Реферат на тему:
Характеристика макроекономічних показників плану та порядок їх обчислення
Система державного планування передбачає наявність взаємопов'язаних показників, які відображають кількісні характеристики стану об'єкта управління та його частин. Кожний економічний показник має назву (основу) і додаткові ознаки. Назва відображає вимірюваний об'єкт економіки чи економічного процесу, його стан, властивість, спосіб або особливість розрахунку (наприклад, обсяг виробництва продукції, питома вага працюючих у загальній чисельності населения та ін.). Додаткові ознаки показника — це його відомча й територіальна належність, одиниці виміру, час фіксації, характер (наприклад, план, звіт і т. ін.).
Формування системи показників має забезпечити такі умови: цілеспрямованість, комплексність і адекватність відображення процесу, що планується, диференціацію, адресність, зведення і порівнянність.
Цілеспрямованість системи показників передбачає їх вплив на розвиток економіки, реалізацію закономірностей, які лежать в основі економічних процесів, підвищення ефективності й досягнення цілей соціально-економічного розвитку.
Комплексність означає повне охоплення показниками всіх фаз процесу розширеного відтворення (виробництва, попиту, споживання), а також усіх етапів розвитку суспільного виробництва й аспектів його планування у взаємозв'язку та взаємообумовленості.
Адекватність передбачає точне відображення об'єкта планування.
Диференціація системи показників — це їх розподіл за видами планів і стадіями планування, галузями економіки та промисловості, сферами діяльності, галузевими, територіальними й відомчими ланками управління, розділами та розрізами плану.
Адресність означає направленість показників конкретним виконавцям.
Зведення передбачає можливість установлення взаємозв'язків між показниками планів у такому вигляді, щоб у комплексі взаємопов'язаних завдань вихідні показники одних були вхідними для інших, і щоб була створена можливість зведення цих показників у єдину систему. Зведення показників має відповідати ієрархічному принципу планування, а також допускати наявність наскрізних (єдиних для всіх рівнів або видів планів) і специфічних показників.
Порівнянність показників має якісну та кількісну характеристики. Якісна порівнянність передбачає можливість перерахунку планових показників у вартісні й інші одиниці виміру, а також єдність розрізів і аспектів надання інформації (ознак показника).
Показники плану економічного й соціального розвитку мають правильно відображати економічні явища та процеси. Планові показники, відображаючи конкретні завдання, є важливим інструментом, цільовими орієнтирами економічної діяльності, а характеризуючи якісну та кількісну сторони її розвитку, визначають структуру та адресність плану.
За допомогою якого-небудь одного показника в планах можна охарактеризувати окреме економічне явище, процес або певну його сторону. Ураховуючи те, що економіка України являє собою склад-
ний механізм, зміст плану розкривається системою показників, через які здійснюється її державне регулювання, проваджується в життя комплекс ринкових перетворень, реалізуються заходи соціального забезпечення населення.
Система показників відображає прийняті планові рішення щодо цілей і завдань їх реалізації. Вона має характеризувати не тільки результати виробництва, а й засоби та способи їх досягнення (обсяги ресурсів, ефективність їх використання), забезпечуючи таким чином необхідну погодженість натуральних і вартісних співвідношень.
Система показників плану характеризує економічний потенціал країни, цілі економічного й соціального розвитку суспільства, а також відображає кінцеві результати економічного зростання, потреби національної економіки, рівень їх задоволення та багато інших характеристик економічної діяльності.
Система планових показників включає стабільні економічні нормативи, які діють протягом тривалого часу. До них належать податки, відрахування в позабюджетні фонди, централізовані капітальні вкладення, квоти, мита тощо. Система об'єднує також ціни й тарифи на природні ресурси, енергоносії, воду та ін.
Плани економічного й соціального розвитку України включають кількісні показники та якісні характеристики макроекономічної ситуації, структури економіки, науково-технічного розвитку, обсягів виробництва та споживання товарів і надання послуг, зовнішньоекономічної діяльності, рівня та якості життя, охорони навколишнього середовища, соціальної структури, реформування власності, розвитку регіонів.
Кількісні показники визначають обсяг, розмір, масштаби виробництва, будівництва, товарообороту, мережу об'єктів соціальної сфери та ін. Якісні показники (як економічні, так і техніко-економічні) характеризують у планах ефективність функціонування економіки та окремих її галузей. До якісних показників належать продуктивність праці, зниження собівартості, підвищення рентабельності; до техніко-економічних — норми використання основних і оборотних фондів, характеристики устаткування, показники якості продукції та ін. Слід відзначити, що поділ показників плану на кількісні та якісні — умовний, тому що якісні показники часто-густо відображають кількісну визначеність, а кількісні — якісну характеристику.
