МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ”Я УКРАЇНИ
Національний медичний університет імені О.О.Богомольця
Кафедра соціальної медицини та охорони здоров”я
Зав.кафедри: професор Москаленко В.Ф.
Викладач: асистент Руцький С.Л.
Самостійна робота студента
на тему:
„Особливості фінансування
системи охорони здоров’я в Іспанії”
Роботу виконала:
студентка 21 групи
медичного факультету № 1
6 курсу
Камінецька Л.В.
Київ 2010
Охорона здоров’я населення є важливою сферою суспільного життя, внутрішньою функцією і частиною соціальної політики держави.
Головним чинником розвитку системи охорони здоров’я будь-якої країни є показники фінансування та стабільність його джерел. Кожна країна визначає способи їх формування на власний розсуд, враховуючи політичне та економічне підґрунтя. Держави з великим національним прибутком (США, Велика Британія, Швейцарія тощо) відрізняються більш високими витратами на медичні послуги на душу населення в порівнянні з менш розвиненими країнами (Індія, Єгипет, Мексика тощо).
Метою дослідження є оцінити сучасний стан фінансування охорони здоров’я в Іспанії та порівняти з Україною, запропонувати пропозиції щодо підвищення їх рівня.
1. Сучасний стан охорони здоров’я в Іспанії.
Система соціального забезпечення Іспанії може служити прикладом для всього світу. Охорона здоров'я Іспанії, складова цієї системи, як в Португалії і ще деяких країнах, втілює «південну модель» системи охорони здоров'я. Згідно цієї моделі сфера охорони здоров'я в значній мірі фінансується за рахунок відрахувань, пов'язаних із зайнятістю населення.
В Іспанії державна система охорони здоров'я украй децентралізована: основні функції по наданню медичних послуг населенню делеговані властям 17 регіонів країни. Іспанська конституція гарантує всім громадянам «право» на медичне обслуговування, зокрема рівний доступ до профілактичних, лікувальних і реабілітаційних послуг, проте відповідальність за реалізацію загального медичного страхування передана регіональним властям. Правда, ступінь і темпи заходів щодо перерозподілу цих повноважень відрізняється нерівномірністю, і деякі регіони отримали максимальну самостійність в даній сфері лише недавно.
Медичне страхування в Іспанії охоплює майже все населення - по оцінках, до 98,7% громадян. Страховка покриває первинне медичне обслуговування, зокрема терапевтичне і педіатричне, хірургічне втручання - як в стаціонарі, так і амбулаторне, надзвичайну і невідкладну допомогу, лікування тривалих захворювань, а також рецептурний відпуск ліків (хоча для деяких медикаментів передбачається пайова участь споживачів). На багато послуг, пов'язаних з лікуванням психічних захворювань, особливо амбулаторні, а також косметичну хірургію, страхування не розповсюджується.
Центральні власті надають кожному регіону загальний грант. Цільове використання цих засобів не прописується: регіональні власті самі вирішують, на що їх витрачати. Розмір гранту визначається в основному виходячи з чисельності населення регіону, а також з певним обліком інших чинників, наприклад, демографічної ситуації. На додаток до федеральних трансфертів регіони можуть використовувати на медичні потреби і власні засоби.
Недивно, таким чином, що об'єм витрат на охорону здоров'я в різних регіонах варіюється. Ця різниця, а також відмінності в пріоритетах обумовлюють і значні неспівпадіння в доступності медичних ресурсів. Так, в Каталонії кількість ліжко-місць на 1000 жителів складає 4,5, а у Валенсії - всього 2,8.
Витрати на охорону здоров’я в Іспанії (див. табл.1).
Таблиця 1*
| Indicator | Year | Value |
| Mid-year population | 2008 | 44592772 |
| % of population aged 0-14 years | 2005 | 14.50 |
| % of population aged 65+ years | 2005 | 16.75 |
| Live births per 1000 population | 2005 | 10.75 |
| Crude death rate per 1000 population | 2005 | 8.93 |
| Life expectancy at birth, in years | 2005 | 80.44 |
| Life expectancy at birth, in years, male | 2005 | 77.09 |
| Life expectancy at birth, in years, female | 2005 | 83.80 |
| Estimated life expectancy, (World Health Report) | 2004 | 80 |
| Estimated infant mortality per 1000 live births (World Health Report) | 2004 | 4 |
| Infant deaths per 1000 live births | 2005 | 3.78 |
| SDR, diseases of circulatory system, all ages per 100000 | 2005 | 171.99 |
| SDR, malignant neoplasms, all ages per 100000 | 2005 | 159.73 |
| SDR, external cause injury and poison, all ages per 100000 | 2005 | 31.67 |
| SDR all causes, all ages, per 100000 | 2005 | 568.47 |
| Tuberculosis incidence per 100000 | 2007 | 16.85 |
| Hospital beds per 100000 | 2006 | 337.03 |
| Physicians per 100000 | 2007 | 375.65 |
| In-patient care admissions per 100 | 2007 | 12.02 |
| Total health expenditure as % of gross domestic product (GDP), WHO estimates | 2005 | 8.20 |
*Source: European Health for All database (HFA-DB)
В Іспанії пацієнт не володіє правом вибирати собі лікарів - будь то терапевтів або фахівців. Замість цього його прикріплюють до одного з терапевтів, що працюють за місцем проживання громадянина. Якщо виникає необхідність в спеціалізованих медичних послугах, терапевт направляє пацієнта до одного з лікарів, що входять в певний список. На відміну від учасників американської схеми «регульованого медобслуговування», «добровільно вийти з системи» іспанці не можуть, якщо вони не застрахувалися у приватної фірми (див. нижче). В результаті виник один цікавий феномен: щоб змінити лікаря або знайти спеціалізовані медустанови, де немає довгих черг, хворі в Іспанії міняють місце проживання.
Тривалість цих черг в різних регіонах варіюється, але проблема «листів очікування» повсюдно носить серйозний характер. В середньому іспанцям доводиться чекати прийому у фахівця 65 днів, а в деяких регіонах - і набагато довше. На Канарських островах, наприклад, цей термін складає 140 днів. Але навіть в континентальній частині країни, в Галісіі, пацієнтові доводиться чекати огляду фахівцем 81 день. По деяких лікарських спеціальностях загальнонаціональні середні показники теж гірші: так, обстеження у гінеколога потрібно чекати 71 день, а у невропатолога - 81 день.
Очікування по деяких видах медичної допомоги також затягується надовго. Так, час знаходження на «листі очікування» на простатотомію складає в середньому 62 дні, а на операцію по заміщенню тазостегнового суглоба - 123 дні.
Деякі медичні послуги, які американці сприймають як належне, в Іспанії практично недоступні. Так, реабілітація, догляд за видужуючими або смертельно хворими в цій країні як правило перекладаються на плечі родичів. У Іспанії дуже мало державних будинків для пристарілих, хоспісів і санаторіїв для видужуючих.
Як і в більшості інших країн з державною системою охорони здоров'я, поширеність черг і проблеми з якістю послуг все частіше вимушують людей вдаватися до альтернативного варіанту - приватного медичного страхування. В даний час до 12% іспанців мають приватні страхові поліси (таким чином, вони застраховані двічі, оскільки відмовитися від державного страхування громадянин не може). У крупних містах, наприклад, Мадриді, кількість людей, застрахованих в приватних структурах, досягає 25% жителів. В цілому, виплати по приватних медичних страховках складають до 21% сукупних витрат на охорону здоров'я. Частіше, проте, іспанці платять за послуги приватних медустанов безпосередньо «з кишені». Сума таких прямих платежів складає в Іспанії майже 24% сукупних витрат на медичні послуги - цей показник вищий, ніж у всіх європейських країнах, окрім Греції і Швейцарії, і ніж в Сполучених Штатах теж.
Таким чином, і в цій країні сформувалася дворівнева система, в рамках якої заможні громадяни «купують» собі «право виходу» з державної системи, а бідняки вимушені задовольнятися послугами нижчої якості.
В Іспанії також наголошується дефіцит сучасних медичних технологій. Приладів для магнітно-резонансної томографії на мільйон населення в країні налічується на дві третини менше, ніж в США; по комп'ютерних томографах відставання лише небагато менше, і по кількості цистоскопів Іспанія теж поступається Сполученим Штатам.
Всі лікарі, що працюють в лікарнях, і до 75% інших медиків вважаються «наполовину державними службовцями» і отримують платню, а не гонорари залежно від наданих послуг. Розмір цієї зарплати залежить від кількості років медичної практики і певних професійних ступенів; вона підвищується щороку для всіх відразу, незалежно від рівня професіоналізму або відгуків пацієнтів.
В результаті по кількості лікарів і медсестер на душу населення Іспанія поступається більшості європейських країн і США. Особливо гострий характер носить брак терапевтів.
Проте іспанці в цілому задоволені своєю системою охорони здоров'я. Майже 60% населення оцінюють її позитивно: це другий за величиною рівень підтримки в Європі (перше місце займає Франція). Відповідно, реформа охорони здоров'я для середньостатистичного іспанця не відноситься до найважливіших питань. Лише приблизно 46% громадян країни вважають реформу «насущною необхідною», а 35% - «бажаною». Крім того, іспанці менше прихильні ринковим методам в охороні здоров'я, чим населення більшості інших європейських країн. Лише 42% респондентів вважають, що пацієнтом було б зручніше оплачувати медичні послуги з власних засобів, і не більше 58% думають, що якість медичної допомоги підвищиться, якщо споживачам буде наданий більший контроль над витратами на охорону здоров'я. Проте іспанці хотіли б мати більше свободи в плані вибору лікарів і лікарень, і переконані, що державі слід активніше вирішувати проблему «листів очікування».
2. Стан охорони здоров’я в Україні та пропозиції щодо його покращення.
Здоров’я населення України знаходиться на критично низькому рівні. Показники смертності населення України у 2-4 рази перевищують аналогічні показники країн Європейського Союзу. Україна має найвищий в Європі рівень депопуляції населення. Темпи поглиблення демографічної кризи загрожують національній безпеці Україні. Ці негативні явища супроводжуються занепадом системи охорони здоров’я України. Головними причинами цього є: хронічне недофінансування, застаріла та неефективна система управління, низький соціальний захист медичних працівників, кадрові проблеми галузі.