Рекомендації з освоєння:
Програма може бути цілком побудована бухгалтером чи економістом, що володіють навиками роботи з пакетом MS Excel.
4. ОХОРОНА ПРАЦІ І ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ
4.1 Безпека й охорона навколишнього середовища на шахті "Добропільська"
Система управління охороною праці (далі – Система), відповідно до ст. 17 Закону України “Про охорону праці”, створюється на підприємстві (в організації) з метою забезпечення безпечних і здорових умов праці, запобігання аваріям, нещасним випадкам і професійним захворюванням.
Система управління охороною праці – це сукупність заходів, дії яких спрямовані на збереження життя й функціями.
Основне завдання Системи – організація безпечного і нешкідливого виробничого процесу шляхом систематичного виконання нормативно-провавих актів, науково-технічних і організаційно-профілактичних заходів з охорони праці на кожному підприємстві, у підрозділі і на робочому місці.
Управління охороною праці будується за принципами комплексного рішення питань безпеки, запобіжних дій у сфері охорони праці та економічної зацікавленості працівників.
Безпека праці невід`ємна від виробництва і забезпечується на усіх його стадіях.
Основним об`єктом управління охороною праці є діялність підприємства, його структурних підрозділів, посадових осіб і працівників.
Завдання управління охороною праці
Система включає рішення таких завдань:
· Створення системи протиаварійного захисту підприємств, дільниць, технологічних процесів (ліній) і робочих місць;
· Забезпечення безпечної експлуатації гірничих виробок, будівель, споруд, територій, виробничого обладнання, засобів захисту і контролю параметрів безпеки;
· Забезпечення безаварійності технологічних процесів, безпеки проведення гірничих виробок, будівництва будівель і споруд;
· Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці
· Забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
· Організація професійного відбору, медичних оглядів працівників;
· Забезпечення якісного навчання і професійної підготовки кадрів;
· Створення оптимальних режимів праці, відпочинку і харчування протягом робочого часу;
· Організація санітарно-побутового і медичного обслуговування працівників;
· Пропаганда безпечних методів роботи і передового досвіду з охорони праці;
· Організація контролю безпеки ведення робіт;
· Ефективне матеріальне стимулювання робіт з охорони праці.
Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки підприємств:
1. Забезпечення пожежної безпеки підприємств має бути передбачене на стадії технічного проектування відповідно до чинної нормативної документації.
2. Відповідальним за стан протипожежного захисту на підприємстві є його керівник, який своїм наказом призначає посадових осіб із забезпечення пожежної безпеки підприємства, відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання та експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.
3. Керівники підприємств, а також орендарі для забезпечення пожежної безпеки підприємств зобов`язані:
- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки та техніки, позитивний досвід;
- відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки, впроваджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, які діють у межах підприємства здійснювати постійний контроль за їх виконанням;
- забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог розпоряджень та постанов органів Держпожнагляду та Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості;
- періодично не рідше як один раз на квартал перевіряти стан пожежної безпеки об`єкта;
- утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту та зв`язку, пожежну техніку, устаткування та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням та інше.
4. Особа, відповідальна за пожежну безпеку, зобов’язана:
- забезпечити дотримання всіма працівниками установлених вимог пожежної безпеки;
- не допускати ведення тимчасових робіт із застосуванням відкритого вогню без оформлення дозволу у встановленому порядку;
не допускати захаращення проходів та підступів до пожежного устаткування, а також евакуаційних виходів та приходів до рятувальних засобів та інше.
5. Ліквідація пожежі повинна виконуватися згідно з ПЛА, який розробляють на кожному підприємстві відповідно до вимог ДНАОП.
6. Роботи на підприємстві повинні виконуватися відповідно до проектів, паспортів, технологічних схем.
7. Проект протипожежного захисту шахти повинен відповідати спеціальним вимогам.
8. Повинні функціонувати два незалежних види зв`язку відповідно до вимог ДНАОП.
