Керівництво спільним акціонерним товариством здійснює рада директорів, головою якої повинен бути китаєць (стаття 5 Закону про спільні акціонерні підприємства). Головний управляючий, що призначається радою директорів, звичайно є іноземцем. Стаття 10 Закону про спільні акціонерні підприємства передбачає, що пропорційні прибутки та пропорційний капітал можуть бути переведені за кордон після закінчення спільних ділових операцій.
Типовою умовою в багатьох контрактах великих спільних акціонерних підприємств є пункт про відмирання, який означає, що протягом певного періоду (від 10 до 25 років) або по закінченні встановлених термінів частина власності, що належала іноземному підприємцю, передається китайській стороні У випадку спільного акціонерного підприємства "Фольксваген-Шанхай", яке почало діяти у 1985 р і функціонуватиме до 2010 р., було визначено календарну програму для націоналізації, тобто підвищення місцевої частки у виробництві До 1991 р. повинна була забезпечити 85 % всіх необхідних компонентів автомобіля "Сантана" Однак в середині 1988 р. виявилося, що лише близько 12 % компонентів виробляються у Китаї. Причина цього полягає у тому, що китайським субпідрядникам бракує необхідних інвестицій та технологій для виробництва компонентів належної якості.
Після 1979 р було розроблено ряд законів та вироблено деякі форми співробітництва з іноземними підприємцями Відповідно до прийнятого 12 квітня 1986 р. Закону Китайської Народної Республіки про підприємства, які знаходяться у повній власності іноземного капіталу, закладено законну основу для створення на китайській території підприємств, що на 100 % інвестуються іноземцями.
З прийняттям Закону Китайської Народної Республіки про договірні спільні підприємства від 13 квітня 1988 р було створено правову базу для встановлення підприємств без утворення юридичної особи на території Китаю Відповідно до цього закону, обидва партнери по договірному спільному підприємству діють відносно незалежно один від одного, укладаючи лише угоду про взаємні права та обов'язки
Існують і інші форми співробітництва, деякі з них можуть розвиватися під прикриттям вищезазначених правових форм Серед них можна відзначити такі:
- спільне виробництво (іноземний підприємець забезпечує ноу-хау, устаткування та персонал для технічної підготовки кадрів, а китайська сторона виробляє компоненти, арматуру або комплектні вироби);
- компенсація безпосередньо виробленою продукцією або "викуп" (за продаж іноземними підприємствами обладнання їм повертаються у вигляді плати виробами, що виготовляються у Китаї на цьому обладнанні);
- компенсація іншими товарами або компенсація як така (з іноземним підприємцем розплачуються іншими виробами).
Теоретично рентабельним є створення виробничої одиниці на території Китаю без залучення капіталу з китайської сторони шляхом компенсації безпосередньо продукцією. Після оплати за рахунок продукції усіх іноземних поставок, вся власність на устаткування переходить до китайського партнера. Проблема полягає у фізичній заміні парку верстатів після періоду виплати. Наявна проблема компенсації непрямими товарами пов'язана з нерівним товарообміном. Часто здійснюється бартерний обмін непрямими товарами, а посередники у бартері отримують комісійні, що зменшує загальний прибуток виробника цих товарів.
Одним із заходів, передбачених законом про спільні акціонерні підприємства, було визначення частки іноземного капіталу, що повинна бути не меншою, ніж 25 % загальної величини капіталу. Внесок у вигляді іноземного капіталу може складатися з верстатів, устаткування, технічних ноу-хау та іноземної валюти. Китайська сторона звичайно надає землю, приміщення, сировину і, природно, робочу силу.X
В кінці 80-х років пільгова політика залучення іноземного капіталу була розповсюджена на п'ять відкритих приморських економічних районів. Перенесення відкритої політики із міста в село е енергійним стимулом для підприємств сільської промисловості. Ступінь пільговості інвестиційного режиму цих районів займає проміжне положення між режимом БЕЗ і режимом внутрішніх районів Китаю.
Для подолання технічної відсталості внутрішніх районів країни було створено також 27 зон розвитку високих технологій - технополісів. Справа в тому, що "внутрішні райони" є самою слабкою ланкою в ланцюзі "БЕЗ - відкриті приморські міста - відкриті приморські райони - "внутрішні райони". Цікавим нововведенням 90-х років в сфері зовнішньоекономічних зв'язків Китаю стала концепція формування "нового північного полюсу відкритості" вздовж кордону Китаю з країнами СНД і Монголією. Ціллю цієї концепції є підключення до зовнішнього співробітництва внутрішніх, прикордонних провінцій. Прикордонні з Росією міста Хейхе, Хуньчунь, Маньчьжурія, Харбін, Синьузянь-Уйгурський автономний район, який межує з Казахстаном стали "відкритими містами", статус яких близький БЕЗ. Пошук шляхів прискореного
розвитку внутрішніх північних районів повинен допомогти підтягнути внутрішні райони країни до рівня більш розвинених приморських.
Слід відмітити, що питання функціонування БЕЗ вилучені з підпорядкування центрального уряду і передані в сферу компетенції провінційних органів управління, які реєструють підприємства, надають земельні дільнки, координують діяльність митних, прикордонних, страхових і податкових установ у БЕЗ. Однак основні пільги фіксуються загальнодержавним законодавством КНР. Наприклад:
- ставка прибуткового податку для всіх підприємств з іноземними інвестиціями складають 15 % в порівнянні з діючою в країні - 33%;
- введені додаткові пільги підприємствам, які використовують нову технологію і 70 % продукції поставляють на експорт (їм зменшено ставку прибуткового податку на 10 %, надаються більш тривалі терміни звільнення від сплати прибуткового податку та ін.);
- підприємства з тривалим періодом обороту капіталу, обсяг іноземних інвестицій яких складає більш як 5 млн. дол., зменшується ставка прибуткового податку або ж вони повністю звільняються від сплати податку на певний термін;
- з тих іноземних підприємств, які реінвестують свою долю прибутку в БЕЗ терміном біліше п'яти років, не береться прибутковий податок;
- підприємства сфери промислового виробництва, які засновані на термін не менш як 10 років, звільнені від сплати податків в перші два роки прибуткової роботи, а в три послідуючі роки виплачують їх державі в розмірі 50 % встановленої ставки;
- підприємства сфери послуг, створені на період не менш як на 10 років, в перший рік з моменту отримання прибутку не вносять податок на прибуток, а в наступні два роки виплачують його в повному розмірі (на невиробничі підприємства зазначена пільга розповсюджується тільки у випадку, якщо розмір іноземного капіталу перевищує 5 млн. дол.);
- надані пільгові ставки сплати за оренду землі;
- ті підприємства, які входять у БЕЗ, повністю звільняються від сплати мита в разі ввезення потрібних для виробництва сировини, матеріалів, а також при вивезенні готової продукції на зовнішні ринки." X
Іноземні інвестори та зарубіжні інвестори китайського походження, які реінвестують прибутки підприємств спеціальної економічної зони протягом 5 або більше років, можуть звернутись із проханням про скорочення прибуткового податку або звільнення від нього в залежності від величини реінвестованої суми.
Частка прибутку підприємства після сплати податків, накопичена іноземним інвестором, може бути переведена у тверду валюту з утриманням 10 % спеціального податку, що стягується з цих репатрійованих прибутків. Лише 50 % заробітної плати після сплати податків, що її отримують іноземці в Китаї, може бути переведено за кордон, що є серйозною перешкодою для залучення іноземного капіталу до спеціальної економічної зони.
Ставки персонального прибуткового податку в спеціальних економічних зонах більш сприятливі, ніж за їх межами. В Гуандунській спеціальній економічній зоні застосовується податкова ставка у розмірі від 3 до ЗО %, в той час як у всій країні ця ставка коливається від 5 до 45%.
Незважаючи на те, що продукція підприємств спеціальної економічної зони розрахована в першу чергу на експорт, існує можливість реалізації деяких товарів або певної частки загального обсягу продукції на місцевому китайському ринку.
Спільні економічні зони заохочуються використовувати засоби виробництва та ресурси китайського виробництва.X
Законодавством передбачено покриття збитків підприємств з іноземним капіталом за рахунок прибутків наступних років (не більш як 5 з початку функціонування).
Необхідно відмітити, що до 1989 р. всі податкові і фінансові надходження ВЕЗ залишались в розпорядженні адміністрації зон, і тільки з 1989 р. БЕЗ проводять відрахування в бюджет країни в тих же розмірах, що і провінції Китаю.
Звільняється від єдиного торгово-промислового податку продукція БЕЗ, яка йде на експорт (за винятком нафти, бензину, і ряд інших товарів), а також більшість видів продукції, що реалізується безпосередньо в зоні.
Уряд Китаю проводить політику заохочення спільних підприємств у вільних економічних зонах. Іноземним органам надані права на тривалу (50-90 років) оренду земельних ділянок, а також на придбання нерухомості в Китаї.
Корисним для України е досвід Китаю по створенню і функціонуванню спеціальних економічних зон, які є анклавами ринкової економіки і одним із способів залучення в національну промисловість передової технології зарубіжних країн.
В Китаї немає єдиного закону про спеціальні економічні зони (БЕЗ). Більшість зон діють на підставі постанов законодавчої і виконавчої влад центрального і провінційного рівня
Розглянемо законодавчі документи Шеньчженьської спеціальної економічної зони.