Виробнича програма кожного цеху обгрунтовується виробничою потужністю окремих груп обладнання, зіставленням їх сумарного корисного фонду роботи та завантаження в машино-годинах. Такі розрахунки дозволяють виявляти “вузькі місця” в цеху і вжити заходів щодо усунення диспропорцій у завантаженні обладнання.[19, с. 451]
На основі виробничих програм цехів складаються плани виробництва для допоміжних, обслуговуючих підрозділів підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби і їхній продукції та послугах.
Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань із виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць.
Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, виключаючи державний контракт та державне замовлення.
Державний контракт і державне замовлення формується на основі пропозицій міністерств і відомств – державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок коштів Державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власних коштів підприємства та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) та виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.
Система державного замовлення розповсюджена на всіх країнах з розвинутою ринковою економікою та не суперечить її принципам. Більше того, державне замовлення є престижним для підприємства і отримується, як правило, на конкурсній основі шляхом проведення тендерів. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують більш ефективне його виконання.
Виконавці державного контракту та державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічним ресурсами самостійно, шляхом укладання прямих договорів із підприємствами-постачальниками та посередницькими організаціями.
Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.
У поточному плануванні виробнича програма складається, як правило, на рік. В умовах динамічності внутрішнього та зовнішнього середовища розробляти виробничу програму на довший період не доцільно. Тому процес підготовки до виконання річної виробничої програми починається з її розподілу по кварталах і місяцях. Оскільки ритмічність виробництва має виключно велике значення для підвищення його ефективності, покращення якості продукції і всієї роботи, необхідно більш детально розподіляти річний обсяг виробництва та реалізації продукції по кварталах і місяцях.
Розподіл річних завдань по кварталах (місяцях) необхідно здійснювати з врахуванням наступних факторів:
- збільшення випуску продукції за рахунок приросту і покращення використання виробничих потужностей, а також за рахунок заходів, передбачених планом і інновацій;
- встановлених договорами строків поставки продукції споживачам;
- терміна введення в дію нових потужностей та обладнання;
- забезпечення рівномірного завантаження всіх виробничих підрозділів;
- підвищення серійності (масовості) виробництва;
- кількості робочих днів у кожному кварталі;
- можливого вибуття основних виробничих засобів, а також зупинення окремих агрегатів, ділянок та цехів для ремонту обладнання;
- зняття з виробництва застарілих видів продукції, які не відповідають своїми техніко-економічними показниками сучасному рівню розвитку науки і техніки, і таких, що не користуються попитом, та їх заміна на нові;
- сезонності і змінності роботи;
- сезонності збуту продукції.
Оптимальна виробнича програма – це програма, яка відповідає структурі ресурсів підприємства та забезпечує найкращі результати його діяльності за прийнятим критерієм.
Оптимізація виробничої програми проводиться з метою:
1. планування оптимальної структури номенклатури продукції;
2. визначення максимально можливого обсягу виробництва продукції та економічної межі нарощування виробництва.
РОЗДІЛ 2. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
Запоріжжя є великим індустріальним містом, у якому знаходиться ряд великих металургійних заводів гігантів, відомих не тільки на території Україні, але і за її межами. До числа таких заводів відноситься і завод ВАТ «Дніпроспецсталь». Електрометалургійний завод «ДСС» ім. А.Н. Кузьміна – ведуче підприємство на Україні по виробництву якісної сталі і сплавів.
