РЕФЕРАТ НА ТЕМУ
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ:
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ
План
1. Регулювання безпеки банківської діяльності нормативними актами органів державної влади та управління
2. Основні галузі банківської таємниці.
3. Нормативна база банків з безпеки їх діяльності.
4. Використана література.
1. Регулювання безпеки банківської діяльностінормативними актами органів державної владита управління.
Нормативними документами органів державної влади і управління є постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, постанови НБУ, накази, інструкції, положення міністерств і відомств, які конкретизують, пояснюють, встановлюють відповідні інструменти виконання законодавчих актів у тих чи інших сферах діяльності. У деяких законодавчих актах є посилання на обов'язкове пояснення тих чи інших положень законів з боку визначених ними державних органів. У таких випадках положення законодавчих актів повинні виконуватись відповідно до вимог нормативних актів, виданих такими органами державної влади і управління та іншими державними установами. Разом із законами України вони є правовими нормами, які регулюють відповідні види діяльності суб'єктів підприємництва.
У сфері захисту та безпеки банківської діяльності заходи безпеки регламентуються також у відповідності до вищезазначених форм.
Охорона банків організується згідно з Інструкцією з організації охорони установ банків України, затв. постановою Правління НБУ від 25.12.98 № 548, та наказом МВС України від 25.12.98 № 963. Інструкція визначає умови та порядок організації охорони установ державних і комерційних банків України, їхніх філій, відокремлених безбалансових відділень, пунктів обміну валют, у яких здійснюються операції з цінностями. Відповідно до цієї Інструкції для банків встановлено п'ять категорій охорони, основним критерієм визначення яких є обсяги цінностей, з якими здійснюються банківські операції. Під обсягом цінностей маються на увазі максимальні обсяги готівки та цінностей, що можуть знаходитись у сховищі установи банку.
Залежно ВІД встановленої категорії охорона установ банків ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ підрозділами Державної служби охорони при МВС України, відомчої воєнізованої охорони державних банків або службами охорони банків.
Враховуючи, що охоронна діяльність є ліцензійним видом діяльності, порядок видачі таких ліцензій встановлений постановою Кабінету Міністрів від 03.07.98 № 1020 "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності".
Докладніше процедура ліцензування охоронної діяльності передбачена Інструкцією про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян, монтажу, ремонту і профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації, затв. наказом МВС від 28.02.94 № 112, а також Інструкцією про порядок здійснення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності, охорони громадян, а також за діяльністю служб охорони підприємств та організацій усіх форм власності, затв. наказом МВС від 14.04.98 № 257. У першому документі наведено перелік вимог до підприємств і громадян щодо надання їм права здійснювати охоронну діяльність. Так, керівником підрозділу охорони не може бути особа, яка не має вищої юридичної освіти або стажу роботи менше З років на посадах середнього або старшого начальницького складу в охоронних, оперативних або слідчих підрозділах органів внутрішніх справ. Служби безпеки, або стажу служби не менше 5 років на командних посадах стройових частин та навчальних закладів Збройних Сил, або стажу роботи не мене 5 років за останні 10 років на посадах, пов'язаних з організацією або безпосереднім виконанням охоронних функцій.
Положеннями Інструкції, затв. наказом МВС № 257 передбачається надання органам Державної служби охорони права перевіряти діяльність підприємницьких структур, що надають послуги охорони, та підрозділів, які здійснюють охорону суб'єктів підприємництва. Так, згідно з п.3.4 Інструкції, у ході перевірки охоронних підприємств та служб охорони, вивчається особовий склад, організація професійної підготовки працівників та виконання заходів щодо забезпечення безпечних умов їх праці, перевіряється дотримання обов'язкових вимог, встановлених законодавчими та нормативними актами, до комплектування та організації роботи персоналу охорони. Пункт 4.1. Інструкції передбачає, що в разі виявлення в ході перевірки істотних недоліків Державна служба охорони
направляє відповідне подання аж до зміни виду охорони, тобто з приватної на державну.