Серед кількісних і якісних показників розрізняють натуральні й вартісні, абсолютні й відносні, основні й розрахункові, аналітичні й оціночні.
Натуральні показники (виробництво продукції, номенклатура, асортимент та ін.) вимірюються в одиницях, які відповідають фізичному стану та споживчим якостям продукції (наприклад, тонна,
метр, кВт/год), що відображають основні властивості продукту та його призначення. Для більш повної характеристики споживчих властивостей продукції для деяких її видів у плані може встановлюватися кілька вимірів. Наприклад, для електродвигунів змінного струму — млн. шт. і млн. кВт (кіловат); трансформаторів силових — тис. шт. і млн. кВ-А (кіловольт-ампер); тканини — погонні і квадратні метри і та ін. У тих випадках, коли планують однорідні за своїм призначенням види продукції, за необхідності використовуються й умовно-натуральні одиниці виміру (для видобутку вугілля — тонни, умовні тонни; для виробництва консервів — банки й умовні банки). Умовно-натуральні показники доповнюють натуральні.
Натуральні показники краще, ніж вартісні, відображають обсяг виробництва продукції, забезпечують більш об'єктивну основу для розрахунку інших взаємопов'язаних показників (продуктивності праці, обсягу реалізованої продукції та ін.), регламентують натурально-матеріальний склад виготовленої та реалізованої продукції, краще поєднуються з показниками якості продукції. Наприклад, план випуску автомобілів за видами й моделями незрівнянно краще характеризує їх, ніж план випуску у вартісному виразі; те ж саме стосується й поставок продукції в конкретній номенклатурі (асортименті). Це важливо ще й тому, що в наш час в Україні виробляється кілька мільйонів конкретних назв виробів. Тому в процесі розробки планів необхідно визначити, хто буде виробляти продукцію, коли, для кого та в яких обсягах.
У системі планових показників суттєво підвищується роль натуральних показників, що виявляється як у розширенні номенклатури продукції, яка відображається в плані, так і в збільшенні номенклатури з натуральними одиницями виміру, за якою проводяться розрахунки виробничих потужностей, у підвищенні відповідальності за виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції споживачам у конкретній номенклатурі (асортименті).
Значення натуральних показників дуже велике ще й тому, що з їх допомогою визначаються потреби суспільства в різних видах продукції. Вони є основою для багатьох вартісних показників. Разом з тим застосування в плані тільки натуральних показників унеможливлює зіставлення результатів діяльності різних галузей і підприємств — наприклад, порівняння витрат праці на виробництво продукції.
Вартісні показники виражаються у грошовому вимірі (наприклад, валовий національний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход — у млн. грн., середня заробітна плата — у грн.) і застосовуються в плануванні як формі державного регулювання економіки на етапі формування ринкових відносин. Вони характеризують попит і пропозицію, обсяги суспільного виробництва та інвестицій, фонду оплати праці та ін. Вартісні показники обсягів виробництва відіграють провідну роль у загальній системі показників.
Абсолютні показники характеризують планові завдання в абсолютних величинах (таких як обсяг виробництва, обсяг витрат та ін.); вони розраховуються як у натуральному, так і у вартісному виразі.
Відносні показники відображають динаміку та структуру відповідних величин і вимірюються у відсотках, питомій вазі та ін.
Основні показники розвитку економіки займають центральне місце в управлінні. Вони відрізняються перш за все своїм призначенням і конкретним адресним характером, знаходять відображення в державних контрактах, інших завданнях для виконавців і контролі за їх виконанням. Ця група показників може бути інструментом, за допомогою якого здійснюється ефективне регулювання економіки з боку держави в умовах переходу до ринкових відносин. Ця система показників пов'язана з економічними важелями та стимулами, джерелами ресурсів та ін. і є основою для розробки індикативних планів.
Розрахункові показники мають інформаційний і аналітичний характер. У більшості випадків вони використовуються для визначення й обґрунтування основних показників та їх доповнення.
В економічній літературі нема чіткого визначення понять макро- та мікроекономіка. Термін "макроекономіка" введено в обіг у наш час, але сам макроекономічний аналіз виник майже одночасно з економічною наукою. Можна вважати, що в економічній таблиці Кене подана макроекономічна модель господарського життя. Але творцем теорії, яка базується на макроекономічному підході, є Карл Маркс. Розвиткові цього напряму багато в чому сприяв Кейнс, у працях якого закладена основа методології системи національного рахівництва.