Кінцевим результатом повинно стати створення виробничих систем нового покоління, що будуть працювати в режимі так званого нововведеного конвеєра. Суть цього підходу полягає в тім, щоб націлити підприємства, по-перше, на постійне впровадження у виробництво нових, більш зроблених виробів; по-друге, на неухильне скорочення усіх видів витрат на виробництво продукції; по-третє, на підвищення якісних і споживчих характеристик при зниженні цін на вироби, що випускаються.
У 2006 році силами заводу, із залученням інститутів і науково-виробничих підприємств України і Росії, проводилося 19 договірних робіт з розробки і впровадження нових видів продукції, передової технології, модернізації устаткування, упровадженню нової техніки. Через недолік коштів на рахунку заводу деякі роботи були перенесені на 2007 рік. Крім того, на заводі проведений ряд робіт з освоєння нової продукції /нових марок, профілів, нових технологій, з особливими вимогами/.
До них відносяться:
1) розробка технології виплавки низьковуглеродних конструкційних сталей типу 12Х1МФ, 17-16ХНЗМА й ін. із застосуванням високовуглеродного феррохрому ФХ800, що скорочує витрату дорогого низьковуглеродного феррохрому приблизно на 4% у порівнянні з діючою технологією;
2) розробка технології виробництва листових злитків ЭШП із використанням електродів власного виробництва, що витрачаються, замість електродів, вироблених раніше на комбінаті "Запоріжсталь". Нова технологія за рахунок здешевлення електродів, що витрачаються, дозволяє знизити собівартість 1 тонни стали марок 22, 23Ш на 12%;
3) робота з упровадження наливних футеровок замість цегельних сталерозливних ковшів для установок "пек-ківш" СПЦ № 3. У результаті впровадження даної роботи стійкість ковшів збільшена з 10-12 до 70 плавок;
4) заміна операції кування прокаткою на стані "950", що дозволило знизити собівартість металопродукції. У 2005 році освоєна технологія прокатки профілів до 250 мм, відкрита можливість виробництва прокату діаметром 285 мм. Отримано значну економію металу.
Здійснюється відновлення інформаційної діяльності шляхом довідково-інформаційного забезпечення /ДІЗ/ фахівців роботи з науково-технічної інформації, пропаганді, рекламі й обміну досвідом. Що проводилося відповідно до системи, затвердженої наказом № 25 від 01.01.2004 р. директора заводу і сприяла підвищенню ефективності використання науково-технічних досягнень і запозиченого досвіду при забезпеченні по проблемних, поточних і перспективних питаннях виробництва, бібліотечного обслуговування працюючих підрозділів.
РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРА ВИРОБНИЧОГО ЦИКЛУ
Організація виробничого процесу в часі являє собою спосіб сполучення в часі основних, допоміжних й обслуговуючих процесів по переробці “входу” організації в її “вихід”. Найважливішим параметром організації виробничого процесу в часі є виробничий цикл виготовлення предмета праці, надання послуги або виконання роботи від підготовчих операцій до заключних. Тривалість виробничого циклу складається з робочого часу й часу перерв (рис. 3.1).
Рис. 3.1 Структура виробничого циклу
Розглянемо зміст окремих складових виробничого циклу. Робочий період виготовлення предмета праці складається з часу технологічних операцій, транспортно-складських операцій і контрольних операцій.
У свою чергу, час технологічних операцій складається з підготовчо-заключного й штучного часу. Підготовчо-заключний час затрачається на початку робочої зміни на підготовку робочого місця, налагодження устаткування, пристосувань, установку інструментів і наприкінці робочої зміни на зняття пристосувань, інструментів. Цей час витрачається на партію оброблювальних протягом зміни предметів праці. Перерви в робочий час підрозділяються на природні процеси (сушіння, нормалізація після термообробки й інші операції, що протікають без участі людини), організаційні перерви (очікування звільнення робочого місця, затримка поставки комплектуючих виробів і т.п.), регламентовані перерви (на обід, відпочинок). [21, с.268]
Довготривалість виробничого циклу виготовлення виробу в цілому розраховується після побудови графіка протікання складного процесу зборки виробу й розрахунку тривалості виробничих циклів виготовлення штучних деталей або їх партій. Ця робота виконується технологами. Наприклад, тривалість виробничого циклу виготовлення партії однойменних деталей визначається як сума по всіх операціях підготовчо-заключного часу, штучного часу (при цьому враховується одночасність виконання однієї й тієї ж операції на декількох робочих місцях, паралельність виконання всіх операцій, плановий коефіцієнт перевиконання норм виробітку), часу природних процесів, транспортування, контролю якості, перерв.
