часуКількість робочих годинЕфективний фонд часу за рік, годин | 365 110 255 38 25 10 3 217 8 0,45 7,15 1627,5 |
Планова трудомісткість одиниці виробу – 0.5 нормо/годин;
Кількість виробів (в місяць) – 9000 одиниць;
Розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника – 135.63 (1627.5 : 12) год.;
Очікуваний коефіцієнт виконання норм – 0.85
Чвир =
Згідно проведеного розрахунку чисельність робітників підприємства повинна складати 39 чоловік.
2.Методика визначення показників продуктивності праці на підприємстві.
2.1 Планування витрат на підприємстві
Ефективність та продуктивність праці на підприємстві та його підрозділах (цехах) оцінюється за показниками прибутку або витрат. Показник прибутку характеризує ефективність діяльності тих підрозділів, які виготовляють і постачають продукцію на ринок. Він може застосовуватись і для оцінки роботи внутрішньо коопераційних підрозділів, які виготовляють і постачають продукцію на ринок. Він може застосовуватись і для оцінки роботи внутрішньо коопераційних підрозділів як умовний показник. В усіх цих випадках обсяг і динаміка прибутку однозначно характеризують ефективність діяльності. Проте в більшості випадків внутрішні підрозділи є місцями витрат, а не центрами прибутку. Тому й ефективність їх діяльності визначається за рівнем витрат на певний обсяг виробництва. Економія витрат у місцях їх формування веде до зменшення собівартості продукції і збільшення прибутку підприємства як головної кінцевої мети його діяльності.
З точки зору оцінки діяльності підрозділу його витрати можуть виражатись як абсолютними, так і відносними показниками.
Відносні показники витрат – це витрати на одиницю продукції (калькуляційну одиницю) або на одиницю виміру обсягу продукції (одну гривню, одну нормо-годину). Перший показник у вигляді собівартості одиниці продукції об’єктивно показує динаміку витрат, співвідношення їх планової і фактичної величини. На нього не впливають структурні зрушення у номенклатурі продукції. Основний його недолік – обмеженість однопродуктовим виробництвом. Показник витрат на одиницю виміру обсягу продукції просто обчислюється на всіх рівнях управління, але він має дещо штучну побудову, дуже реагує на зміну структури продукції, тому застосовується рідко. Перевага відносних показників витрат полягає в тому, що їх фактичні величини порівнюються безпосередньо, без будь-яких коригувань.
Абсолютний показник витрат у формі кошторису є універсальним і найбільш поширеним для оцінки роботи підрозділів. Він дає змогу порівняти фактичні витрати і в подальшому з’ясувати їх причини. Основна проблема, яка при цьому виникає, полягає в необхідності перераховувати планові витрати на фактичний обсяг виробництва для забезпечення порівнянності фактичної і планової сум витрат. Такі перерахунки планових витрат не потрібні лише в тих випадках, коли фактичний обсяг виробництва продукції точно збігається з плановим (Рпл.в = 100%).
Для оперативного визначення планових витрат на фактичний обсяг виробництва треба знати їх функціональну залежність від обсягу продукції (зайнятості). Функція витрат, у якій змінною є обсяг продукції, будується на основі їх поділу на змінні та постійні витрати. Якщо обсяг виробництва продукції має натуральний вимір (одно продуктове виробництво), то функція витрат виражається формулою:
С = N * Сз.о + Сп,
де, С – загальні витрати (кошторис) за певний період, грн.;
N – кількість виготовленої продукції у натуральному виразі;
Сз.о – змінні витрати на одиницю продукції, грн..;
Сп – постійні витрати за розрахунковий період, грн..
Така залежність загальних витрат від обсягу виробництва ґрунтується на припущенні, що всі витрати чітко поділяються на постійні та змінні, а останні є тільки пропорційними. Проте в реальних умовах виробництва подібне буває рідко. Деякі змінні витрати не мають пропорційної залежності від обсягу продукції, вони можуть змінюватись як дегресивно (витрати на допоміжні матеріали для обслуговування машин, енергію для приведення їх в дію та ін.), так і прогресивно (витрати на рекламу, оплату праці в деяких випадках тощо). Отже, функція витрат виражає певні ідеальні умови їх формування. У кожній конкретній ситуації обчислення на її основі є приблизними, але вважаються достатніми для аналізу витрат. Підвищення точності зазначеної функції потребувало б уведення у її склад додаткових змінних факторів впливу на рівень витрат, а це ускладнило б модель і зробило б її малопридатною для практичного користування.
Таблиця 2.1
Витрати цеху за ___________місяць 200_року, грн..
Стаття витрат | Планові витрати | Планові витрати на фактичний обсяг | Фактичні витрати | Відхилення: економія -; перевитрати + | |
| загальні | у т.ч. змінні | ||||
| Матеріали (за вирахуванням відходів) | 18 720 | 18 720 | 18 991 | 18 100 | -891 |
| Куповані вироби і напівфабрикати | 13 300 | 13 300 | 13 493 | 13 523 | +30 |
| Паливо і енергія не технологічні потреби | 945 | 945 | 959 | 900 | -59 |
| Основна заробітна плата виробничих робітників | 10 660 | 10 660 | 10 815 | 10 815 | - |
| Додаткова заробітна плата виробничих робітників | 1050 | 1050 | 1065 | 1080 | +15 |
| Відрахування на соціальні заходи | 4360 | 4360 | 4423 | 4428 | +5 |
| Загальновиробничі витрати,У тому числі:витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування | 22 065 (14 005) | 6350 (6350) | 22 157 (14 097) | 21 505 (13 675) | -652 (-422) |
| Втрати від браку(у звіті) | - | - | - | 130 | +130 |
| Разом | 71 100 | 55 385 | 71 903 | 70 481 | -1422 |
Для обчислення планових витрат за кошторисом на фактичний обсяг виробництва застосовуємо наступну формулу: