Порядок перевірки та затвердження підприємств, що випускають експортну продукцію, та передових у технічному відношенні підприємств за участю іноземного капіталу у Шеньчженьській спеціальній економічній зоні, схвалений та опублікований муніципальним народним урядом Шеньчженю 18 травня 1987 р., було розроблено для перевірки та затвердження підприємств експортного виробництва та технологічно передових підприємств згідно з Положенням Державної Ради Китайської Народної Республіки про заохочення іноземного капіталу, після проходження щорічної перевірки., зважаючи на реальні умови Шеньчженьської спеціальної економічної зони.
Згідно з цим порядком підприємства іноземного капіталу, які відповідають трьом наступним вимогам, можуть бути затверджені як підприємства експортної продукції:
- вони повинні бути підприємствами, які виробляють продукцію на експорт;
- їх продукція має головним чином іти на експорт (включаючи вироби, які вони експортують безпосередньо самі або через посередництво зовнішньоторговельної корпорації, а також вироби, що визнані відповідними відомствами замінниками імпорту, або експортовані через інші канали), а експорт перевищує 50% загального обсягу випуску продукції підприємства у відповідному році;
- вони можуть урівноважувати або мати активне сальдо своїх щорічних прибутків та витрат у іноземній валюті з розписками про експорт їхньої продукції (формула: Баланс = переведений в запас + діючий прибуток в іноземній валюті) - діючі витрати у іноземній валюті в поточному році.
Підприємства, що виробляють продукцію на експорт, які відповідають вимогам, викладеним вище, можуть, за умови, що їх експорт становить більше 70 % загального обсягу випуску продукції за той же рік "сплачувати прибутковий податок за зниженою 10%-ною ставкою", як передбачено статтею 8 Положення Державної Ради Китайської Народної Республіки про заохочення іноземного капіталу, після проходження щорічної перевірки.
Якщо якесь із підприємств вважається таким, що не відповідає статусу при перевірці в кінці року, воно повинно виплатити ту частину податку та збори, які було скорочено або скасовано в рамках пільгового режиму, наданого "підприємству, що виробляє продукцію на експорт" або "технічно передовому підприємству".
Відповідно до Правової структури регулювання економічного та технічного розвитку Шанхаю для Шанхайської зони економічного та технічного розвитку, затвердженої на четвертій сесії постійно діючої комісії дев'ятого муніципального народного зібрання Шанхаю, підприємства з іноземним капіталом у зоні економічного та технічного розвитку підлягають звільненню від місцевого прибуткового податку до кінця 1995 року.
Будинки, що збудовано, або нові будинки, придбані підприємствами з іноземним капіталом в ЗЕТР, підлягають звільненню від житлового та земельного податку на 5 років, починаючи з місяця завершення купівлі.
Підприємства з іноземним капіталом, у яких виникають труднощі із сплатою податку в означеному порядку, подавши заяву і отримавши схвалення з боку податкових установ, можуть сплачувати зменшену ставку об'єднаного промислового і комерційного податку або можуть бути звільнені від нього.
Підприємства з іноземним капіталом у ЗЕТР, які потребують короткострокових оборотних фондів у виробництві та обігу, повинні бути забезпечені необхідними позиками після перевірки та схвалення з боку розрахункового банку або інших фінансових установ, а також мати переваги в отриманні інших фінансових установ.
Іноземні бізнесмени, згідно з правилами єдиного планування, можуть вкладати інвестиції у розвиток земельного господарства та брати участь у розвитку інфраструктури і житлового господарства у ЗЕТР.
Підприємства з іноземним капіталом, зайняті діяльністю по розвитку інфраструктури в ЗЕТР, користуються такими ж пільгами, що й виробничі підприємства.
Зазначені вище правила є чинними для підприємств ЗЕТР, що фінансуються закордонними китайськими корпораціями, а також корпораціями, підприємствами, іншими економічними організаціями та громадянами Гонконгу, Макао або Тайваню."
5.7.2. Стимулювання іноземних інвесторів.
Отже з метою залучення іноземного капіталу, спеціальні економічні зони Китаю пропонують ряд стимулів для потенційних інвесторів, які загалом вигідно відрізняються від концесій, що надаються іноземним інвесторам за межами зони:
* Керівники спеціальної економічної зони беруть зобов'язання (якщо можливо, при залученні іноземних партнерів) надати базову інфраструктуру.
Земельні ділянки надаються за таку плату, яку можна порівняти, наприклад, з орендною платою в Гонконгу. У 1980 р. щорічна орендна плата в Шеньчжені досягла 2-4 гонконзьких доларів за квадратний фут, у Семені вона становила 0,92 гонконзького долара, цей показник щороку підвищується на 10%. Окремо визначені галузі можуть мати більш сприятливі умови вибору та використання земельних ділянок.
*X Засоби та фактори виробництва (обладнання, запчастини, сировина, транспортні засоби) для спеціальних економічних зон звільняються від об'єднаного податку і мита. Проте податок збирається, якщо ці товари пізніше перепродуються у Китаї. Предмети споживання, які необхідні для ведення бізнесу в спеціальній економічній зоні, можуть бути повністю або частково звільнені від імпортного мита; експорт також не підлягає обкладенню митом.
