Особливості міжнародних економічних відношень (стр. 8 из 20)

3. У сучасному світі існує понад двадцяти міжнародних інтеграційних угрупувань. На них припадає 2/3 світового ВВП. Деякі з них представлені були на розглянутій схемі. Особливо слід виділити організацію Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), створену у 1989 році. До неї входить 21 держава цього регіону. Це нетипове об’єднання. До нього ввійшли країни, що дуже відрізняються між собою за структурою економіки, культури, релігії тощо.

Одним із стратегічних напрямів зовнішньоекономічної діяльності України є її участь у Співдружності Незалежних Держав (СНД), яка була створена після розпаду СРСР у 1991 році. Україна є асоційованим членом цієї організації. Пізніше Україна стала членом організації Єдиного Економічного Простору (ЄЕП) разом з Росією, Казахстаном і Білорусью.

Проблематичним виявилось питання майбутньої участі України в ЄС у зв’язку з її приєднанням до ЄЕП.

Ще одним міждержавним об’єднанням, до діяльності якого залучилася Україна, стала Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). До її складу входять також Азербайджан, Албанія, Болгарія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія і Туреччина.

Європейський Союз є найвпливовішим інтеграційним об’єднанням сучасності. Початок його створення пов’язаний з укладанням угоди про функціонування Європейського об’єднання вугілля і сталі у складі Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів, Люксембурга (1951 рік).

У 1957 році була укладена угода щодо створення Європейського економічного співтовариства. З часом були створені:

· Зони вільної торгівлі (1958 – 1969 рр.);

· Митний союз (1968 – 1976 рр.);

· Європейська валютна система (1979 р.);

· Європейський парламент (1979 р.);

· Спільний ринок (1987 – 1992 рр.);

· Економічний союз (1993 – до сьогодення);

· Європейський валютний інститут (1994 р.);

· Безготівковий обіг євро (1999 р.);

· Введення євро в готівковий обіг в 12-ти країнах-членах ЄС (2002 р.).

Такі основні етапи розвитку європейської інтеграції. Сучасний ЄС є результатом більш, ніж 55-річної інтеграційної діяльності в Європі.

ЄС має парламент. Це представницький консультативний (626 депутатів обираються прямим голосуванням від усіх країн на 5 років).

Європейська Рада – директивний орган ЄС, збирається на періодичні засідання (не менш ніж 2 рази на рік) у склади керівників держав і урядів та голови Комісії ЄС.

Рада ЄС (Рада Міністрів) – міжурядовий орган, представляє національні інтереси окремих країн-членів.

Комісія ЄС – наддержавний виконавчий орган, складається з 20 членів (комісарів), призначених на 5-річний термін урядами країн ЄС.

Європейський суд – вищий судовий орган, забезпечує дотримання права у тлумаченні і застосуванні угод, укладених ЄС.

Європейське ревізійне відомство – вищий контролюючий орган, перевіряє надходження та видатки бюджету ЄС, їх правомірність і реалістичність.

Існують також правові документи, що приймаються органами ЄС, та спільні фінансові інститути ЄС, а саме Європейський фонд розвитку і Європейський інвестиційний банк.

ЄС має власний прапор. На блакитному тлі – коло з дванадцяти золотих зірок, замкнене їх коло символізує союз країн-учасниць європейської інтеграції. Дванадцять – символ досконалості та достатку.

Гімн ЄС – це прелюдія до останньої частини Дев’ятої симфонії Бетховена. ЇЇ назва «Ода радості» - символ свободи, почуття спільноти та миру між громадянами країн, які вирішили об’єднатися.

4. Згідно з теоретичним обґрунтуванням МЕІ для об’єднання країн як мінімум потрібні дві передумови:

1. Близькість рівнів соціально-економічного рівнів розвитку країн та інтернаціоналізація зв’язків між ними.

2. Ці зв’язки вже на початковому етапі інтеграції повинні бути більш розвиненими, а ніж з іншими країнами.

Виходячи тільки з цих двох параметрів, бачимо, що у взаємозв’язках Україна – ЄС існують досить суттєві проблеми економічної сумісності.

Наведемо деякі приклади. У 2005 році в Україні заробітна плата, нарахована з розрахунку на одного штатного працівника промисловості, складала 3 грн. 26 коп. за годину. У той же час у Німеччині такий же самий показник був у 53 рази вищий. Вартість години праці робітника в ЄС у середньому становить 22 євро.

За рівнем економічного розвитку Україна набагато відстала від країн-членів ЄС.

Розрив між аналогічними показниками соціально-економічного розвитку значно перевищує допустимі межі для учасниць інтеграційного об’єднання.

Україна значно відстає за рівнем досягнутої інтернаціоналізації своєї економіки у порівнянні не тільки по відношенню до країн-старожилів ЄС, але й досить істотно від нових країн-членів ЄС, які були прийняті до нього 01 травня 2004 року.

Треба зважувати й на те, що Україна значно більша за населенням і територією, ніж Естонія, Литва, Латвія або Угорщина, Чехія та Словаччина. Тому для ЄС безперечно надто важко, якщо не сказати неможливо у найближчі часи «перетравити» входження України до ЄС.

Таким чином, виходячи з реалій сьогодення, Україна об’єктивно не може бути активним учасником зрілих форм міжнародних (передусім Європейських) інтеграційних процесів.

Більш того, форсоване входження в ЄС завдало б суттєвої шкоди власне Україні, тому процес приєднання України до ЄС повинен мати еволюційний, поступовий характер.

У червні 1994 року між Україною і ЄС була підписана Угода про партнерство і співробітництво. Вона набула сили у 1998 році, а закінчується її дія у 2008 році. Зараз у порядку денному набуття Україною асоційованого статусу та визнання перспективи членства з боку ЄС.

Згідно опитуванню, що було проведено в шести найбільших країнах ЄС в січні 2007 р., 55% європейців підтримують вступ України до ЄС. Це на 4% більше, ніж в 2006 році.

Схема 2. Європейці про вступ України до ЄС

*Загальна кількість опитаних склала 7041 чоловік.

Тема 10. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ У БАГАТОСТОРОННЬОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ Й РЕГУЛЮВАННІ МЕВ.

1. Система ООН нараховує у своєму складі багато органів. Економічна і соціальна рада – ЕКОСОР – один з них. Головним призначенням його є координація економічної та соціальної діяльності ООН та її спеціальних установ. ЕКОСОР є центральним форумом обговорення економіко-соціальних проблем глобального характеру. Рада готує всебічні огляди діяльності всієї системи ООН; здійснює загальну координацію діяльності організацій системи ООН; контролює і оцінює здійснення загальної стратегії та першочергових завдань визначених Генеральною Асамблеєю ООН.

Під керівництвом ЕКОСОР працюють п’ять регіональних економічних комісій:

1. Європейська економічна комісія (ЄЕК);

2. Економічна і соціальна комісія ООН для Азії та Тихого океану (ЕСКАТО);

3. Економічна комісія ООН для Африки (ЕКА);

4. Економічна комісія для Латинської Америки та Карибського регіону (ЕКЛАК);

5. Економічна комісія ООН для Західної Азії (ЕКЗА).

ЄЕК створена у 1947 р. Працює на постійній основі, об’єднує 32 європейські країни, а також США і Канаду. Головні напрямки діяльності:

- сприяння торгівлі;

- довгострокове економічне планування та прогнозування;

- науково-технічна співпраця країн-учасниць;

- захист довкілля.

ЕСКАТО створена також у 1947 р. Об’єднує 37 країн Азії та Тихого океану, а також США, Великобританію, Францію, Нідерланди (детальніше див. [11, с. 248]).

ЕКА існує з 1958 р., включає 51 африканську державу. Найвищім органом є пленарна сесія, яка проводилась раз на два роки.

ЕКЛАК діє з 1948 р. для сприяння економічного та соціального розвитку країн Латинської Америки та Карибського регіону. У складі цієї Комісії 40 держав, за її участю в регіоні створені такі інтеграційні об’єднання, як Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, центральноамериканський спільний ринок.

ЕКЗА з 1957 р. об’єднує 14 держав Арабського Сходу і Організацію визволення Палестини.

У світовому господарстві, налагодженні МЕВ, важливу роль відіграє ще одна організація в системі ООН. Це ЮНКТАД – Конференція ООН з торгівлі та розвитку. Вона створена у 1964 р. з метою обговорення проблем взаємовідносин Півночі (розвинених країн) з Півднем (країнами, що розвиваються).

2. Багатоцільові організації - це союзи держав, цілі та спільна діяльність яких включають комплекс політичних, економічних, культурних, соціальних, військових інтересів тощо. До таких організацій належать OAS (Організація американських держав), OAU (Організація африканської єдності), LAS (Ліга арабських держав), CHD (Співдружність незалежних держав), OSCE (Організація з безпеки та співробітництва в Європі), Британська співдружність націй, Рада Європи, OCAS (Організація центральноамериканських держав), ASEAN (Асоціація південно-східних азіатських націй), NC (Північна рада) та ін.