Демпінг – це продаж товару за кордоном за ціною , нижчою його „нормальної ціни”. Останньою є ціна аналогічного товару в країні – експортері при нормальному розвитку торгових операцій. Для усунення цінової дискримінації використовують антидемпінгове мито.
До валютно–кредитних інструментів регулювання ЗЕД належать:
1) зміна валютного курсу шляхом його ревальвації або девальвації;
2) валютні обмеження;
3) валютна інтервенція за допомогою маніпуляції державним банком валютними ресурсами та процентними ставками;
4) маневрування банківськими процентними ставками;
5) набір правил та норм, які регулюють діяльність центральних емісійних банків на зовнішніх валютних ринках.
Правові інструменти регулювання міжнародної торгівлі базується передусім на спеціальних галузевих принципах міжнародного економічного права.
До них відносять такі принципи:
1) найбільшого сприяння;
2) національного режиму;
3) преференційного режиму;
4) свободи транзиту;
5) транспарентності (тобто прозорості регулювання ЗЕД);
6) нотифікації (інформування партнерів щодо системи та правил використання певних заходів і змін у системі регулювання ЗЕД).
4. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) була створена у 1947 р. в Женеві як глобальна організація для регулювання митно-тарифних питань світової торгівлі. Під егідою США нею проводиться після ІІ світової війни політика створення стабільних визнаних усіма партнерами правил світової торгівлі.
Головним положенням Угоди є домовленість про „режим найбільшого сприяння”. Другий принцип Угоди полягає у визнанні митних зборів єдиним засобом регулювання зовнішньої торгівлі. Усі інші заходи, тобто нетарифного регулювання, розглядалися ГАТТ як виняткові й тимчасові дії. ГАТТ не рекомендувало країнам–учасницям використовувати у своїй зовнішньоторговельній політиці квоти, а також імпортні або експортні ліцензії.
Починаючи з 70-х років ХХ ст. предметом переговорного процесу у межах ГАТТ стали обсяг, рівень, частка митних зборів, податкова система країни, доцільність застосування окремих видів митних зборів, проблеми регулювання зовнішньої торгівлі окремих галузей, а також заходи державного протекціонізму.
Особливо ефективною стала розробка антидемпінгового механізму стягнень. Було встановлено, що обсяг „карного стягнення” не повинен перевищувати „демпінгову різницю”.
Важливою етапною подією у функціонуванні ГАТТ стала спеціальна сесія в Уругваї (Пунта–дель–Есте, 1986р.).
Найбільш важливим результатом Уругвайського раунду переговорів стало прийняття рішення про створення Світової організації торгівлі (СОТ). Головна її мета - забезпечувати свободу торгівлі.
Тема 18. МЕВ У СФЕРІ ПОСЛУГ
1. У сучасних умовах сфера послуг постійно зростає, що пов’язано з такими чинниками:
1. Розвиток НТП, який посилює соціалізацію економіки в цілому і сфери послуг зокрема.
2. Зростання рівня життя населення закономірно призводить до збільшення потреб у нових видах послуг.
3. Розвиток промисловості і сільського господарства вивільнює робочу силу, яка переміщується в сферу послуг.
4. Відбувається зміна у професійній структурі робочої сили, з’являються консалтингові послуги і відповідно виникає попит на нових спеціалістів (заради підвищення конкурентоспроможності продукції).
Вже у 90-ті роки ХХ ст. частка всіх видів послуг у ВВП розвинутих країн сягнула 70%.
Послуга – це будь–який захід або вигода, який одна сторона надає іншій і який в основному є нематеріальним. Таким чином, виробництво послуг може бути пов’язаним з товаром, а може і не бути з ним пов’язаним у матеріальному вигляді.
Специфічні риси торгівлі послугами - невідчутність, нерозривність виробництва і споживання, неоднорідність (або мінливість якості), нездатність до зберігання.
У міжнародній статистиці поняття послуги включає транспорт; зв`язок, торгівлю, сільське господарство, туризм, фінансові й страхові послуги, науку, освіту, рекламу та іншу діяльність.
Розрізнюють два види послуг: виробничі (матеріальні) й невиробничі.
Різні міжнародні організації користуються власними класифікаціями послуг в залежності від завдань, які покликані вирішувати.
Приміром, МВФ поділяє послуги на такі основні види: транспорт (пасажирський і вантажний); поїздки (ділові та особисті); зв’язок (службовий та особистий); будівництво; страхування; фінансові послуги тощо.
Класифікація послуг Світовою організацією торгівлі (СОТ) включає понад 600 їх видів, зокрема комунальні послуги та будівництво; оптова і роздрібна торгівля; транспортування; зберігання; зв’язок; фінансове посередництво; оборона; охорона здоров’я; громадські роботи; соціальні та особисті послуги тощо.
Класифікація послуг Світовим Банком поділяє їх на дві групи:
1) факторні послуги, тобто такі, що пов’язані з міжнародним рухом факторів виробництва;
2) не факторні послуги, інакше кажучи, решта послуг, включаючи транспортні.
Існує ще класифікація послуг в залежності від способу надання їх споживачам, наприклад:
1) послуги, пов’язані з інвестиціями;
2) послуги, пов’язані з торгівлею, включаючи транспортні послуги, страхування тощо;
3) послуги пов’язані одночасно з торгівлею та інвестиціями (зв’язок, будівництв, комп’ютерні та інформаційні, особисті, культурні й рекреаційні послуги.
В Україні користуються класифікацією послуг за таким переліком: транспортні, інформаційні, консалтингові, туристичні, інжинірингові та ін..
Інжиніринг – це сукупність інженерно–технічних послуг. Комплексний інжиніринг має проектно–консультаційну, технологічну, будівельну та управлінську складові:
Консалтингові послуги є консультуванням виробників, продавців та покупців з різноманітних питань економічної діяльності.
Технічне обслуговування може бути у сфері обігу та у сфері споживання: передпродажні послуги, обслуговування у гарантійний та післягарантійний періоди.
Міжнародний інформаційний обмін – це передача і отримання інформаційних продуктів, зокрема документованої інформації; інформаційних ресурсів; інформаційних послуг.
2. Міжнародні транспортні послуги – це послуги всіх видів транспорту. 80% від загального обсягу міжнародних перевезень пропадає на морське транспортування. У пасажирських перевезеннях лідером є повітряний транспорт.
З метою спрощення теорії міжнародної торгівлі транспортні витрати не враховують. Проте вони є. Їхня величина іноді може бути надто великою, такою, що може звести нанівець ефективність експорту та імпорту.
Відомо російське прислів’я: «За морем телушка – полушка, да рубль перевоз».
Транспортні витрати – це всі кошти за поставку товару від продавця до покупця, включаючи вартість фрахту (перевезення); страхування; навантаження-розвантаження; упакування – розпакування; інші супутні видатки.
Транспортні витрати мають такі наслідки:
1) скорочують обсяги торгівлі, рівень спеціалізації країни, розмір виграшу від торгівлі;
2) перешкоджають певному вирівнюванню вартості факторів виробництва між країнами, які торгують, згідно з теорією Хекшера – Оліна – Самуельсона;
3) зумовлюють зсуви у територіальному поділі праці – у розміщенні підприємств галузі;
4) розподіл транспортних витрат залежить від еластичності попиту та пропозиції товару за цінами.
3. Туризм – найбільш динамічна форма послуг у міжнародній торгівлі. Щорічні темпи зростання його становлять 5,1%, валютних надходжень – 14%. Кількість міжнародних подорожей становило у 2005 р. – 900 млн. чол., у 2010 р. (прогноз) – 937млн. чол.
Міжнародний туризм займає ІІІ місце серед галузей – експортерів, поступаючись нафтовій промисловості та автомобілебудуванню.
Частка двох останніх у світовому експорті становить відповідно 11 та 8,6%.
Туристом вважається людина, що перебувала за кордоном як мінімум 24 години.
Визначимо основні види туризму:
- рекреаційний (відпочинок, лікування, спорт, відвідування родичів, знайомих тощо);
- науковий (конференції, симпозіуми, конгреси, наукові виставки тощо);
- діловий (зустрічі з партнерами по бізнесу, участь в ярмарках тощо) та ін.
Основними імпортерами туристичних послуг є США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Канада, Швеція, Бельгія, Данія, Нідерланди.
Головні країни-експортери послуг з туризму - Австралія, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія.
У Франції, світовому центрі туризму, у 2005 р. побувало 75 млн. туристів, які забезпечили країні мільярдні прибутки.
У 2005 р. Україну відвідали 15,6 млн. гостей, але в готелях обслуговували тільки 1 млн. відвідувачів.
Відомо також, що за добу перебування в Україні іноземець витрачав близько 100 євро.
4. Інструменти регулювання міжнародної торгівлі послугами поділяються на 2 групи:
1) заходи регулювання доступу на ринок:
· обмеження на торгівлю послугами;
· введення кількісних квот на імпорт іноземних послуг;
· обмеження на створення філій іноземних компаній, що надають послуги;
· державне ліцензування імпорту робочої сили;
· обмеження споживачів послуг;
2) заходи вилучення із національного режиму: йдеться про дискримінацію на внутрішньому ринку іноземних виробників послуг, зокрема:
· надання цінових переваг місцевим виробникам послуг через надання субсидій;
· створення місцевим виробникам послуг більше сприятливих умов, ніж іноземним.
Лібералізація міжнародної торгівлі послугами може відбуватися такими шляхами:
· завдяки діяльності СОТ;
· в межах окремих угруповань країн ;
· на двосторонній основі.
На світовому ринку функцію регулювання міжнародних потоків послуг здійснюють, головним чином, міжнародні організації, наприклад, ГАТС (підрозділ СОТ) – Генеральна угода з торгівлі послугами; ІКАО – організація міжнародної цивільної авіації; ВТО – Всесвітня туристична організація; ІМО – Міжнародна морська організація та ін.