Усі показники середньої заробітної плати використовуються в статистичному аналізі, де кожному відведене відповідне місце й особлива роль.
Для зіставлення темпів зросту продуктивності праці і середньої заробітної плати використовується показник середньої заробітної плати, обчисленої з урахуванням виплат з фондів матеріального заохочення.
Характеристику динаміки середньої заробітної плати можна дати на основі числення індексу середньої заробітної плати. Приватний індекс середньої заробітної плати розраховується як відношення середньої заробітної плати одного робітника чи групи робітників з однаковими ознаками в рівні оплати в звітному періоді до їх середньої заробітної плати в базисному періоді часу. Загальний індекс заробітної плати перемінного складу являє собою відношення середньої заробітної плати всього складу робітників за звітний період до середньої заробітної плати базисного періоду.
Загальний індекс заробітної плати перемінного складу розраховується по формулі:
Одним з найважливіших об'єктивних вимог успішного розвитку суспільного виробництва є випереджальний зріст продуктивності праці в порівнянні зі зростом заробітної плати. З цього випливає одна з найважливіших задач статистики, виявлення темпів розвитку продуктивності праці і темпів зросту заробітної плати.
Зіставлення динаміки продуктивності праці і середньої заробітної плати здійснюється порівнянням відповідних індексів.
Перевищення індексу продуктивності праці над індексом середньої заробітної плати говорить про зменшення частки фонду заробітної плати в загальній вартості продукції, тобто означає відносну економію фонду заробітної плати.
Основним показником, що характеризує співвідношення темпів зросту продуктивності праці і его оплати є коефіцієнт визначення
де
Кіп - коефіцієнт випередження; Jw - індекс продуктивності праці;
Jf - індекс оплати праці;
Q1 і Q0 - обсяг продукції в звітному і базисному періодах;
F1 і F0 - фонд заробітної плати в звітному і базисному періодах;
Т1 і Т0 - середня облікова чисельність працівників у звітному і базисному періодах;
Q1 / F1 і Q0 / F0 - зарплатовіддача в звітному і базисному періодах, що характеризує вартість зробленої продукції, що приходиться на один карбованець фонду заробітної плати.
Висновки
На сьогоднішній день перехід до ринкових відносин, конкуренція змушують підприємства позбутися зайвих працюючих, або скоротити витрати на оплату праці. В умовах економічної трансформації заробітна плата повинна використовуватися як найважливіший засіб для стимулювання до зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва. Але в Україні відсутня ефективна державна політика зайнятості, зарплат і трудових доходів. Проводиться політика “заморожування” заробітної плати, що дає змогу економити витрати на робочу силу і зберігати зайву чисельність зайнятих у економіці.
Заробітна плата, як макроекономічна категорія є доходом, який формує платиспроможний попит населення, що стимулює структуру і розвиток виробництва. А відтак зниження реальних доходів працюючих, відхилення ціни на працю від її вартості призводять до звуження внутрішнього ринку, що є в свою чергу причиною скорочення виробництва.
Реформування системи оплати праці в Україні є найважливішим завданням і потребує негайного здійснення.
Удосконалення системи оплати праці повинно відбуватися в результаті оцінки величини робочої сили, в основі якої лежить вартість життєвих благ і послуг, необхідних для нормального життя працівника і членів його сім’ї. На сьогодні, щоб досягти цієї умови, потрібно збільшити середню заробітну плату принаймі в 5 разів. Підвищення заробітної плати повинно природно грунтуватись на підвищенні продуктивності праці, але в сучасних важких економічних умовах припустимо це зробити частково за рахунок грошової емісії. Інші джерела фінансування зарплати – це ліквідація непотрібних ланок держустанов, скорочення штатів апаратних працівників, “роздутих” в десятки разів порівняно з економічно стабільними країнами.
Необхідно змінити систему оподаткування зарплати шляхом зниження податкових ставок, стимулюючи тим самим вихід з тіньової економіки значної кількості підприємств, що збільшить надходження коштів у бюджет. Мінімальний рівень заробітної плати треба терміново і реально збільшити до рівня прожиткового мінімуму. Відповідно до декларації соціального прогресу і розвитку (ООН, 1969 р.) держава повинна забезпечити задовільний рівень життя своєму населенню.
У період інфляції в економіці країни заробітну плату слід індексувати.
В сфері матеріальної мотивації персоналу, враховуючи, що на підприємствах України склалися багаторічні традиції і певний досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринкових відносин, найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного і зарубіжного досвіду.
Реалізація цих, а в подальшому й інших заходів з удосконалення системи оплати праці в Україні дозволило б наблизити величину частки зарплати у витратах на виробництво до рівня економічно розвинутих країн, а оплату робочої сили - до европейских стандартів. Це зіграло б важливу роль у підвищенні рейтингу нашої країни.
Використана література
1. Єфімов М.Р., Петрова Е.В., Румянцева В.Н. Загальна теорія статистики. Підручник, - М: ИНФРА-М, 1998
2. Теорія статистики. Підручник. За редакцією Р.А. Шмойлової. - М: ИНФРА-М., 1996.
3. Федеральна цільова програма "Реформування статистики в 1997 - 2000 роках". Журнал "Питання статистики". 1997, №1.
4. Методологічні положення по статистиці. Вип. 1. Держкомстат Росії. - М., 1996.
5. Альбом наочних приладдя по загальній теорії статистики. - М.: Фінанси і статистика, 1991.
6. Альбом форм державного статистичного спостереження за діяльністю юридичних осіб, їхніх відособлених підрозділів незалежно від форм власності. Держкомстат Росії, 1995.
7. Загальна теорія статистики: статистична методологія у вивченні комерційної діяльності. Підручник під ред. Спіріна А.А., Башиної О.Э. М.: Фінанси і статистика. 1997.
8. Загальна теорія статистики. Під ред. А.Я. Боярського, Г.Л. Громико видання друге, перероблене і доповнене видавництво Московського університету. 1985.
9. Статистичний словник. Під ред. Юркова Ю.А. - М.: Фінстатінформ, 1996.
10. Статистичні щорічники.
11. Економічна статистика. Підручник. Під ред. Іванова. - М.: ИНФРА-М., 1998.
12. Соціально-економічна статистика, під ред. Г.Л. Громико. Вид. МГУ, 1989.