Зміни Державного бюджету 2005 р., який обмежив віднесення витрат за страхування предмету лізингу 5% рівнем [7], не відповідає вимогам до цієї операції, оскільки страхування обладнання є істотною умовою лізингового договору, отже, на нього не можуть встановлюватися обмеження. Таке державне регулювання значно підвищить ризик лізингодавця або погіршить фінансові умови для лізингоодержувача.
Наявність негативних норм регулювання послуги фінансового лізингу призводить до зниження відносних показників. Додатковими причинами такого зниження підприємства вважають недостатню пропозицію лізингових послуг, жорсткі умови, обмежений вибір обладнання.
Проведений аналіз сьогоднішнього стану ринку лізингових послуг в Україні свідчить про лише часткову реалізацію цієї форми інвестування та наявність чинників, які перешкоджають її розвитку.
Запровадження з 01.01.2004 року Закону України "Про фінансовий лізинг" визначило лише правові рамки для операцій з фінансового лізингу. Угоди з оперативного лізингу нині трактуються як оренда, що не відповідає природі лізингу та призводить до певних ускладнень у податковому обліку. Законодавча невизначеність операцій з оперативного лізингу дає можливість деяким держслужбовцям прирівнювати такі операції до операцій з фінансового лізингу, що негативно відбиватиметься на загальному фінансовому стані лізингових компаній. Це можна пояснити відмінністю обліку операцій при фінансовому та оперативному лізингу — різні періоди віднесення платежів за договорами на валові доходи та різні підходи до оподаткування ПДВ.
До цього часу зберігаються відмінності щодо визначення лізингу в законах "Про лізинг" і "Про оподаткування прибутку підприємств", не відпрацьований механізм вилучення техніки у безспірному порядку за несплату двох чергових лізингових платежів.
До економічних переваг лізингу належить те, що у всіх країнах можливе застосування прискореної амортизації на об'єкт лізингу, а також нормативне регулювання захисту права власності лізингодавця на об'єкт лізингу.
Враховуючи, що 2004 р. Росія відзначала 10-річчя Указу Президента Росії, що стимулював розвиток лізингу, встановлено, що тільки за останні 5 років Росія на світовому ринку лізингу перемістилася більше, ніж на 10 позицій, а на європейському наближається до першої десятки. За підсумками фінансово-господарської діяльності майже три десятки лізингових компаній Росії могли б бути представлені в ТОР-рейтингу-200 асоціації європейських лізингових компаній Leaseurоре [2,с.55]. Це свідчить про динамічний розвиток російського лізингового ринку і його вплив на інвестиційну діяльність підприємств.
Проте, на відміну від російського законодавства, а також молдавського, деяких країн СНД, що знаходяться в Середній Азії, в Україні відсутні податкові пільги відносно лізингу [2,c.55].
Звільнені від сплати ПДВ лише операції з передачі й повернення об'єкта оперативного лізингу, а також лізингові платежі згідно з договором фінансового лізингу. Однак надто жорстка система оподаткування платежів оперативного лізингу, а передача майна у фінансовий лізинг для цілей оподаткування тепер прирівнюється до його продажу в момент передачі.
Аналізуючи ринок лізингових послуг в Україні, бачимо, що значною є проблема недостатності мобілізації грошового капіталу, який міг би стати джерелом закупівлі обладнання з метою подальшої передачі його лізингоотримувачу. Високу вартість лізингу спричиняють високі ставки на кредити комерційних банків. За розрахунками фахівців, щоб лізингова операція давала хоча б мінімальний прибуток, кредитна ставка не повинна перевищувати 22% [3,с.36]. Тому нині найреальнішими суб'єктами господарювання, які можуть надавати лізингові послуги, зважаючи на необхідний накопичений капітал, можуть виступати лише банківські установи.
Підвищує вартість лізингових послуг і нотаріальна реєстрація договорів. З одного боку, вона захищає права лізингодавців, а з іншого, спричиняє фінансове навантаження — вартість нотаріальної послуги (державне мито) сьогодні становить 5% від суми операцій за договором [9,с.113].
Гальмують розвиток лізингу на вітчизняному ринку і низький попит на товари вітчизняного виробництва та низька платоспроможність багатьох категорій споживачів.
