Клименко О.І ЕКМ-06
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ РЕСТРУКТУРІЗАЦІЇ ВУГІЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЗАСОБАМИ НЕЙРОДІНАМІЧНОГО ВАРІАЦІЙНОГО ОБЧИСЛЕННЯ
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими завданнями. Динаміка основних показників стану вугільної промисловості свідчить про розвиток кризових явищ у цій галузі. Скорочення кількості діючих шахт (з 276 в 1991 р. до 160, з яких 140 – державні, в 2010 р. ) і, відповідно, потужностей вуглевидобутку (з 193 млн. тонн в 1991 р. до 95 млн. тонн в 2009 р.) привело й до зниження обсягів поставки вугілля на внутрішній ринок державними вугільними підприємствами[3].
Причиною цього явища є те, що вуглевидобувні підприємства галузі гублять своє основне значення, тому виникає необхідність у їй реструктуризації. В останні 10-15 років реструктуризація є одним з основних інструментів реформування вугільної промисловості. Однак, її низька ефективність обумовлюється відсутністю діючої системи керування цим процесом й, зокрема, розроблених моделей, методів й інформаційних технологій.
Сучасні напрямки в реструктуризації вуглевидобувних підприємств вимагають розробки нових підходів, методів і моделей спрямованих на створення умов не тільки для зміни структури керування, активів і витрат підприємства, але й розширення виробництва.
Тому розробка концепції моделювання оптимального процесу реструктуризації вугільного підприємства, системи моделей і методів для забезпечення їхнього економічного розвитку є актуальною.
Сьогодні головною проблемою керування вугільними підприємствами в Україні, як й в інших вуглевидобувних країнах, став пошук ефективних шляхів реструктурування.
Реструктуризація на вуглевидобувних підприємствах є звичайним явищем, і має місце завжди, коли відбувається виснаження основного ресурсу, що добувається, а витрати на видобуток і збагачення різко підвищуються.
Тривалість функціонування вуглевидобувного підприємства в середньому становить 40 років і залежить від запасу вугілля й гірничо-геологічних умов. В ідеалі реструктуризація складається в закритті збиткового об'єкта, і створенні нового, з більше привабливими ресурсними можливостями й перспективним потенціалом. Однак реструктуризації можуть також підлягати шахти, у яких ще достатній запас вугілля.
Основними причинами реструктуризації підприємств вугільної області є:
- низька конкурентоспроможність вугілля на українському й міжнародному ринках;
- необхідність переходу до екологічно чистого виробництва й створення безпечних умов для роботи під землею;
- рішення соціальних й економічних проблем пов'язаних із закриттям збиткових шахт.
Особливої уваги заслуговує оцінка фінансового стану вуглевидобувного підприємства під впливом дестабілізуючих факторів. Це пов'язане з тим, що фінансовий стан економічного об'єкта надалі визначає правонаступництво майнових прав і зобов'язань, тому що шахти є нерентабельними й дотаційними підприємствами і їхній економічний стан не може бути досліджено відомими методами оцінки фінансового стану підприємств.
Таким чином, розробка моделі оптимізації процесу реструктуризації вугільного підприємства, для забезпечення максимуму доходу й мінімізації витрат є актуальним завданням[1].
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка методів і моделей підвищення ефективності реструктуризації вуглевидобувних підприємств.
Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:
- проведення аналізу діяльності вуглевидобувних підприємств у ринкових умовах;
- визначено особливості керування підприємствами вугільної області в умовах реструктуризації;
- проведено аналіз існуючих методів і моделей керування підприємствами в умовах реструктуризації й адаптації до зовнішніх факторів;
- розробити модель процесу оцінки ймовірності стану показників діяльності вуглевидобувних підприємств в умовах реструктуризації;
- розробити модель оцінки ефективності роботи системи керування підприємствами;
- розробити інформаційно-аналітичну систему керування вуглевидобувними підприємствами в умовах реструктуризації.
Аналіз останніх публікацій. Проблемам керування й реструктуризації вугільної промисловості присвячені роботи закордонних і вітчизняних учених: А. Н. Алымова , А. И. Амоши , В. М. Гееца , Ю. Г. Лисенко, В. Ф. Сытника, В. А. Забродського, Н. И. Іванова , Н. Г. Чумаченко , Я. Г. Берсуцкого, В. Н. Тимохіна і других.
Постановка завдання. Один з показників якості роботи моделі оптимізації є визначення граничних значень рівня доходу й витрат (min або max) і втримання економічного об'єкта на цьому рівні.
Уведемо позначення:
Наступним етапом є визначення такого керуючий вплив, що забезпечило виконання властивості:
Необхідною умовою пошуку экстремума є рівність нулю перших часток похідних.
де G - градієнт.
Достатнє умовою пошуку экстремума – рівність нулю других часток похідних[1].
Тоді модель оптимізації системи керування підприємства вугільної промисловості буде мати такий вигляд:
Тоді модель оцінки ефективності роботи системи керування може бути представлена в термінах теоретико-множинного підходу.
Для визначення елементів названих безлічей використаємо індексацію:
За умови, що вірогідність переходу системи з одного стану в наступне визначається як
Метод побудови системи оптимального процесу реструктуризації вугільного підприємства включає наступні етапи:
- аналіз й оцінка неузгодженості з вихідними показниками;
- моделювання показників і визначення оптимальних значень;