Характеристика технологічних процесів на виробничому піприємстві (стр. 5 из 7)
Послідовність дій на поопераційних картах показується відповідним розміщенням символів на вертикальних лініях, що відображають перебіг виробничого процесу. Матеріал, як покупний, так і оброблений на даному підприємстві, відображається горизонтальними лініями, які «живлять» вертикальні лінії процесу. На вертикальних лініях показують послідовність тільки технологічних та контрольних операцій. Приклад поопераційної карти наведений у додатку 2.
На основі поопераційної карти виробничого процесу розробляється маршрутна карта, яка дає уявлення про послідовністьусіх основних і допоміжних операцій даного виробничого процесу. Маршрутна карта виробничого процесу характеризує просторово-часові умови реалізації поопераційної карти і містить відомості про операції транспортування, зберігання, затримки в русі матеріалу, а також додаткові дані, що необхідні для аналізу, наприклад, необхідний час та відстань.
Існують два різновиди маршрутних карт виробничого процесу: 1) карта, що характеризує виробничий процес як ряд дій, які здійснюються над матеріалом; 2) карта роботи оператора, що характеризує виробничий процес як дії, які ним виконуються.
Таблиця 1.2
Перелік питань, що сприяють поліпшенню процесу
| Питання | Постійне наступне питання | Можливі заходи |
| Що є метою роботи? | Чому? | Усунення непотрібних дій |
| Де вона має виконуватися? | Чому? | Суміщення або зміна місця |
| Коли вона має виконуватися? | Чому? | Суміщення або зміна часу виконання або послідовності |
| Хто її повинен виконувати? | Чому? | Суміщення операцій або заміна виконавця |
| Як вона має виконуватися? | Чому? | Спрощення або поліпшення методу роботи |
Маршрутна карта дає змогу зіставляти спроектовані та існуючі методи роботи. Під час аналізу виробничого процесу задаються послідовно поставлені питання і розглядаються можливі заходи щодо поліпшення процесу (табл. 1.2).
У всіх випадках, коли транспортування має велике значення, на додаток до маршрутної карти виробничого процесу складається маршрутна схема виробничого процесу. Вона являє собою ескізний план площ та будівель, що показує, де відбуваються всі дії, які зазначені на маршрутній карті виробничого процесу. При цьому всі дії позначаються однаково в обох картах, напрям руху вказується стрілками. Зворотні або повторні рухи в одному напрямі показуються окремими лініями. Використання схеми дає змогу поліпшити планування устаткування і виробничих площ.
2.2.Організаційні типи виробництва
Можливості розвитку виробничої системи, удосконалення процесів виробництва, їх спеціалізація та кооперування, ефективність використання живої праці та устаткування значною мірою залежать від структури та обсягів продукції, що випускається, широти та сталості її номенклатури. Залежно від цих чинників робочі місця, дільниці, цехи та промислові підприємства поділяються на кілька організаційних типів. Основоположною ознакою поділу виробництва на організаційні типи є рівень спеціалізації робочих місць, який кількісно вимірюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.
Коефіцієнт закріплення операцій (К30) являє собою відношення кількості всіх різноманітних технологічних операцій, що виконуються або мають виконуватися протягом місяця на даному робочому місці, до кількості робочих місць:
К30 =
,де n— кількість найменувань деталей, що обробляються на робочому місці, дільниці, у цеху;
mi— кількість операцій, що проходить i-та деталь у процесі обробки на робочому місці, дільниці, у цеху;
РМmj— кількість робочих місць на данійj-й операції, дільниці, у цеху.
Організаційний тип виробництва може визначатися показником рівня серійності (Кс):
Kc = 
.Показник рівня серійності (Кс) обернений коефіцієнту закріплення операцій (К30). Для масового виробництва його розмір становить 0,8... 1, для серійного–0,2...0,8 і для одиничного — < 0,2.
Організаційний тип виробництва може визначатися через:
• коефіцієнт серійності
Kc =
шт срде τ – такт випуску виробів, хв/шт.; τ = Феф : Nj;
Фeф– ефективний фонд часу роботи робочого місця, дільниці, цеху за певний період, хв/міс.;
Nj— обсяг випуску деталей (виробів) j-ї номенклатури за відповідний період;
Tшт ср – середній штучний час по операціях технологічногопроцесу, хв.
Tшт ср =
,де Тшті – штучний час на і-й операції технологічного процесу;
m – кількість операцій;
• коефіцієнт масовості
Км =
.Тип виробництва — це класифікаційна категорія комплексної характеристики організаційно-технічного рівня виробництва, яка зумовлена широтою номенклатури, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску продукції, а також формою руху виробів по робочих місцях.
Тип виробництва визначає структуру підприємства І цехів, характер завантаження робочих місць та руху предметів праці в процесі виробництва. Кожний тип виробництва має свої особливості організації виробництва, праці, технологічних процесів і устаткування, що застосовуються, складу і кваліфікації кадрів, а також матеріально-технічного забезпечення. Конкретний організаційний тип виробництва визначає особливості формування системи планування, обліку та оперативного управління процесами.
Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів, малим обсягом їх випуску на робочих місцях, які не мають певної спеціалізації.
Серійному виробництву властива обмежена номенклатура виробів, що виготовляються періодично повторюваними партіями, і порівняно великий обсяг випуску.
Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються безперервно протягом тривалого часу.
Порівняльна техніко-економічна характеристика організаційних типів виробництва наведена у додатку 1.
Для одиничного типу виробництва характерне розроблення укрупнених технологічних процесів і нормативів, у яких зазначаються міжцеховий технологічний маршрут та необхідне устаткування. Уточнення і доопрацювання технологічних процесів здійснюється в цехах і на робочих місцях, що потребує високої універсальної кваліфікації робітників. Устаткування, інструмент і пристосування переважно універсальні. Його габарити і кінематичні можливості мають забезпечувати виконання різноманітних робіт даного профілю. Устаткування розташовується за однотипними групами. Робочі місця, що не мають закріплених за ними операцій, завантажуються різноманітними операціями без певної почерговості. Коефіцієнт закріплення операцій не регламентується і може бути більше 40.
Підприємства з одиничним типом виробництва спеціалізуються на виготовленні продукції обмеженого споживання за оригінальною конструкцією і замовленими властивостями.
За серійного типу виробництва вироби випускаються серіями, деталі обробляються партіями з певною, заздалегідь установленою періодичністю.
Під серією розуміється кількість конструктивно і технологічно однакових виробів, що запускаються у виробництво одночасно або послідовно.
Однорідність конструктивно-технологічних рішень у виробах сприяє створенню великої кількості уніфікованих деталей, які розподіляються для постійного або періодично повторюваного виготовлення за певними робочими місцями.