Ринок праці на відміну від інших ринків, грунтується значною мірою на державній підтримці. Інституційні інструменти впливу на параметри ринку праці, якість робочої сили і її відповідність реаліям інформаційної доби означають сукупність певних прийомів, типових підходів дії і впливу на параметри зайнятості, ринок праці, персонал в цілях досягнення, визначених стратегічною метою, конкретних результатів. Їх можна розділити на три типи: рамочні, спонукальні і зобов’язуючі. Вони відрізняються між собою як функціонально так і згідно системи мотивацій щодо певних видів активності, засобів примусу, оцінки результатів діяльності.
Аналіз законодавчої бази зарубіжних країн вказує на гнучкість рамочних підходів. Вони плавно переходять у інший статус спонукальних інструментів впливу, не маючі жорсткої лінії розмежування, оскільки враховують реалії глобальної конкурентної боротьби, реальні потреби національного ринку праці, товаровиробників та споживачів.
Спонукальні інструменти впливу це перед усім засоби безпосереднього створення системи економічних вигод та переваг через механізми регулювання цін, податків, виділення субсидій, пільг тощо. Спонукальні інструменти впливу найбільш ефективні саме в умовах ринкових відносин, оскільки за інших умов можуть використовуватися перед усім принципово менш дієві засоби примусу.
Забов’язуючі інструменти впливу включають різнопланові заходи та комплексні підходи впливу на соціально економічні процеси. Вони можуть стосуватися реалій різних соціально економічних систем, створювати основу регулювання директивної, централізованої економіки, а також органічно доповнювати інструментарій регулювання ринкової економіки. Важливо, що в умовах ринку зобов’язуючий інструментарій розвивається більш швидкими темпами порівняно з іншими.
На сьогодні зростає роль та значення міжнародного рівня регулювання ринку праці. На міжнародний рівень делегатується дедалі більше прав та повноважень національних урядів.
Національний рівень регулювання ринку праці включає найбільш диверсифікований набір інструментів і саме на нього припадає основне регулятивне щодо ринку праці та сфери діяльності навантаження. На ньому відбуваються головні процеси правотворчості, які встановлюють рамки дозволенної діяльності щодо найму, підготовки та підвищення рівня кваліфікації робочої сили. На регіональному рівні існують інструменти, які можуть сприяти збільшенню робочих місць, оптимізації системи освіти, вирішенню найбільш гострих проблем ринку праці на конкретних територіях, стосовно цільових груп населення.
Таким чином, проведений автором аналіз дозволяє виявити наступні принципів вироблення та застосування інституційних підходів при розвитку ринку праці та оптимізації напрямів її подальшої еволюції.
Формування і практичне впровадження інституційних підходів щодо впливу на параметри ринку праці та напрямів його розвитку в умовах міжнародної конкуренції потребує врахування наявного відповідного міжнародного регулятивного досвіду потреб та можливостей формування мереж зайнятості, використання її розвитку наявного в державі кадрового корпусу.
На ринку праці реалізуються не тільки здібності, навички і уміння фахівця, в той час, як підприємства виступають споживачами цієї специфічної продукції слід брати до уваги і дію інституційних інструментів впливу на параметри ранку праці, якість робочої сили у відповідності до реалій інформаційної доби. Такі інструменти поділяються на: рамочні, спонукальні і зобов’язуючі. Х точки зору рівнів регулювання ринку праці можна виділяти міжнародний, національний, регіональний, галузевий і комерційний рівень регулювання зайнятості, які відрізняються функціонально, тобто задачами, які покликані вирішувати, суб’єктивно, а також у відповідності до масштабів здійснюваного впливу.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
на тему: «Інституціональні пастки й економічні реформи»
студента 2 курсу
Обліково-фінансового факультету
спеціальності облік та аудит
групи 0509 укр.
Тарасенко Владислава
Донецьк 2010