Організаційна система в інноваційному підприємстві (стр. 2 из 9)

Отже, дифузія нововведення залежить як від стратегії імітаторів, так і від кількості піонерських реципієнтів. Підприємці відкривають нові технологічні можливості, але їхня реалізація залежить від вибору імітатора. Імовірність домінування на ринку буде більшої для технології з більшим числом піонерських організацій. Зрозуміло, результат конкуренції технологій визначається вибором всіх агентів на ринку, але вплив більше ранніх реципієнтів буде більшим у порівнянні з виконанням наступних.

Для швидкого поширення інновації потрібна розвинена інфраструктура.

Інноваційний процес має циклічний характер, що демонструє хронологічний порядок появи нововведень у різних областях техніки. Можна відзначити, що інновація - це такий техніко-економічний цикл, у якому використання результатів сфери досліджень і розробок безпосередньо викликає технічні й економічні зміни, які впливають на діяльність цієї сфери.

У міру розвитку діяльність, що представляє інноваційний процес, розпадається на окремі, що розрізняються між собою, ділянки й матеріалізується у вигляді функціональних організаційних одиниць, що відокремилися в результаті розподілу праці. Економічний і технологічний вплив інноваційних процесів лише частково втілюється в нових продуктах або технологіях. Значно більше він проявляється в збільшенні економічного й науково-технічного потенціалу як передумови виникнення нової техніки, тобто підвищується технологічний рівень інноваційної системи і її складених елементів, підвищується тим самим сприйнятливість до інновацій.

Теоретичне фундаментальне дослідження не зв'язане безпосередньо з рішенням конкретних прикладних завдань. Однак саме воно є фундаментом інноваційного процесу. Разом з тим, необхідність теоретичних досліджень може бути обумовлена потребами практики й синтезом попередніх знань про предмет.

Фундаментальні дослідження, як правило, втілюються в прикладних дослідженнях, але відбувається це не відразу. Розвиток може здійснюватися за схемою:

Малюнок 1.1. Розвиток фундаментальних досліджень

Приблизно 90% фундаментальних досліджень можуть мати негативний результат. І із тих 10 % що залишилися, з позитивним результатом не усі застосовуються на практиці. Ціль фундаментальних досліджень - пізнання й розвиток процесу (теорії питання)[11].

Таким чином, інноваційний менеджер має справу з різними стадіями інноваційного процесу й з обліком цього будує свою управлінську діяльність.

Інноваційний менеджмент - сукупність принципів, методів і форм керування інноваційними процесами, інноваційною діяльністю, зайнятими цією діяльністю організаційними структурами і їхнім персоналом. Для нього, як і для будь-якої іншої області менеджменту, характерні:

¨ постановка мети й вибір стратегії

¨ чотири цикли.

1. Планування: складання плану реалізації стратегії.

2. Визначення умов й організація: визначення потреби в ресурсах для реалізації різних фаз інноваційного циклу, постановка завдань перед співробітниками, організація роботи.

3. Виконання: здійснення досліджень і розробок, реалізація плану.

4. Керівництво: контроль й аналіз, коректування дій, нагромадження досвіду. Оцінка ефективності інноваційних проектів; інноваційних управлінських рішень; застосування нововведень.

1.2 Види інновацій й їхня класифікація

Керування інноваційною діяльністю може бути успішним за умови тривалого вивчення інновацій, що необхідно для їхнього відбору й використання. Насамперед, необхідно розрізняти інновації й несуттєві видозміни в продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни, тобто кольори й т.п.); незначні технічні або зовнішні зміни в продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання і які не досить помітно впливають на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріалів і компонентів; розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва продуктів, які не випускалися колись на даному підприємстві, але уже відомих на ринку.

По типу новизни для ринку інновації поділяються на: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємства (групи підприємств).

Залежно від глибини внесених змін виділяють інновації:

¨ радикальні (базові);

¨ поліпшуючі;

¨ модифікаційні (частки).

Перераховані види інновацій відрізняються друг від друга по ступені охоплення стадій життєвого циклу.

1.3 Організаційні структури інноваційного менеджменту

Організаційні структури інноваційного менеджменту – організації, що займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями й розробками.

Наукова організація – організація (установа, підприємство, фірма), для якого наукові дослідження й розробки є основним видом діяльності. Наукові дослідження й розробки можуть бути основною діяльністю для підрозділів, що перебувають у складі організації (установи, підприємства, фірми). Наявність таких підрозділів не залежить від приналежності організації до тієї або іншої галузі економіки, організаційно-правової форми власності[10].

Сектори науки (діяльності)

Таблиця 1.1. - Класифікація наукових організацій по секторам науки й типам організацій

Сектор	Зміст
Державний	¨ Організації міністерств і відомств, які забезпечують керування державою й задоволення потреб суспільства в цілому (державне керування, оборона, громадський порядок; охорона здоров'я, культура, дозвілля, соціальне забезпечення й т.п.), включаючи федеральні й місцеві органи.
¨ Безприбуткові (некомерційні) організації, повністю або в основному фінансовані й контрольовані урядом, за винятком організацій, що ставляться до вищого утворення. Ці організації в першу чергу обслуговують уряд і не ставлять своїм завданням одержання прибутку, а в основному залучені в дослідницьку діяльність, що стосується суспільних й адміністративних функцій.
Підприємницький	¨ Всі організації й підприємства, чия основна діяльність пов'язана з виробництвом продукції або послуг у ланцюгах продажу (відмінних від послуг сектора вищого утворення), у тому числі держави, що перебувають у власності.
¨ Приватні безприбуткові (некомерційні) організації, в¨ основному обслуговуючої вищезгаданої організації.
Вище утворення	¨ Університети й інші вищі навчальні заклади, незалежно від джерел фінансування або правового статусу.
¨ Науково-дослідні інститути, експериментальні станції, клініки, що перебувають під безпосереднім контролем або керуванням або асоційовані з вищими навчальними закладами.
¨ Організації, що безпосередньо обслуговують вище утворення (організації системи Держкомітету по вищому утворенню).
Приватний безприбутковий (некомерційний)	¨ Приватні організації, що не ставлять своєю метою одержання прибутку (професійні суспільства, союзи, асоціації, суспільні, благодійні організації, фонди); крім фондів, більш ніж наполовину фінансованих державою, які ставляться до державного сектора.
¨ Приватні індивідуальні організації.