Основні засоби підприємства 2 (стр. 3 из 11)

При продажу чи повному списанні основних засобів з балансу підприємства, різниця між загальною сумою отриманої за актив компенсації та поточною (залишковою) вартістю цього активу на дату списання з балансу і може мати податкові наслідки. Прибуток чи збиток від здійснення операції може виникнути у цьому разі з двох причин:

- сума нарахованої амортизації (зносу) не відповідає реальному зносу активу;

- сума амортизації нараховується на первісну вартість. Яка може значно відрізнятись від його ринкової вартості.

Відновна (переоцінена) вартість – це вартість відтворення об’єкта основних засобів у сучасних умовах. Виникає після переоцінки первісної вартості і вказує на суму коштів, необхідну для повної заміни об’єкта основних засобів. Після здійснення переоцінки основних засобів відновна вартість є базою для нарахування амортизації.

Залишкова відновна (залишкова переоцінена) вартість – це вартість, яка визначається шляхом переоцінки первісної залишкової вартості. Близька до реальної вартості основних засобів на певний момент часу. За умов наявності інфляційних процесів в економічному середовищі застосовується для об’єктивної оцінки величини необоротних активів підприємства. У разі вимушеного продажу об’єкта основних засобів в інтересах підприємства продати його за ціною не меншою, ніж величина відновної залишкової вартості.

Правила переоцінки регламентовані державою. Згідно з бухгалтерським обліком підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів за умов суттєвих відмінностей між його справедливою та залишковою вартістю.

У разі переоцінки одного об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх інших об’єктів групи основних засобів, до якої належить переоцінений об’єкт. Індекс переоцінки визначається як співвідношення справедливої вартості об’єкта ї його залишкової вартості.

Сума до оцінки залишкової вартості основних засобів включається до складу додаткового капіталу підприємства, а сума уцінки – до складу поточних витрат.

Згідно з податковим обліком переоцінка (індексація) балансової вартості групи основних засобів може здійснюватися щорічно відповідно до темпів інфляції з відставанням на 10%. Коефіцієнт переоцінки (індексації) в цьому разі визначається за формулою

К= (І - 10):100,

де І – індекс (у %) інфляції року, за результатами якого проводиться переоцінка. Якщо

К < 1 або К = 1, індексація не проводиться.

Індекс споживчих цін (ІСЦ - індекс інфляції) є показником зміни у часі цін і тарифів на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Розрахунок ІСЦ проводиться на базі даних про зміни цін, одержаних шляхом щомісячної реєстрації цін і тарифів на споживчому ринку, та даних про структуру фактичних споживчих грошових витрат міського населення, отриманих за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств. Величина ІСЦ може відрізнятися від індексів цін виробників у промисловій продукції, цін на будівельно – монтажні роботи тощо.

Посилилося практичне значення застосування категорії залишкової вартості у зв’язку з введенням в дію нового Цивільного кодексу України, відповідно до якого, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни в установленому порядку. Якщо ж вартість чистих активів акціонерного товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законодавством, товариство підлягає ліквідації.

У випадку, коли підприємство планує використання активів строком, меншим за можливий економічний строк їх експлуатації, тобто не до повного спрацювання, і спроможне спрогнозувати їх вартість після закінчення їх строку корисного використання, для визначення суми. Що підлягає амортизації, застосовують категорію ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість – це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об’єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання з вирахуванням очікуваних витрат, пов’язаних з ліквідацією (витрат на демонтаж, передачу або продаж).

Категорія ліквідаційної вартості використовується при обчисленні суми амортизаційних відрахувань за деякими системами амортизації, які застосовуються в бухгалтерському обліку. Якщо величину ліквідаційної вартості можна передбачити (спрогнозувати), то амортизувати слід різницю між первісною і ліквідаційною вартостями. Інколи витрати з ліквідації об’єкта основних засобів можуть дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості активу. Тому для багатьох довгострокових активів ліквідаційну вартість зовсім не визначають.

