3. За формами взаємозв'язку із суміжними процесами розрізняють:
• аналітичні виробничі процеси, коли внаслідок первинного
оброблення (розчленовування) комплексної сировини (нафта, руда,
молоко і под.) одержують різноманітні продукти для наступної
обробки;
• синтетичні, під час яких напівфабрикати, що надійшли з різ
них процесів, перетворюють у єдиний виріб;
• прямі, що створюють з одного виду матеріалу один вид на
півфабрикатів або готового продукту.
Вид виробничого процесу залежить від параметрів початкової сировини та конструктивно-технологічних особливостей готового продукту. Аналітичні процеси характерні для нафтопереробної та хімічної галузей промисловості, синтетичні — для машинобудування, прямі — для простих процесів виробництва (наприклад, цеглове виробництво).
4. За ступенем безперервності виробничі процеси поділяють на:
• безперервні;
• дискретні (перервні) процеси.
5. За характером устаткування, що використовується, розрізняють:
• апаратурні (замкнені) виробничі процеси, де технологічний
процес здійснюється в спеціальних агрегатах (апаратах, ваннах, печах), які обслуговує оператор, спостерігаючи за приладами управління;
• відкриті (локальні) процеси, коли робітник обробляє предмети праці за допомогою набору інструментів і механізмів.
6. За рівнем механізації виробничі процеси групуються на:
• ручні процеси, що виконуються робітником за допомогою ручного інструменту, без застосування машин, механізмів і механізованих інструментів;
• машинно-ручні, які виконуються робітником за допомогою
машин і механізмів (наприклад, обробка деталі на універсально
му токарному верстаті);
• машинні, що здійснюються на машинах, верстатах і механізмах за обмеженої участі робітника;
• автоматизовані, які здійснюються на машинах-автоматах,
при цьому робітник управляє виробничим процесом та контролює його перебіг;
• комплексно-автоматизовані, під час яких поряд з автоматичним виробництвом здійснюється автоматичне оперативне управління.
7. За масштабами виробництва однорідної продукції розрізняють виробничі процеси:
• масові — у разі великих обсягів випуску однорідної продукції протягом тривалого часу;
• серійні— за відносно широкої номенклатури продукції, що періодично повторюється, коли за робочими місцями закріплюються
кілька операцій, які виконуються у певній послідовності; частина
робіт може виконуватися безупинно, частина — протягом кількох
місяців на рік; склад процесів має повторювальний характер;
• індивідуальні (одиничні) — характерні для номенклатури виробів, що постійно змінюється, коли робочі місця завантажують
ся різними операціями, які виконуються без певного чергування,
при цьому процеси, що здійснюються, здебільшого унікальні
(одиничні) і не повторюються.
8. За характером об'єкта виробництва виробничі процеси поділяються на:
• прості, які складаються з операцій, послідовно виконуваних під час виготовлення деталей, що мають технологічну схожість;
• складні, що включають операції, які виконуються послідовно та паралельно (наприклад, при виготовленні та збиранні вузлів, складальних одиниць або виробів у цілому). На рис. 1.5 схематично зображена структура простих і складних виробничих процесів.
Основні виробничі процеси розбиваються на часткові процесі, основною структурною одиницею яких є операція.
Виробничою операцією називається частина основного виробничого процесу, що виконується безперервно на одному робочому місці без переналагодження устаткування над одним або кількома виробами одним робітником або групою робітників.
Простий виробничий процес
Складний виробничий процес
Рис. 1.5. Загальна схема простого та складного виробничих процесів
В умовах автоматичного виробництва виробнича операція виконується під спостереженням і контролем робітника-оператора.
Робоче місце являє собою частину виробничої площі, яка оснащена всім необхідним устаткуванням, інструментами, пристроями, приладами, де робітники виконують окремі операції виробничого процесу.
Налагодження — це підготовка технологічного устаткування | та оснащення до виконання певної виробничої операції.
Усі виробничі операції розподіляються на основні та допоміжні. Операція, внаслідок якої змінюються форма, розміри або взаємне сполучення виробів, називається основною виробничою операцією або технологічною.
Операції, що пов'язані зі зміною просторового розташування (транспортування-складування) або контролем якості продукції, називаються допоміжними виробничими операціями.
Взаємозв'язок технології з виробничим процесом, їх структурні складові свідчать про необхідність забезпечення системної єдності основних елементів: робочої сили, предметів і засобів праці для Досягнення результатів, що впливають на конкурентоспроможність підприємства* його фінансовий стан.
Виробничий процес має будуватися на певних принципах, які сприяють поліпшенню економічних показників роботи виробничої системи підприємства.
Планування виробничого процесу
2.1.Основи розроблення технологічного процесу
Результативність на виході будь-якої системи залежить від рівня організації виробничих, трудових, творчих та управлінських процесів. Тому менеджерам усіх рівнів і спеціалістам, що розробляють їх, варто дотримуватися принципу пропорційності за якістю, кількістю, ресурсами і термінами. Відповідно до закону найменших параметрів (потужність, продуктивність тощо) якість процесу в цілому визначається його компонентом (підсистемою, ланкою, цехом, дільницею, бригадою, виконавцем і т. д.), де даний показник найгірший.
В основі кожного виробничого процесу лежить оптимальний варіант технологічного процесу. Розроблення технологічного процесу полягає в плануванні економічного методу або кількох методів виготовлення деталі або виробу. Метою розроблення технологічного процесу є забезпечення якості продукції (деталі), яка відповідає кресленням або специфікаціям.
Для встановлення послідовності операцій під час технологічного процесу необхідні такі дані:
• обсяг виробництва (впливає на вибір виду обробки, верстатів, оснащення, спосіб транспортування, типу виробництва);
• матеріал (від виду і структури матеріалу залежить вибір операцій);
• допуски, що вказані в кресленнях (залежить вибір устаткування належної точності обробки та додаткових операцій);
• вимоги до устаткування (технічний рівень, технологічна функціональність, кількість);
• завантаження устаткування (продуктивність, потужність, поточна завантаженість, пропускна спроможність, додаткове придбання устаткування);
• креслення (ступінь деталізації, допуски на точність обробки впливають на кількість додаткових операцій);
• уніфікація термінології (впливає на правильність розуміння і точність виконання всіх операцій процесу).
У разі підбору необхідних операцій кожен етап виробничого процесу підлягає ретельному осмисленню та аналізу з різних поглядів і з урахуванням усіх чинників. Для технолога-проектувальника виробничого процесу довідковими матеріалами є: карти виробничих операцій; маршрутні карти виробничого процесу; поопераційні карти виробничого процесу; карти завантаження устаткування; відомості про наявність устаткування; технічні паспорта устаткування; ескізи планів розташування устаткування, дільниць, цеху; нормативи часу; установлені накладні витрати по цеху; карти параметрів подач і швидкостей механічної обробки заготовок; відомості про наявність робочої сили певної кваліфікації.
У картах виробничих операцій зазвичай указуються: основні операції і послідовність їх виконання; потрібне устаткування і його розташування, пристосування, що необхідні для виконання операцій; базові поверхні, що визначаються точністю обробки; необхідні контрольно-вимірювальні інструменти. У деяких картах можуть даватися ескізи деталей у зібраному вузлі або виробі для кращого розуміння креслень та призначення деталі.
Попередньо ретельно вивчаються креслення, специфікації та кожна деталь, щоб з'ясувати: що робити, яким чином, чому і де? Продумується логічна послідовність операцій, перелік яких заноситься на карту виробничих операцій. Загальний порядок розроблення та формалізації технологічного процесу такий:
1.Занести до карти всі необхідні дані: найменування деталі,номер креслення, моделі та специфікації, найменування матеріалу, розміри деталі, дату.
2.Записати в карті всі операції в наміченій послідовності, звертаючи увагу на контрольні, транспортні операції та переміщення, під час аналізу яких може виникнути можливість деякі з них усунути, змінити послідовність виконання, скоротити маршрут і обсяг перевезень.
3.Визначити устаткування, на якому будуть виконуватися операції, а також цехи або дільниці, де виконуватиметься робота.
4.Визначити перелік необхідного для виробництва деталей технологічного оснащення (включаючи нестандартне), робочих та контрольно-вимірювальних інструментів.
5.Указати дані про необхідні подачі та режими різання в процесі оброблення заготовки, деталі. Також зазначається підготовчо-завершальний час як частина часу використання устаткування.
Таблиця 1.1
Класифікація символів дій у виробничому процесі
Вид діяльності | Основний зміст і результат | Символ |
Технологічна операція | Доцільна зміна фізичних або хімічних властивостей предмета; з'єднання з іншими предметами; поділ предмета на складові частини; підготовка предмета для виконання іншої операції, контролю, транспортування або зберігання; надання або приймання інформації; планування або складання калькуляцій | |
Транспортування | Переміщення предмета з одного місця на інше, за винятком випадків, коли переміщення є частиною самої операції або здійснюється оператором на своєму робочому місці в період здійснення операції або контролю | |
Контроль | Установлення відповідності предмета назві чи будь-яким його кількостям або якісним характеристикам | |
Перерва (затримка) | Коли умови виробництва не потребують або не допускають негайного переходу до виконання запланованих дій. Але це не стосується тих випадків, коли перерви спеціально встановлюються для зміни фізичних або хімічних властивостей предмета | |
Зберігання | Здійснюється, коли предмет неможливо взяти без відповідного дозволу |
Усі дії у виробничому процесу підрозділяють на 5 елементів, які відображаються графічно символами (табл. 1.1).