Амортизаційна політика підприємства (стр. 8 из 8)
3. аналізуючи дані за 2009 рік відносно показників 2007 року, слід зазначити, що у 2009 році показник фондовіддачі зріс на 0,05, а показник фондомісткості знизився на 0,14; коефіцієнт реальної вартості активів знизився у 0,14 р. Наведені дані свідчать про позитивні зміни в діяльності підприємства.
Стан основних фондів характеризують через такі коефіцієнти:
1. коефіцієнт зносу;
2. коефіцієнт придатності.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва у попередніх періодах. Визначається відношення суми зносу основних фондів до їх балансової вартості.
, де (2.1)Кз – коефіцієнт зносу;
Зо – сума зносу;
Фк – балансова вартість основних фондів;
Показник зносу може визначатись також у відсотках на початок і кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних фондів.
Коефіцієнт придатності розраховується за формулами:
Кп= 1-Кз, або Кп = 100% – Кз, де (2.2)
Кп – коефіцієнт придатності основних фондів;
Кз – коефіцієнт зносу;
Коефіцієнт придатності показує, яка частина основних фондів придатна до експлуатації в процесі господарської діяльності.
Рис. 2.4. Показників стану основних засобів
Аналізуючи наведені дані можна говорити про незначне збільшення коефіцієнту зносу протягом 2007–2009 років, але варто зазначити і те, що коефіцієнт придатності є достатньо високим і свідчить про оновлення основних засобів.
Розрахувавши показники рентабельності за 2007–2009 роки ми спостерігаємо їх зростання, і таке збільшення коливається з 2,98% до 28% в середньому за період, що аналізується. Така динаміка свідчить про покращення ефективності використання активів підприємства. Підприємство повинно докладати всіх зусиль, щоб показники рентабельності надалі тільки зростали.
Показник суми прибутку на 1 гривню основних фондів протягом 2008–2009 років зростав, а саме на 0,03 коп., що свідчить про більш ефективне використання основних фондів підприємства.
Рис. 2.5. Динаміка ефективності використання майна
Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його ліквідність та готовність постійно виконувати свої фінансові зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав – платоспроможність.
Необхідність аналізу стану ліквідності підприємства зумовлюється насамперед тим, що жодне з них в умовах ринкової економіки не гарантоване від банкрутства, тобто становища, коли воно не може розрахуватися за своїми боргами і зазнає фінансового краху.
Аналізуючи ліквідність балансу за 2007–2009 роки, ми можемо зробити висновок, що він не є абсолютно ліквідним, оскільки не виконується наступна залежність: А1>П1; А2>П2; А3>П3; А4<П4.
Результати порівняння перших двох груп свідчать про поточну ліквідність, третьої групи – про перспективну ліквідність, оскільки тут розглядаються майбутні надходження та витрачання.
Найбільш ліквідні активи за 2007–2009 роки не покривають найбільш термінові пасиви за період, що аналізується, а отже, не можуть забезпечити негайне здійснення поточних розрахунків. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.
Аналізуючи основні показники ліквідності балансу за 2007–2009 роки ми можемо зробити висновок про позитивну тенденцію показників ліквідності, а порівнюючи їх з нормативними значеннями, то вони перевищують в 2 і більше разів.
Важливою умовою життєдіяльності і основою фінансового стану підприємства в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів
Фінансова стійкість – характеристика стабільності фінансового стану підприємства, яка забезпечується високою часткою власного капіталу в загальній сумі використовуваних фінансових засобів.
Оцінка фінансової стійкості має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності.
За 2007–2009 роки на підприємстві спостерігається надлишок власних оборотних коштів для формування запасів та витрат, що є ознакою абсолютної стійкості фінансового стану підприємства, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається дуже рідко.
Аналізуючи основні відносні показники фінансової стійкості за 2007–2009 роки варто підкреслити:
1. власні обігові кошти в протягом періоду, що аналізується постійно зростали, а саме: в 2008 році на 5351,8 тис. грн. або 28,38% та в 2009 році на 1014,6 тис. грн. або 4,19%. тис. грн. В 2009 році власні обігові кошти збільшились відносно 2007 року на 33,76%. Це є позитивним, оскільки це означає, що підприємство не лише здатне платити поточні борги, а й може розширити виробництво;
2. коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами за період, що аналізується зазнав наступних змін: в 2008 році спостерігається незначне зростання коефіцієнта – на 1,87, однак вже в 2009 році він знизився на 24,63%. Таке зменшення є негативним, оскільки зменшує можливість перетворення активів у ліквідні кошти;
3. маневреність робочого капіталу у 2008 році знизилась на 0,027 12,98%, однак вже у 2009 році вона зросла на 75,14%. Таке збільшення показника означає збільшення запасів, що призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, а в умовах інфляції – до залучення дорогих кредиті, що зменшує платоспроможність підприємства;
4. маневреність власних обігових коштів протягом періоду, що аналізується зростала, а саме: в 2008 році – на 0,025 або 51,02%, у 2009 році – на 0,277 або 274,32%. Відносно 2007 року в 2009 цей показник зріс на 465,31%. Це є позитивним, оскільки забезпечує свободу фінансового маневру;
5. Коефіцієнт покриття запасів за період, що аналізується зазнав наступних змін: у 2008 році коефіцієнт зріс на 0,023 або на 0,36%, однак у 2009 році коефіцієнт знизився у на 1,823 або на 28,23%. Це є негативним в діяльності підприємства, оскільки означає зменшення власних коштів, довгострокивих та короткострокових зобов’язань на одиницю коштів, що вкладені в запаси;
6. коефіцієнт фінансової незалежності за період, що аналізується зазнав таких змін: у 2008 році збільшився у 0,008 рази або на 0,83%, але вже у 2009 він знизився у 0,029 рази або на 2,97%. Цей показник є достатньо високим протягом 2007–2009 років, оскільки нормативне значення дорівнює 0,5. Однак його зменшення є негативним, оскільки характеризує можливості підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел;
коефіцієнт фінансової залежності у 2008 році знизився у 0,009 рази або на 0,87%, але у 2009 році він зріс у 0,032 рази або на 3,12%. Збільшення показника є негативним моментом, оскільки відображає зростання залежності від позикових джерел;
7. коефіцієнт фінансової стабільності у 2008 році зріс у 10,093 рази або на 34,57%, однак вже у 2009 році він знизився у 21,752 рази або на 55,36%. Відносно 2007 році коефіцієнт фінансової стабільності у 2009 році знизився на 39,93%. Зниження є негативним моментом, оскільки відображає забезпеченість заборгованості власними коштами. Однак значення коефіцієнту фінансової стабільності є на високому рівні і відображає перевищення власних коштів над позиковими, що свідчить про фінансову стійкість підприємства;
8. Коефіцієнт фінансової стійкості в цілому за період, що аналізується зазнав наступних змін: у 2008 році його значення зросло на 0,83%, а у 2009 році зниження коефіцієнту фінансової стійкості на 2,97%. Однак він знаходиться в межах нормативного значення Кф.с. = 0,85 – 0,90.