Основним факторами скорочення тривалості виробничих просів є:
- спрощення кінематичної схеми виробу, його конструкції, підвищення рівня блочності для виробів великосерійного і масового виробництва (простота конструкції – мірило розуму конструктора);
- спрощення й удосконалення технологічних процесів виготовлення виробу;
- уніфікація й стандартизація складових частин виробу, його конструктивних елементів, елементів технологічних процесів, устаткування, оснащення, організації виробництва;
- поглиблення подетальної, технологічної й функціональної спеціалізації на основі уніфікації й збільшення програми випуску виробів і його складових частин;
- скорочення питомої ваги механічно оброблювальних деталей;
- аналіз дотримання принципів раціональної організації виробничих процесів: пропорційності, паралельності, безперервності, прямоточності, ритмічності;
- механізація й автоматизація обліку часу, контрольних і транспортно-складських операцій;
- скорочення часу природних процесів шляхом заміни їх відповідними технологічними процесами;
- скорочення міжопераційних перерв;
- збільшення питомої ваги технічно-обгрунтованих норм часу, норм обслуговування, норм витрати ресурсів. Стимулювання економії часу й виконання вимог по якості.
Організація виробничих процесів у часі грунтується на аналізі дотримання принципів пропорційності, безперервності, паралельності, прямоточності, ритмічності. Розглянемо ці принципи.
Пропорційність – принцип, виконання якого забезпечує рівну пропускну здатність різних робочих місць одного процесу, пропорційне забезпечення робочих місць інформацією, матеріальними ресурсами, кадрами. Про принцип пропорційності варто пам’ятати при вирішенні будь-яких питань, тому що “швидкість ескадри визначається швидкістю найповільнішого судна”.
Безперервність – принцип раціональної організації процесів, обумовлений відношенням робочого часу до загальної тривалості процесу:
Дбезп = Троб / Тц, (3.1);
Де: Троб – тривалість робочого часу;
Тц – загальна тривалість процесу, що включає простої предмета праці між робочими місцями, на робочих місцях.
Паралельність – принцип раціональної організації процесів, що характеризує ступінь сполучення операцій у часі. Види сполучень операцій:
- послідовне;
- паралельне;
- паралельно-послідовне.
Коефіцієнт паралельності визначається за формулою:
Кпар = Тцпар / Тцпосл(3.2).
Прямоточність – принцип раціональної організації процесів, що характеризує оптимальність шляху проходження предмета праці, інформації. Визначається за формулою:
Кіпр = Діопт / Діф 1 (3.3).
Ритмічність – принцип раціональної організації процесів, що характеризує рівномірність їхнього використання в часі. Коефіцієнт ритмічності визначаємо по формулі:
Критм = іф / іи (3.4).
Одним зі шляхів поліпшення перелічених показників раціональної організації виробничих і управлінських процесів є збільшення повторюваності процесів й операцій. У свою чергу, методом збільшення повторюваності процесів є уніфікація і типізація різнохарактерних часткових процесів. Переваги збільшення повторюваності процесів пов’язані з тим, що кінцеві результати в масовому виробництві краще, ніж в одиничному.
Перераховані принципи раціональної організації процесів є основним чинником підвищення організованості системи менеджменту, що характеризується ступенем кількісної визначеності зв’язків (ентропією) між компонентами системи. Для зниження невизначеності необхідно у всіх управлінських документах (планах, програмах, завданнях, стандартах, положеннях, інструкціях) чітко фіксувати зв’язки органів керування з керованими об’єктами. Зв’язки в системі менеджменту встановлюються після побудови дерева цілей до 4 рівня, перекладу якісних вимог у кількісні.
Останнім часом велика увага приділяється застосуванню в рамках оперативного регулювання (системи влади), що граничить із психологічними аспектами керування персоналом.
РОЗДІЛ 4. ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ СТВОРЕННЯ ПЛАНІВ ГРАФІКІВ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ
Виробничий процес – сполучення предметів і знарядь праці й живої праці в просторі й часі, що функціонують для задоволення потреб виробництва. Це складне системне поняття, що складається із сукупності таких окремих понять: предмет праці, знаряддя праці, жива праця, простір, час, задоволення потреб. Розкриємо сутність деяких складових системного поняття “виробничий процес” (таблиця 4.1).