Смекни!
smekni.com

Хлібопекарська галузь. ВАТ Донецький хлібокомбінат (стр. 5 из 14)

Тепер визначимо середньомісячну номінальну заробітну плату за видами економічної діяльності (табл.1.6).

Таблиця 1.6

Середньомісячна номінальна заробітна плата за видами економічної діяльності
Вид економічної діяльності Минулий рік Звітний рік Середня заробітна плата за 2 роки Відхилення, у % до
середнього рівня попереднього року
Усього 1806 1906 1856 102,69 105,54
Сільске господарство, мисливство та повязані з ними послуги 1076 1206 1141 105,70 112,08
Лісове господаство та повязані з ним послуги 1311 1341 1326 101,13 102,29
Рибальство, рибництво 913 1028 970,5 105,92 112,60
Промисловість 2017 2117 2067 102,42 104,96
Будівництво 1832 1511 1671,5 90,40 82,48
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 1514 1565 1539,5 101,66 103,37
Діяльність готелів та ресторанів 1221 1267 1244 101,85 103,77
Діяльність транспорту та звязку 2207 2409 2308 104,38 109,15
Діяльність наземного транспорту 2036 2126 2081 102,16 104,42
Діяльність водного транспорту 1924 2421 2172,5 111,44 125,83
Діяльність авіаційного транспорту 4061 5106 4583,5 111,40 125,73
Додаткові транспортні послуги та допоміжні операції 2457 2637 2547 103,53 107,33
Діяльність пошти та звязку 1950 2240 2095 106,92 114,87
Фінансова діяльність 3747 4038 3892,5 103,74 107,77
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємствам 2085 2231 2158 103,38 107,00
З них дослідження і розробки 2336 2556 2446 104,50 109,42
Державне управління 2581 2513 2547 98,67 97,37
Освіта 1448 1611 1529,5 105,33 111,26

Продовження таблиці 1.6

Охорона здоровя та надання соціальної

допомоги

1177 1307 1242 105,23 111,05
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 1511 1783 1647 108,26 118,00
З них діяльність у сфері культури та спорту, відпочинку та розваг 1551 1870 1710,5 109,32 120,57

Проаналізувавши дані таблиці можемо зробити такі висновки, середньомісячна заробітна плата за 2009 рік в усіх видах економічної діяльності зросла порівнюючи з 2008 роком. Середньомісячна номінальна заробітна плата у галузі сільського господарства та мисливства також зросла, її середня кількість склала 1141 грн. Порівнюючи з 2008 роком вона зросла на 12,08%, у лісовому господарстві порівнюючи з минулим роком заробітна плата підвищилась на 2,29%, у такій галузі як рибальство та рибництво вона також зросла, але на більш значний відсоток на 12,6%, у промисловості зросла на 4,96%, а у такий сфері як будівництво трапився спад та знизився рівень на 17,52%, у торгівлі заробітна плата зросла на 51 грн. У діяльності готелів та ресторанів зросла 3,77%, у діяльності транспорту та зв’язку на 9,15%, у фінансовій сфері на 7,77% також спостерігаємо зріст номінальної заробітної плати, операції, зв’язані з нерухомістю та майном теж приносить більший дохід ніж у 2008 році, у сфері освіти підвисилась на 11,26%, у сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги зросла 11,05%, у діяльності у сфері культури, спорту, відпочинку та розваг виросла на 20,57%, все це також можна обумовити зростом прожиткового мінімуму.

Проведений аналіз забезпеченості підприємств галузі трудовими ресурсами показав, що в цілому ринок галузі забезпечено трудовими ресурсами, але не на достатньому рівні, що обумовлене низькою заробітною платою, низьким рівнем престижу професії та нерозгорнутою мережею підприємств державного сектору.

1.6. Вплив факторів зовнішнього середовища на діяльність підприємства хлібобулочної галузі

Непросто відбувається структурна перебудова галузі хлібопродук­тів. Аби відчути це, досить пог­лянути на показники роботи заготівель­них та зернопереробних підприємств. Приміром, за 1990-1995 роки виробниц­тво борошна зменшилося з 7671 тисяч тон: до 4551, крупів — з 962,4 до 389 тисіч, макаронних виробів — з 360,3 до 214,2 тисяч, хліба й хлібобулочної продукції — з 6701 до 3848 тисяч тонн. Отже, потенційні можливості підпприємств використовуються далеко не повністю.

Значне скорочення обсягів виробниц­тва, лібералізація цін на сировину, ма­теріально-технічні ресурси й послуги призвели до підвищення собівартості, а відтак і цін на зернову продукцію. Особ­ливо зросли оптові ціни підприємств борошномельно-круп'яної промисло­вості. Водночас калорійність харчуван­ня Заселення зменшилася на 26,4 від­сотка. Значно збіднів раціон білково- й вітаміновмісних продуктів, овочів, фрук­тів тощо. Натомість понад фізіологічні норми люди споживають хлібопродук­ти, питома вага яких у структурі хар­чування сягає 44 відсотків.

У структурі агропромислового комп­лексу галузь хлібопродуктів — пріори­тетна, особливо з огляду на забезпечен ня населення продовольством, а тваринництва — комбікормами:

Тому важлива науково-технічна передумова подальшого розвит­ку галузі — сертифікація сіль­ськогосподарської сировини та харчових продуктів з борошна. Таким чином можна буде ефек­тивно визначити якість продук­ції, забезпечити ретельний кон­троль за дотриманням економіч­них вимог, підвищити конку­рентоспроможність виробів.

Але матеріально-технічна база галузі хлібопродуктів не відповідає сучасним вимогам, характеризується значною спрацьованістю обладнання. Це негативно позначається і на економічних показниках. При­міром, спрацьованість основ­них виробничих фондів у га­лузі сягає 48 відсотків, а тем­пи оновлення їх основної час­тини значно відстають від пот­реби. Стосовно основної части­ни вони становлять менше 56 відсотків на рік. Рівень меха­нізації праці на підприємствах не перевищує 50—60 відсотків. Продуктивність праці в галузі в 2—3 рази нижча, ніж на спо­ріднених підприємствах у за­рубіжних країнах з розвине­ною економікою.

Для створення міцної мате­ріально-технічної бази на часі — активне формування і наг­ромадження інвестиційного потенціалу, перетворення амортизацій у найважливіший реноваційний ресурс, впровад­ження сучасних технологій то­що. Нині найголовніше завдан­ня підприємств галузі — поліп­шення їх фінансового стану. Визначальний чинник платосп­роможності тут — стан обігових коштів, які розпорошуються че­рез постійне зростання дебітор­ської заборгованості. отже, ефективне викорисгання коштів — пріоритетний напрямок фінансо­вої діяльності підприємств. Ре­алізувати його можна за допо­могою стабілізації виробництва. При зменшенні обсягів випуску продукції ефективність вико­ристання обігових коштів неми­нуче погіршується. Це зумовле­но тим, що обсяги сировини, ма­теріалів, інших ресурсів і пали­ва зменшуються швидшими темпами, ніж обсяг випущеної продукції.

Нині керівники заготівель­них і зернопереробних підп­риємств особливу увагу мають звернути на норматив власних обігових коштів. Він має бути орієнтиром для підтримання фі­нансового стану виробництва на рівні, що забезпечить нормаль­ний реалізаційний і відтворю-вальний цикли. А ще потрібна структурна перебудова з ураху­ванням наявного інвестиційно­го та інноваційного потенціалів.

Питома вага будівель і спо­руд у структурі основних фон­дів на підприємствах галузі хлібопродуктів становить 75-80 відсотків. Особливо висока вона на хлібозаготівельних підприємствах — близько 60 відсотків. Дещо нижча на зер­нопереробних виробництвах. Водночас в інших галузях на­родного господарства вона ста­новить лише ЗО відсотків вар­тості основних фондів. Це зу­мовлено специфікою галузі хлібопродуктів, де значно нижча питома вага обладнан­ня. Торік його частка в загаль­ній вартості виробничих фон­дів дещо перевищувала 17 від­сотків.

Особлива увага сьогодні — вмілому використанню капіта­лу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні вартості капітального будівництва, техніки, створен­ні капітале- та науковоємких виробництв. Звісно, модернізу­вати діючі підприємства потріб­но. Але робити це широкомас­штабне доцільно лише тоді, ко­ли прибутки підприємств будуть достатніми для створення фон­дів нагромадження і споживан­ня, а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні про­екти. Альтернативи тут не існує.

Передусім прибуток, що за­лишається на підприємствах, спрямовується на реконструк­цію і технічне переоснащення виробництва. Потім — аморти­заційні відрахування. Адже під­вищення інвестиційної актив­ності безпосередньо пов'язане із ставленням до амортизації як основного ресурсу та фінансово­го джерела капіталовкладень. Уповільнити старіння основних фондів можна й завдяки прис­кореній амортизації — головно­му напрямку відновлення основ-нихвиробничих фондів. Одне джерело фінансування — кошти від приватизації під­приємств галузі хлібопродук­тів, які можна спрямувати на технічне й технологічне онов­лення виробництва. І, нареш­ті, доцільно залучити гроші ко­мерційних банків, а також на­селення та приватизаційні сер­тифікати. Це підвищить приваб­ливість підприємств галузі для потенційних інвесторів.