Таким чином, передумовою активного розвитку лізингових операцій в Україні є перш за все реформування податкового законодавства в частині стимулювання лізингових операцій — запровадження пришвидшеної норми амортизації для об'єктів лізингу, надання інвестиційних пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, застосування спрощеної процедури повернення майна.
У даний час для підвищення стійкості лізингових операцій також необхідно розглянути можливість використання інтегрованих фінансових послуг, наприклад, технологій лізингу і факторингу, лізингу і трасту тощо.
Аналітики Світового банку вважають, що досвід Естонії, яка обрала шлях активних реформ у банківській системі, характерний для України [2,c.57]. Крім того, фінансування під відступлення грошової вимоги (факторинг) фахівці з лізингу Міжнародної фінансової корпорації розглядають як джерело залучення альтернативних засобів для фінансування лізингових операцій [2,с.56].
Для банківської системи України з урахуванням реформ на ринку фінансових послуг краще створювати дочірні лізингові компанії. Тим більш, що дозвіл на здійснення лізингу банки отримали ще в 1990 році з набранням чинності Законом України "Про банки і банківську діяльність". У новому Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року також йдеться про додаткову можливість займатися лізингом [11,с.99].
Згідно з цим законом комерційний банк може бути як лізингоотримувачем, так і лізингодавцем, здійснюючи проекти з модернізації. Створення власних лізингових компаній надасть такі можливості, як швидке ухвалення рішень, гнучкий підхід до забезпечення, створення регіональної мережі, робота з різним складом основних фондів, можливість оптимізації фінансових потоків, розвиток малого і середнього бізнесу.
Комплекс заходів, який доцільно провести для активізації розвитку лізингу в Україні можна доповнити також наступними пропозиціями:
— зниження вартості кредитних ресурсів до рівня, який би не перевищував 20% річних, для забезпечений ефективності лізингових операцій;
— зниження вартості нотаріальних послуг з оформлення договорів лізингу з метою послаблення фінансового навантаження на учасників лізингової угоди;
— надання податкових пільг щодо операцій з міжнародного лізингу для ввезення на територію України високотехнологічного устаткування;
— створення лізингових центрів, які б спеціалізувалися на обслуговуванні малих підприємств;
— організацію при обласних лізингових центрах відділів з формування бази даних про попит та пропозицію на обладнання й устаткування;
— розроблення державної програми підтримки лізингу, яка б передбачала залучення банківського сектору до розвитку лізингових послуг.
Отже, особливо важливою є саме державна підтримка лізингу в Україні. За її посередництвом лізинг можна розглядати як одну з найперспективніших форм інвестування, що поліпшує фінансовий стан безпосередніх товаровиробників та підвищує конкурентоспроможність вітчизняного малого й середнього бізнесу.
Висновки
Лізинг на сьогодні є ефективною формою залучення інвестицій та відтворення основних фондів для підприємств. Даний вид послуг, на відміну від банківського фінансового забезпечення, спрямований на розв'язання проблем нестачі капіталу та проблем його ліквідності. У світі ця форма інвестування основного капіталу посідає друге місце після банківського кредиту [11,c.91].
Привабливість лізингу пояснюється тим, що виробники мають можливість розширити ринки збуту й отримати прибуток, а споживачі — зберегти власні кошти і користуватися, а в майбутньому придбати за залишковою вартістю, нову, високопродуктивну й дорогу техніку.
Підприємства можуть залучати додатковий капітал на умовах оперативного або фінансового лізингу. Фінансовий — дає змогу створити ефективні фінансові схеми. Найбільшою його перевагою перед іншими формами залучення позичкових коштів є можливість уникнення лізингоотримувачами великих фінансових навантажень на економіку у перші роки дії лізингової угоди.
Узагальнюючим показником ефективності лізингу, який об'єднує економічні інтереси усіх сторін угоди, є лізинговий платіж. Його розмір головним чином залежить від схеми здійснення лізингової операції, яка визначає склад учасників угоди. Вона прямо пов'язана з витратами лізингоотримувача: чим більше посередників, тим вищою є вартість лізингу.