Додаткові вимоги до охоронної діяльності встановлюються також спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23.09.94 № 263/121 "Про затвердження Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі" та наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30.11.93 № 123 "Про перелік робіт з підвищеною небезпекою". Згідно з останнім охоронна діяльність віднесена до такого переліку. А включення її до цього переліку передбачає обов'язкове попереднє навчання, щорічну перевірку знань та медичне обстеження працівників. Усі ці заходи проводяться за рахунок юридичних осіб, де працюють охоронці.
Одним із видів охорони банків є охорона перевезення цінностей та готівки. Основним документом щодо цього є Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затв. постановою Правління Національного банку України від 07.07.94, згідно з якою в банках встановлюється відповідний порядок роботи касових вузлів, дій охорони і працівників кас у різних непередбачених ситуаціях, а також порядок транспортування та охорони готівки і цінностей. Охорону інкасації можуть здійснювати органи Державної служби охорони, відповідні органи НБУ, в окремих випадках — підрозділи інкасації комерційних банків, перелік яких визначає НБУ.
До нормативних актів, які регулюють охоронну діяльність банків, слід віднести також постанову Кабінету Міністрів України від 07.09.93 № 706, якою затверджено Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії. Цим документом надається право суб'єктам підприємницької діяльності (в тому числі і банкам) для захисту життя, здоров'я, честі і гідності своїх працівників придбати газову зброю. Остання може видаватись працівникам як для їх особистого захисту, так і охоронцям для виконання службових обов'язків. Крім того, у цьому документі визначається порядок придбання та зберігання газової зброї, а також випадки і правила і'ї застосування. Так, ч.4 п.ЗО передбачається, що спеціальні засоби охорони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, застосовуються:
♦ для захисту від злочинних посягань на своє життя і здоров'я, житло і майно або життя, здоров'я, житло і майно інших громадян; для захисту від нападу на приміщення організації, установи суб'єкта підприємницької діяльності, де працюють громадяни, які володіють цією зброєю;
♦ для затримання особи, яка скоїла злочин і робить спробу зникнути або чинить протидію, з наступною передачею цієї особи працівникам органів внутрішніх справ.
Отже, основні чинники регламентування охоронної діяльності банків зосереджені саме в нормативних актах державних органів.
2. Основні галузі банківської таємниці.
Регламентування режиму діяльності банку з боку органів влади і управління здійснюється лише одним актом — постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.93 № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці". Згідно з цією постановою при визначенні відомостей, що становлять комерційну таємницю банку, керівництво останнього не має права надавати статус комерційної таємниці такій інформації і документам:
♦ установчим документам, документам, що дозволяють займатись підприємницькою діяльністю та Гі окремими видами;
♦ інформації за всіма встановленими формами державної звітності;
♦ даним, які необхідні для перевірки, обчислення і оплати податків та інших обов'язкових платежів;
♦ відомостям про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також про наявність вільних робочих місць;
♦ документам про сплату податків і обов'язкових платежів;
♦ інформації про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які є суб'єктами підприємництва;
♦ документам про платоспроможність;
♦ інформації про забруднення навколишнього природного середовища, невиконання умов безпеки праці, реалізацію продукції, яка завдала шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України і розміри завданих при цьому збитків;
♦ відомостям, які відповідно до чинного законодавствапідлягають оголошенню (масова інформація та інформація, котра публічно розповсюджується через друковані та аудіовізуальні канали, нормативні акти, що стосуються свобод і законних інтересів громадян та ін.).
Виходячи з того, що перелічена інформація не може бути комерційною таємницею, а деякі з відомостей потребують обмеженого доступу, слід пояснити таке: до форм державноїзвітності належать лише форми, встановлені Державним комітетом статистики України. Під документами про платоспроможність і даними, необхідними для перевірки обчислення податків, не можна розуміти документи і відомості по операціях, рахунках і вкладах клієнтів та кореспондентів банку, оскільки вони згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 52) віднесені до банківської таємниці. Як відомо, у разі неузгодження правових норм повинен спрацювати принцип верховенства закону над підзаконним актом. Відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату не слід плутати з поіменним складом персоначу банку і матеріальним забезпеченням конкретних працівників.