де t – коефіцієнт довіри, що відповідає рівню довірчої імовірності 0,95 (t=1,96);
В результаті розрахунків виявилося, що фактичний обсяг вибірки менше мінімального. Визначаємо фактичну величину помилки оцінки генеральної середньої. Для цього формулу, по якій проводили розрахунок мінімального обсягу вибірки, перетворюємо. А потім підставляємо фактичне значення обсягу вибірки, дисперсії ознаки і коефіцієнта довіри і знаходимо відповідне їм значення помилки оцінки генеральної середньої.
=11.332.
2.4 Аналіз закономірностей розподілу досліджуваних показників
З метою найбільш повного опису поводження досліджуваної ознаки в статистичних дослідженнях часто потрібно визначити закон її розподілу. У курсовій роботі зробимо це тільки для результативної перемінної.
В статистиці для опису поведінки випадкових дискретних і безперервних величин використовуються різні закони розподілу. Нормальний закон використовується для опису розподілу випадкових безперервних величин.
Досліджувана результативна змінна є неперервною величиною, тому що обсяг доходу підприємства не може бути представлений кінцевим набором чисел координатної осі. Дохід, теоретично, може приймати будь-яке значення від 0 до нескінченно великого числа, однак на практиці він обмежений через обмеженість ресурсів. Як показала практика, більшість явищ і подій у реальному житті можна звести до нормального закону і його модифікацій, тому саме цьому закону приділяється велика увага в теорії ймовірностей і статистиці. Нормальність розподілу характерна для збалансованих об'єктів, що не мають різких переходів і розходжень. Тому бажано, щоб результативний показник мав розподіл, близький до нормального.
Для перевірки гіпотези про нормальність розподілу результативного показника по даним вибірки будуємо гістограму та полігон розподілу емпіричних значень.
Рис. 2.2 - Гістограма розподілу емпіричних значень
Розраховуємо моду та медіану по даним вибірки за формулами:
де
Графічно моду визначають по гістограмі. Для цього виберемо найвищий прямокутник, який і є модальним. Далі праву верхню вершину прямокутника, що передує модальному (частота fMо-1), з'єднуємо із правою верхньою вершиною модального прямокутника (частота fMо), а ліву верхню вершину цього прямокутника – з лівою верхньою вершиною прямокутника, наступного за модальним (частота fMо+1). З точки перетинання опускаємо перпендикуляр на горизонтальну вісь. Основа перпендикуляра покаже значення моди Мо.
При обчисленні медіани спочатку знаходимо інтервал, що містить медіану. Медіанним є інтервал, накопичена частота якого дорівнює чи перевищує половину всього обсягу сукупності.
де
Рис. 2.3 Графічне визначення медіани
Графічно медіана визначаємо по кумуляті. Останню ординату кумуляти, рівну сумі всіх частот або часток, ділимо навпіл. З отриманої точки проводимо перпендикуляр до кумуляти. Абсциса точки перетинання і дає значення медіани.
Співвідношенням моди, медіани і середньої арифметичної користаються для розпізнавання симетричності варіації. Необхідною, але недостатньою умовою симетричності є рівність трьох характеристик:
Як показники формоутворення застосовуються:
- коефіцієнт асиметрії Пирсона
(якщо Ка>0, то скошеність правобічна, якщо Ка<0 – лівостороння; якщо Ка=0, то розподіл симетричний);
Скошеність правобічна, оскільки Ка = 0,438.
- ексцес
(якщо Ех=0, то розподіл близький до нормального, якщо Ех>0, розподіл гостровершинний, Ех<0 – розподіл низковершинний). Отже, розподіл низковершинний.
Порядок розрахунку теоретичних частот кривої нормального розподілу:
1) визначити середини інтервалів
2) знайти нормоване відхилення кожної варіанти результативного показника від його середньої арифметичний:
3) по таблиці розподілу функції
4) обчислити теоретичні частоти по формулі:
5) побудувати і порівняти графіки емпіричних (полігон) і теоретичних частот.
Таблиця 11 - Розрахунок теоретичних частот кривої нормального розподілу
Межі інтервалів | fk | Yk | | tk | | | | | |
2248-3215 | 4 | 2731,5 | -2585,9 | -1,53 | 0,1257 | 2,16 | 1,84 | 3,39 | 1,57 |
3215-4182 | 4 | 3698,5 | -1618,9 | -0,96 | 0,2613 | 4,49 | -0,49 | 0,24 | 0,05 |
4128-5149 | 6 | 4638,5 | -678,9 | -0,4 | 0,3653 | 6,28 | -0,28 | 0,08 | 0,01 |
5149-6116 | 6 | 5632,5 | 315,1 | 0,19 | 0,3894 | 6,7 | -0,7 | 0,49 | 0,07 |
6116-7083 | 6 | 6599,5 | 1282,1 | 0,76 | 0,285 | 13,07 | -7,07 | 49,98 | 3,82 |
7083-8050 | 4 | 7566,5 | 2249,1 | 1,33 | 0,1669 | 22,87 | -18,87 | 356,08 | 15,57 |
Разом | 30 | - | - | - | - | 55.57 | - | - | 21.09 |
Будуємо графік співставлення для порівняння емпіричних та теоретичних частот.
Рис.2.4 Графік теоретичних і емпіричних частот
Сума теоретичних і емпіричних частот повинна бути рівною, але може не збігатися через округлення в розрахунках.
Для перевірки гіпотези про близькість емпіричного і теоретичного розподілів розрахуємо критерій згоди Пирсона