Результати та наслідки санації вугільних шахт України (стр. 3 из 3)

До складу Компанії для проведення ліквідаційних робіт Міністерством станом на 01.01.2007 передано 49 вугледобувних підприємств, у тому числі: в Донецькій області 19 шахт, в Луганській області 19 шахт, у Волинській області 6 шахт, у Кіровоградській області 3 шахти, у Закарпатській області 1 шахта та у Черкаській області 1 шахта.

Із загальної кількості вугледобувних підприємств, які включено до складу Компанії для проведення ліквідаційних робіт, 45 шахт обґєднані у 19 дирекцій, у тому числі: 10 реґіональних дирекцій, які обґєднують з урахуванням територіального розташування від 2 до 6 шахт. До складу реґіональних дирекцій включено 35 шахт; 8 дирекцій окремих шахт та шахтоуправлінь, до складу яких включено 10 шахт;

Луганська обласна дирекція, яка створена тільки для оперативного керівництва шахтами, які ліквідуються у Луганській області.

Крім цього, на 4 шахтах функції дирекцій покладені на підприємства, які виконують ліквідаційні роботи.

Всі дирекції є структурними підрозділами Компанії і не мають статусу юридичної особи. На рис. 2 зображено схему бюджетного фінансування Міністерства вугільної промисловості України.

Рис. 2 Схема бюджетного фінансування Міністерства вугільної промисловості України

У 2007 році в Державному бюджеті України на санацію реструктуризацію вугільної промисловості передбачені видатки в розмірі 421 млн. грн., у т.ч. на фінансування Компанії 315,0 млн. гривень.

Рис. 3 Структура Українська державна компанія з реструктуризації підприємств вугільної промисловості

Результати аналізу 80 проектів ліквідації, санації та реструктуризації вугледобувних підприємств, переданих Компанії, показали, що із загальної вартості затверджених Міністерством проектів ліквідації шахт та розрізів, для працевлаштування вивільнюваних працівників цих підприємств передбачено створити 31 тис. 432 нових робочих місця, проектна вартість яких складає 1 млрд. 379,6 млн. грн. або 26 відс. загальної вартості проектів. При цьому середня вартість створення одного робочого місця становить 43,9 тис. гривень.

Перевіркою Рахункової палати України встановлено, що з 80 затверджених проектів ліквідації та санації вугледобувних підприємств до 40, за розпорядженнями Міністерства, до розділів по створенню нових робочих місць вносились зміни та проводились коригування. При цьому до окремих затверджених проектів вносились зміни як щодо кількості створення нових робочих місць, так і до їх вартості, із збільшенням загальної вартості проектів, по решті коригування проводилось за рахунок інших напрямків, в межах їх загальної вартості.

Як показали результати проведеної перевірки, прийняття рішень Кабінету Міністрів України, були направлені не на створення нових робочих місць для працевлаштування робітників ліквідованих вугледобувних підприємств, а, фактично передбачалось за рахунок коштів державного бюджету, визначених в проектах закриття шахт на створення нових робочих місць, закуповувати обладнання для введення нових очисних вибоїв діючих шахт. Такий процес вибування відпрацьованих очисних вибоїв та введення замість них нових відбувається на діючих вугледобувних підприємствах постійно. Отже, працевлаштування у зазначених нових вибоях робітників вугледобувних підприємств, що ліквідуються, було нереальним і неможливим. Для цього необхідно було б звільнити таку ж кількість шахтарів діючих вугледобувних підприємств. Тому у нові очисні вибої, в переважній більшості, переходили працювати шахтарі діючих підприємств, для яких ці вибої фактично і готувались на заміну вибулих.

Таким чином, безконтрольність з боку Кабінету Міністрів України за вартістю та якістю складання проектів ліквідації та санації спричиняла численні коригування Міністерством вже затверджених проектів, дозволяла передбачати за рахунок бюджетних коштів на створення нових робочих місць необхідні резерви для вирішення багатьох реґіональних та галузевих проблем, а також включати до складу проектів фінансування робіт, не повґязаних із створенням нових робочих місць. Наявність у проектах санації та закриття шахт знеособлених коштів свідчить про відсутність чітких підходів Міністерства у вирішення проблем, повґязаних із створенням нових робочих місць. Доцільність включення у проекти вугледобувних підприємств бюджетних коштів для їх створення на зазначених обґєктах не відповідає фактичному стану справ.

Міністерством, як головним розпорядником бюджетних коштів, з передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за цим напрямком одержано 361345 тис. грн., або 85,8 відсотка бюджетних призначень.

З огляду на зазначене вище, можна зробити наступні висновки: Програма санації, реструктуризації та закриття неперспективних вугільних шахт і розрізів, яка була розроблена Міністерством та затверджена постановою Кабінету Міністрів України, є недостатньо економічно обґрунтованою і фінансово незабезпеченою. Система бюджетного фінансування Програми закриття неперспективних шахт і розрізів є недосконалою. Відсутність системного контролю Міністерства фінансів України і Державного казначейства України за механізмом витрачання розпорядниками коштів державного бюджету дозволили Міністерству вугільної промисловості України фінансувати Програму санацію і закриття неперспективних шахт і розрізів без наявності кошторисів доходів і видатків. Контроль Міністерства, як головного розпорядника коштів державного бюджету за діяльністю Компанії щодо виконання нею Програми, відсутній.

Висновок

Впродовж 1991-2007 років виробнича потужність вугледобувних підприємств зменшилася з 192,8 млн. до 91,5 млн. тонн в рік. Майже 96 відсотків шахт більше 20 років працюють без реконструкції. Дві третини основного стаціонарного устаткування відпрацювало нормативний термін експлуатації і потребує негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів - близько 15 відсотків. На шахтах, що розробляють крутоспадні пласти, майже 60 відсотків загального обсягу вугілля видобувається з використанням відбійних молотків.

Таким чином, ситуація, яка склалася в українській вугільній промисловості зараз дуже складна і просто необхідно розірвати цей замкнутий круг. Зміни і новий підхід до рішення проблем вугільної промисловості необхідні.

У світовій і вітчизняній теорії та практиці одним із поширених засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації.

Міністерство економіки України затвердило методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств. У цих методичних рекомендаціях наведено визначення реструктуризації підприємства, як сукупності організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва.

Як бачимо, це визначення є доволі загальним і охоплює увесь комплекс заходів (крім фінансових) щодо фінансової санації підприємства.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

За останні роки у вугільній промисловості України посилилися процеси, пов'язані з трансформацією форм власності, насамперед вугледобувних підприємств. Проте, через низьку інвестиційну привабливість підприємств галузі, проведення непослідовної державної політики, відсутність досконалого механізму реформування відносин власності та їх правового забезпечення роздержавлення шахт і розрізів не відповідає ринковим вимогам та перетворенням, які відбуваються у національній економіці.

Список використаної літератури

1. Закон України Про внесення змін до деяких законів України (щодо банкрутства гірничих підприємств): Прийнятий 6 берез. 2003 р. № 597 // Уряд. кур'єр. - 2003. - 2 квіт. - С.15; Голос України. - 2003. - 3 квіт. - С. 5; Офіційний вісник України. - 2003. - № 14. - С. 5.

2. Астров-Шумілов Г. Від закриття нерентабельних шахт нам нікуди не подітись: [Бесіда з нар. депутатом України /Бесіду вела В.Кокіна] // Уряд. кур'єр. - 2007. - 30 серп. - С.11.

3. Бень А. Вугільна галузь: реформувати, а не закривати шахти : [Звіт заступника міністра палива та енергетики В.Тополова з приводу реорганізації вугільної промисловості] // Голос України. - 2006. - 17 берез. - С.1, 2.

4. Коновалюк В. Рентні платежі гірничодобувних підприємств // Регіон. економіка. - 2006. - № 4. - С.60 - 69.

5. Лисяков В. П. Оптимізація інвестиційної стратегії вугільної шахти на основі показників техніко-технологічної складової її економічної безпеки / В. П. Лисяков, Г. В. Мех // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики та освіти: Спеціаліз. вип. за матеріалами VIII Міжнар. наук.-практ. конф., 12-13 груд. 2007 p.: Зб. наук. пр.: У 2-х ч. - К., 2003. - Ч.1.- С.175-180.

6. Техногенные последствия закpытия угольных шахт Укpаины /[Гавpиленко Ю. H., Epмаков В. H., Кpенида Ю. Ф. и др.]; Под pед. Гавpиленко Ю. H., Epмакова В. H.; Донец. нац. техн. ун-т. - Донецк: Hоpд-Пpесс, 2008. - 631 с.: ил., табл.