За економічним змістом ліквідаційна вартість характеризує частину первісної вартості основних засобів, яку планується відшкодувати не шляхом амортизації, а через отримання реальних грошей від продажу об’єкта основних засобів (або реалізації як брухту) після закінчення строку його корисного використання. Різниця між повною первісною і ліквідаційною вартістю вказує на вартість основних засобів, яка підлягає амортизації (в бухгалтерському обліку).

Справедлива вартість – це сума, за якою може бути здійснено обмін об’єкта основних засобів у результаті операції між зацікавленими сторонами (рис. 1.2).

Рис.1.2.Формування справедливої вартості основних засобів

У податковому обліку застосовується поняття балансової вартості – величини залишкової (первісної чи відновної) вартості основних засобів, визначеної за правилами податкового обліку для нарахування амортизації.

2. Амортизація основних засобів. Формування амортизаційної політики підприємства

2.1 Амортизаційні відрахування в податковому та бухгалтерському обліку

Використання основних засобів дозволяє підприємству отримувати економічні вигоди протягом тривалого періоду. Внаслідок функціонування у виробничому процесі, а тому і зношування, частина вартості основних засобів переноситься на продукт, а інша лишається фіксованою в засобах праці й, отже, лишається в процесі виробництва. Фіксована таким чином вартість постійно зменшується до того часу, поки засіб праці не відслужить певного строку.

Перед підприємцем, який інвестував капітал в основні засоби, постає проблема його відшкодування. Оскільки джерелом відшкодування інвестованого капіталу є дохід підприємства, необхідно знати його величину, а також структуру і частку доходу, яка може бути зарезервована на відшкодування вартості основних засобів.

Спожитий у виробництві основний капітал компенсується підприємству з його доходу, який за економічним змістом складається з частини, що компенсує поточні витрати підприємства, пов’язані з отриманням доходу (витратної частини), та частини, яка перевищує ці витрати (прибуткової частини). Формуючи економічно обґрунтовану витратну частину доходу, до її складу маємо включити частку вартості задіяного у виробничому процесі основного капіталу, яка б відповідала вартості основного капіталу, спожитого при виробництві продукції протягом досліджуваного періоду.

Відповідного до одного з принципів бухгалтерського обліку (принцип відповідності доходів і витрат), згідно з яким витрати визнаються одночасно з доходами, для отримання яких ці витрати були здійснені, витрати на придбання основних засобів повинні визнаватися витратами не одного, а декількох періодів. Досягається це шляхом нарахування амортизації протягом всього терміну корисного використання конкретного об’єкта основних засобів. Тобто, якщо актив забезпечує отримання доходу протягом певного періоду, то його вартість має бути розподілена шляхом віднесення до складу поточних витрат підприємства цього періоду.

За економічним змістом сума нарахованої амортизації повинна відображати вартість основних засобів, яка була використана (або спожита) за період їх експлуатації. Розподіл купівельної вартості активу здійснюється таким чином, щоб погодити витрати, які було здійснено при його придбанні, з доходами, які буде отримано завдяки його використанню в кожному періоді.

З економічного погляду амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних засобів на вартість виробленої продукції. Чим повільніше відбувається цей процес, тим більша різниця між основними засобами, застосованими в процесі виробництва, і основними засобами, споживаними в процесі виробництва. Коли ця різниця зникає, це означає, що засіб праці віджив свій вік і разом зі своєю споживною вартістю втратив свою вартість.

В Україні діють різні правила нарахування амортизації для цілей бухгалтерського і податкового обліку.

Згідно з бухгалтерським обліком амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, що амортизується протягом терміну їх корисного використання. Менеджер чи власник підприємства визначає термін корисного використання активу згідно зі своїми особистими планами щодо цього активу, а не відповідно до можливого чи прийнятого строку корисного використання цього активу всіма його потенційними власниками.

Термін корисного використання об’єкта основних засобів – це очікуваний період часу, протягом якого актив планують використовувати на підприємстві, щоб за його допомогою буде виготовлено очікуваний обсяг продукції. Термін корисного використання основних засобів визначається підприємством самостійно, враховуючи: