Світова Організація Торгівлі (WTO) є правонаступником Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (GATT), яка існувала з 1947 по 1994 р. р. СОТ була заснована 1 січня 1995 року в підсумку Уругвайського раунду переговорів (1986-1994 р.р.). На сьогодні організація нараховує 145 членів, які забезпечують 95% світової торгівлі та понад 85% населення світу. Основним видом діяльності є проведення тривалих багатосторонніх торговельних переговорів, які мають назву “раунди”. Протягом історії існування ГАТТ-СОТ пройшло 8 раундів. Результатом роботи перших семи раундів стало, зокрема, зниження середньої величини митного оподаткування до 4,7% для розвинутих країн і 7,1% для слаборозвинутих країн.
СОТ об’єднала ГАТТ, ГАТС і угоду з торговельних проблем права на інтелектуальну власність.
Наша держава розпочала переговорний процес у 1993 р.
Визначимо основні позитивні наслідки потенційного приєднання до СОТ:
- зменшення тарифних і нетарифних бар’єрів для українських товарів на світових риках;
- зменшення транспортних витрат;
- кращі умови захисту українських експортерів через справедливе вирішення спорів, а також скорочення дискримінаційних заходів, наприклад, антидемпінгових;
- більш стабільні і передбачувані умови зовнішньоекономічної діяльності;
- застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту і введення тимчасових обмежень імпорту з метою збалансування платіжного балансу;
- полегшення доступу на світові ринки товарів, послуг і факторів виробництва;
- членство в СОТ – необхідний практичний крок до членства в ЄС, а також поліпшення відносин з іншими країнами.
Відзначимо головні негативні наслідки приєднання до СОТ:
- відкриття внутрішнього ринку для імпортних товарів може зруйнувати національне виробництво;
- зменшаться надходження до бюджету за рахунок зниження мита;
- збільшиться залежність національної економіки від несталості зовнішніх ринків.
Необхідними кроками є підписання угод про відсутність претензій з кожною з держав-членів СОТ, а також гармонізація національного законодавства згідно з вимогами організації. За деякими оцінками, цифра правових актів в Україні, яка потребує змін, перевищує 2000. У процесі гармонізації законодавства кожна країна-претендент повинна дотримуватися певних правил, насамперед, 4 ключових:
1) захист національних галузей тільки за допомогою тарифних обмежень;
2) зменшення і скасування тарифів шляхом проведення багатосторонніх переговорів;
3) дотримання правила єдиного національного режиму для вітчизняних та іноземних агентів на внутрішньому ринку після виконання останніми обов’язкових митних процедур;
4) дотримання принципу найбільшого сприяння для усіх країн членів СОТ.
4. На межі ХХ і ХХІ століть треба підкреслити зростаючу роль транснаціональних утворень з мережами філій та дочірніх компаній, насамперед, ТНК і МНК
Транснаціональні корпорації (ТНК) управляються головним акціонером-резидентом однієї країни. Найбільша ТНК світу за обсягом продаж – американська “ Екссон-Мобіл”, яка у випадку існування в якості окремої країни займала б місце в першій сотні світових держав.
Мультинаціональні (багатонаціональні) корпорації (МНК) не мають акціонера з однієї країни, який фактично контролює діяльність, Йдеться про наявність двох або більшої кількості ключових власників з різних країн. Найбільша МНК світу – голландсько-британська корпорація “Ройал- Датч-Шелл”. При цьому голландський учасник “Ройял” має близько 60% акцій, а британська “Шелл” – відповідно 40%.
Тема 9. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ (МЕІ)
1. Витоки інтернаціоналізації господарського життя пов’язані з:
· первісним нагромадженням капіталу;
· великими географічними відкриттями кінця XV та початку XVI століть;
· розширенням національних ринків;
· формуванням світового ринку.
Інтеграція (з латини: integratio) – перекладається як поновлення, доповнювання, або об’єднання в єдине ціле окремих елементів.
Поняття протилежне «інтеграції» - дезінтеграція.
Розвиток продуктивних сил країни неминуче веде їх до виходу на зовнішні ринки. Внаслідок цього відбуваються зростання міжнародних зв’язків і взаємопереплетення національних економік. Все це й сприяє інтернаціоналізації господарського життя. На певному її етапі відбувається зближення національних економічних й політичних структур окремих країн, формуються певні форми взаємодії між ними на основі МЕІ.
Теоретичне осмислення МЕІ здійснювали зарубіжні вчені протягом десятиліть:
· ринкова теорія МЕІ (автори: Кассель, Арон, Репке);
· неоліберальна теорія (Вайлер, Алле, Майер);
· структурна теорія (Мюрдаль, Маршал, Майлз);
· неокейнсіанська теорія (Купер, Тінберген, Штоллер);
· функціональна теорія (Хаас, Най, Шуман та ін.)
У своїх працях вони довели, що МЕІ – процес економічної взаємодії національних господарств різних країн, який проявляється у наступному:
· розширенні і поглибленні виробничо-технологічних зв’язків;
· спільному використанні ресурсів;
· об’єднанні капіталів;
· створенні загальних сприятливих умов економічної діяльності;
· усуненні взаємних бар’єрів.
Основними передумовами МЕІ є:
1) формування спільного міждержавного господарського простору;
2) соціально-економічна однорідність національних господарств;
3) наявність тривалого періоду і досвіду взаємного економічного співробітництва;
4) географічна близькість, наявність спільних кордонів;
5) цілеспрямована діяльність державних органів, партій, соціальних груп і класів щодо напрямку інтеграційного процесу.
Теоретики МЕІ визначили такі фактори її розвитку:
· поглиблення МПП та зростання інтернаціоналізації економіки;
· посилення міжнародної конкуренції;
· регіоналізація і глобалізація;
· НТР;
· гуманітарні чинники та інші фактори розвитку МЕІ.
Таблиця 1. Наслідки МЕІ для країн-учасниць
ПОЗИТИВНІ | НЕГАТИВНІ |
· Розширення ринків збуту для національних товаровиробників; · Забезпечення більш сприятливих умов торгівлі; · Посилення конкуренції між групами країн, що сприяє: - Покращенню якості товарів і послуг; - Поширенню новітніх технологій; · Зміцнення позицій інтегрованих країн на світовому ринку | · Відплив ресурсів ( факторів виробництва) з менш розвинених країн, перерозподіл їх на користь розвинених країн; · Олігопольна змова між ТНК країн-учасниць, що обумовлює зростання цін; · Збільшення масштабів виробництва спричиняє ефект втрат через зростання бюрократизму; · Зростання витрат на функціонування митного союзу, особливо за відсутності належного контролю. |
2. Форми МЕІ та їхні характеристики надаються в наступній таблиці
Таблиця 2. Ключові характеристики форм МЕІ
Форми МЕІ | Ключові характеристики форм МЕІ | |||||
Взаємне зменшення обмежень у торгівлі | Усунення обмежень (внутрішніх тарифів) у торгівлі | Встановлення спільних зовнішніх тарифів | Вільний рух факторів виробництва | Гармонізація фіскальної політики | Єдина макрополітика і спільні органи для її здійснення | |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
Преференційна торговельна угода | х | |||||
Зона вільної торгівлі | х | х | ||||
Митний союз | х | х | х | |||
Спільний ринок | х | х | х | х | ||
Економічний союз | х | х | х | х | х | |
Політичний союз, або повна інтеграція | х | х | х | х | х | х |
Преференційні торговельні угоди укладаються на двосторонній основі між окремими державами або інтеграційними угрупуваннями.
Вони передбачають надання більш сприятливих умов учасникам угод, ніж третім країнам.
Зона вільної торгівлі – зона, у межах якої група країн здійснює між собою вільну безмитну торгівлю при збереженні митних тарифів по відношенню до третіх країн.
Митний союз - угода групи країн про скасування між ними національних митних тарифів і введення загального митного тарифу і єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі по відношенню до третіх країн.
Спільний ринок – угода групи країн про вільне пересування між ними не лише товарів і послуг, а й факторів виробництва – капіталу і робочої сили.
Економічний союз – угода групи країн, що передбачає поряд із загальним митним тарифом і вільним пересуванням товарів та факторів виробництва також координацію макроекономічної політики і уніфікацію законодавства у валютній, грошовій і бюджетній сферах.
Політичний союз – передбачає передачу національними урядами більшої частини своїх функцій у стосунках з третіми країнами наддержавним органам.
Таблиця 3. Головні міжнародні інтеграційні угруповання за рівнями інтеграції
Рівень інтеграції | Назва, рік створення | Країни-учасниці | Населення, млн. чол. (2001) | ВВП млрд. дол. (2001) |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Зона вільної торгівлі (ЗВТ) | Європейська асоціація вільної торгівлі, 1960 рік | Австрія, Фінляндія, Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швеція | 38,2 | 726,8 |
Європейська економічна зона, 1994 рік | Країни ЄС, Ісландія, Ліхтенштейн | 376,9 | 9237,1 | |
Балтійська ЗВТ, 1993 рік | Естонія, Латвія, Литва | 7,5 | 59,3 | |
Північноамериканська ЗВТ (НАФТА), 1994 рік | Канада, Мексика, США | 410,4 | 11686,0 | |
Угода про вільну торгівлю країн АСЕАН, 1967 рік | Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни (1967), Бруней (1984), В’єтнам (1995), Лаос та М’янма (1997) | 374,3 | 1675,3 | |
Австралійсько-Новозеландська угода про поглиблення економічних зв’язків, 1983 рік | Австралія, Нова Зеландія | 24,1 | 594,5 | |
Митні союзи | Асоціація ЄС з Туреччиною, 1963 | Країни ЄС, Туреччина | 441,8 | 9672,6 |
Арабський спільний ринок, 1964 | 7 країн | 133,9 | 425,4 | |
Центральноамериканський ринок, 1961 | 5 країн | 33,0 | 126,2 | |
Андський спільний ринок, 1990 | 5 країн | 113,1 | 570,6 | |
Економіч-ний союз | Європейське співтовариство, 1957; Європейський союз, 1993 | Австрія, Бельгія, Великобританія, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, ФРН, Швеція, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, Болгарія, Румунія – усього 27 країн. | 376,5* | 9227,8* |
* Без 12-ти країн, які вступили до ЄС з 01.05.2004 р. та з 01.01.2007 р.