Завод побудований у роки першої радянської п'ятирічки. Його будівництво в місті Запоріжжя обумовлене безпосередньою близькістю Дніпровської ГЕС ім. В.І. Леніна з дешевою електроенергією. 10 жовтня 1932 р. випущена перша плавка електросталі, що і з'явилося початком біографії заводу. За період 76-ти літнього функціонування заводу виплавлено більш 48 млн. т. стали, зроблено 26 млн. т. прокату, майже 19 млн. т. холоднотягнутой сталі. У 1994 році на базі електрометалургійного заводу «Дніпроспецсталь» ім. А.Н. Кузьміна створене Відкрите Акціонерне Товариство. З цього моменту на основі рішення Міністерства промисловості України (наказ № 98 від 31.03.94 р.) ознаменований новий етап в історії розвитку підприємства. Метою діяльності товариства є одержання прибутку за рахунок наукової, виробничої і підприємницької діяльності. Предметом діяльності ВАТ заводу «ДСС» є:
- виробництво і збут стали, прокату, металовиробів виробничого і побутового призначення;
- зовнішньоекономічна діяльність;
- виробництво і збут с/г продукції;
- надання послуг іншим юридичним особам, населенню;
- торгівля продовольчими і промисловими товарами, у тому числі авто, мототехнічними і запчастинами до них;
- внутрішні і міжнародні автомобільні перевезення.
Товариство є власником:
- майна, переданого йому засновниками й учасниками у власність;
- продукції, зробленої товариством в результаті господарської діяльності;
- отриманого прибутку.
Майно товариства складається з основних і оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відбита в балансі товариства. Статутний фонд товариства складає 5 643 908 грн. Статутний фонд розділений на 1075030 простих іменних акцій номінальною вартістю 5,25 грн. Товариство має право змінювати розмір статутного фонду.
Завод «ДСС» містить у собі цехи:
- основні цехи (СПЦ –1, СПЦ – 2, СПЦ – 3, СПЦ – 5, ГКР);
- переробні (прокатний, ковальський, термічний, калібрований, ковальсько-пресовий, копровий);
- допоміжні (ЖДЦ, РМЦ-1, ЦПМ, ЦС і П, ЭРЦ, ЭСЦ, ЦПП, Цспр, цех іспитів, авто-цех РСЦ, ЦРМО).
Сталеплавильні цехи заводу оснащені основними дуговими електропечами. В основних електродугових печах виплавляються леговані, високолеговані сталі і сплави в злитках розважуванням 0,625 (15 т). Методом вакуумно-дугового переплаву виробляються жароміцні сплави, корозійно-стійкі, конструкційні, підшипникові й інші сталі в злитках розважуванням від 1 до 7 т. Методом електрошлакового переплаву, виробляються підшипникові, конструкційні, корозійно-стійкі й інші сталі в злитках розважуванням 1,2 ( 20 т).
ВАТ «ДСС» спеціалізується на виробництві прокату і кувань круглого перетину, а також, холоднотягнутой сталі і сталі зі спеціальною обробкою поверхні, усього близько 1000 профіле-розмірів.
Найважливішим фактором досягнення високого рівня конкурентноздатності, як відзначається в багатьох дослідженнях, залишається концентрація виробництва, що вплине на скорочення тенденції до утворення гігантських промислових об'єднань. Поряд з концентрацією рівень конкурентноздатності буде визначатися такими факторами, як розвиток виробництва нових видів продукції і стимулювання становлення нових потреб. З ними зв'язані тенденції продовження росту витрат на дослідницькі і досвідчені розробки, рекламу і маркетинг.
Це, насамперед, відноситься до постійного відновлення асортименту продукції, що випускається, невпинній розробці і швидкому освоєнню нових зразків виробів і одночасному нарощуванню продуктивності праці, підвищенню гнучкості виробництва, ефективності, зниженню усіх видів витрат. Особливе місце займає забезпечення стабільного росту якості і надійності нових виробів при одночасному зниженні цін на нові види продукції. Курс береться на підвищення виробничої, творчої віддачі й активності персоналу при орієнтації на питоме скорочення чисельності виробничих і управлінських працівників. Усе це практично означає випуск як можна більшої кількості нових, що користуються підвищеним попитом виробів, ціни на які будуть нижче, ніж у конкурентів, а якісні й експлуатаційні характеристики і надійність - вище. На найближчі 10-15 років багато великих компаній уже вибрали ту “чарівну паличку”, що, на їхню думку, дозволить у найкоротший термін забезпечити умови для різкого підвищення рівня конкурентноздатності. Для рішення цієї задачі передбачається здійснити цілий комплекс технічних, і організаційно-управлінських заходів. Їхня реалізація і повинна визначати весь курс дій у доступному для огляду періоді.