* Встановлено незмінний прибутковий податок у розмірі 15% (порівняно з 20% у інших районах Китаю), який береться з підприємств спеціальної економічної зони без додаткового оподаткування на місці. Ця величина встановлена для всіх підприємств вільної економічної зони. Залежно від розмірів інвестицій, характеру переданої технології та періоду часу, на який вкладено інвестиції, податкові пільги у спеціальних економічних зонах загалом перевищують пільги, що надаються інвесторам за межами зони. Звичайно можуть надаватися пільги строком на 2 роки для інвестицій обсягом 5 млн.дол. і більше, вкладених на довгі строки з залученням високих технологій. З третього чи п'ятого року надається право скорочення податку на 50%. Підприємство, що експортує до 70% річної продукції, сплачує податки у розмірі 10%. Іноземні інвестори та зарубіжні інвестори китайського походження, які реінвестують прибутки підприємств спеціальної економічної зони протягом 5 або більше років, можуть звернутись із проханням про скорочення прибуткового податку або звільнення від нього в залежності від величини реінвестованої суми.
* Частка прибутку підприємства після сплати податків, накопичена іноземним інвестором, може бути переведена у тверду валюту з утриманням 10% спеціального податку, що стягується з цих репатрійованих прибутків. Лише 50% заробітної плати після сплати податків, що її отримують іноземці в Китаї, може бути переведено за кордон, що є серйозною перешкодою для залучення іноземного капіталу до спеціальної економічної зони.
* Ставки персонального прибуткового податку в спеціальних економічних зонах більш сприятливі, ніж за їх межами. В Гуандуиській спеціальній економічній зоні застосовується податкова ставка у розмірі від 3 до 30%, в той час як у всій країні ця ставка коливається від 5 до 45%.
* Незважаючи на те, що продукція підприємств спеціальної економічної зони розрахована в першу чергу на експорт, існує можливість реалізації деяких товарів або певної частки загального обсягу продукції на місцевому китайському ринку.
* Спільні економічні зони заохочуються використовувати засоби виробництва та ресурси китайського виробництва.
5.8 Спеціальні економічні зони Російської федерації
Президент Російської федерації Указами від 10 грудня 1992 р. "Про створення зони вільної торгівлі "Шереметьєво" і від 3 червня 1993 р. "Про вільні митні зони "Московський Франко-Порт" і "Франко-Порт "Термінал" підтримав пропозицію уряду Москви щодо створення в Москві вільної митної зони "Московський Франко-Порт" на території, що межує з аеропортом "Внуково", і вільної митної зони "Франко-Порт "Термінал" на території Західного річного порту.
Уряд Москви 10 травня 1994 р, прийняв постанову про поетапне створення вільної митної зони "Франко-Порт "Термінал".
Указом Президента Російської федерації від 18 липня 1994 р. було передбачено створення вільної митної зони на території Амурської області.
І з економічної, і з юридичної точки зору потрібно розрізняти регіональні проекти залучення іноземних інвестицій в Росії від планів створення вільних економічних зон.
Загальним є намагання залучити іноземні інвестиції. Однак в зонах реалізації такої цілі повинен діяти комплекс митних, податкових, валютних, кредитно-фінансових і зовнішньоекономічних стимулів для підприємств за умови створення такої адміністративної структури, яка в максимальній мірі спростила б для іноземних інвесторів здійснення господарської діяльності і створення підприємств.
5.8.1 Розвиток правового регулювання.
Як здійснюється правове регулювання в частині, що стосується створення зон і визначення особливих умов для інвестування іноземних капіталовкладень в таких зонах? В багатьох законодавчих актах про іноземні інвестиції були включені спеціальні положення про іноземні інвестиції в вільних економічних зонах.
В деяких республіках були прийняті спеціальні закони.
В Росії Верховна Рада прийняла постанови від 14 липня 1990 року і від 13 вересня 1990 року "Про створення зон вільного підприємництва", а також постанову Уряду про міри щодо розвитку вільних економічних зон. Першою такою зоною, правовий статус якої визначений парламентом Росії, стала зона , яка знаходиться на Далекому Сході, в місті Находка. Спеціальна постанова про неї була прийнята Верховною Радою РСФСР 24 жовтня 1990 року. Пізніше приймались документи про інші зони, зокрема про зони вільного підприємництва м. Ленінграда і м. Виборга і про господарчо-правовий статус вільної економічної зони в м. Зеленограді (розпорядження Голови Верховної Ради РСФСР 12 і 21 травня 1991 р.), про створення вільної економічної зони "Сахалін" (постанова Президіуму Верховної Ради РСФСР від 27 травня 1991 р.), Положення про вільну економічну зону в Калінінградській області (БЕЗ "Янтарь") було затверджено постановою Ради Міністрів РСФСР від 25 вересня 1991 року. Такі положення, прийняті і по іншим зонам, визначали правові основи господарської діяльності в них, цілі їх створення і т д. Так ціль створення БЕЗ "Янтарь" була сформульована таким чином.