9. У разі виникнення пожежі повинен бути введений у дію план ліквідації аварії. Відповідальним керівником робіт є головний інженер шахти, а до його прибуття – змінний гірничий диспетчер.
10. На підприємстві повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі.
11. Особи, які прийняті на роботу з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання та мати відповідний кваліфікаційні посвідчення.
Екологічна безпека підприємства.
Шахта “Добропільська” має 15 джерел забруднення навколишнього середовища.
Котельня шахти забезпечує теплом шахтне приміщення і гарячою водою. Тут працюють котли типу ДКВР10/13 та Е1/9 – в літній період. Витрати вугілля 7000-7500т. Разом з димовими газами в атмосферу викидається пилюка, сірнистий ангідрид, оксид вуглеводу, оксид азоту. Для запобігання забруднення шахта використовує обезпилювання в газоочистці, яка складається з багаторейного циклону типу БЦ. Його ефективність 68-75%.
Площа породного відвалу (терикону) –24 га, висота – 65 м. Терикон не горить, тому являє собою джерело виділення пилюки в атмосферу, а також засипання чорноземів та ріки. Для боротьби з його розсуванням, по межі терикону насаджують кущі та дерева.
Вентиляційний ствол забезпечує вентиляцію підземних виробок шахти. З вентиляційним воздухом в атмосферу поступає пилюка та метан. Для відкачки метану з гірних виробок використовується дегазоційна установка, оснащена чотирма вакуумнососами ВВН-2-150.
У результаті здобутку вугілля на поверхню підіймається шахтна вода. Вона частково використовується на технічні потреби та протипожежні цілі, інша поступає до водних об`єктів. Обеззараження шахтних вод досягається під впливом сильного окислителя – хлору.
Дозволений виброс – 4829 тис.м3/рік. Фактичний : 2007р. – 1733,8 тис.м3/рік.
4.2 Правила охорони праці при експлуатації ЕОМ
Данні правила встановлюють:
1. Вимоги до виробничих приміщень, у яких експлуатуються ЕОМ і виконується їхнє обслуговування:
Облаштованість робочих місць, обладнаних відеотерміналами, повинне забезпечувати:
- належні умови освітлення приміщення і місця робітника, відсутність відблисків;
- оптимальні параметри мікроклімату;
- належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця;
- враховувати такі небезпечні і шкідливі фактори, як наявність шуму і вібрації, рентгенівське, електромагнітне, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання, наявність пилу, озону, оксидів азоту й аероіонізації.
У приміщеннях з ЕОМ варто щодня проводити вологе збирання, повинні бути медичні аптечки першої допомоги, мати природне і штучне висвітлення. Приміщення, у яких розташовуються ЕОМ, обладнаються системою автоматичної пожежної сигналізації і засобами пожежогасіння, системами опалення, кондиціонування повітря рівні звукового тиску, рівні звуку й еквівалентні рівні звуку на робочих місцях повинні відповідати вимогам ДСТ 12.1.003.
2. Вимоги до устаткування на відповідність державній системі сертифікації УКРСЕПРО.
Відеотермінали, ЕОМ, спеціальні периферійні пристосування ЕОМ, що знаходяться в експлуатації, підлягають обов'язкової сертифікації в Україні проходять експертизу в органах стандартизації по параметрах, на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров'я людей.
3. Вимоги до розміщення оснащення й організації робочих місць.
Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом чи персональної ЕОМ, повинна складати не менш 5 кв.м, а обсяг – не менш 20 куб.м.
Робочі місця з відеотерміналами щодо світлових прорізів повинні розташовуватися так, щоб природне світло падало з боку, переважно ліворуч.
Розміри робочого столу, що рекомендуються: висота 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000 мм. Робоче сидіння користувача персонального ЕОМ повинне мати наступні основні елементи: сидіння, спинку і стаціонарні чи знімні підлокітники. Воно повинне бути підйомно-поворотним, такої, котре регулюється по висоті, куту нахилу сидіння, висоті підлокітників.
Екран відеотермінала і клавіатура повинні розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм.