Суть, значення та особливості статистичних методів дослідження оплати праці в перехідній економіці
В умовах переходу до ринкової економіки на підприємствах з різними формами власності набувають розвитку такі системи оплати праці, як безтарифна, пайова, контрактова тощо. В статистиці ці форми та системи використовуються для визначення структури фонду оплати праці, яка дозволяє охарактеризувати ступінь розповсюдження кожної з них як у статиці, так і в динаміці.
Під оплатою праці розуміють регулярний дохід робітника за вироблену продукцію, надані послуги, відпрацьований час, а також за невідпрацьований час (щорічні відпустки, святкові дні тощо), що підлягає оплаті згідно з трудовим законодавством. У статистиці оплата праці розглядається як елемент витрат виробництва та доходів населення. Використовуються різні форми оплати праці: погодинна, відрядна, колективна тощо.
Погодинна форма оплати праці передбачає оплату за фактично відпрацьований час у відповідності з тарифними ставками (робітникам) та посадовими окладами (службовцям). Ця форма має дві системи: просту погодинну та погодинно-преміальну.
Відрядна форма оплати праці здійснюється за встановленими відрядними розцінками за фактично виконану роботу. Відрядна форма включає в себе пряму, преміальну, прогресивну, регресивну та акордну системи. Ці системи застосовуються для стимулювання кількості та якості продукції.
Колективна форма оплати праці передбачає поділ її на дві частини. Перша частини обумовлена трудовою угодою та становить майже половину. Друга частина залежить від прибутку та виплачується в кінці періоду за результатами роботи. Частина акцій, крім того, продається найманим робітникам, що підвищує їхню відповідальність за результати виробництва.
Фонд оплати праці включає загальну суму коштів, призначену для оплати праці всіх працівників підприємства. Він охоплює кошти на оплату праці основного виробничого персоналу, премії працівникам за виробничі результати, різні виплати, а також витрати на оплату праці робітників, які зайняті в основному виробництві, але не зарахованих до облікового складу підприємства.
Відомості про фонд оплати праці наводяться в статистичних формах №1-ПВ, 2-ПВ і 3-ПВ “Звіт з праці”, які дозволяють визначити його структуру.
В цих формах фонд оплати праці поділяється на дві частини: фонд основної заробітної плати та фонд додаткової заробітної плати. Останній включає кошти, нараховані за невідпрацьований час, що підлягає оплаті згідно з трудовим законодавством, та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (доплати пов’язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, дозволяє визначити питому вагу кожного виду виплат у складі фонду додаткової заробітної плати.
Фонд заробітної плати (ФЗП) включає всі виплати, нараховані за роботу, що виконана обліковим і необліковим складом. Основну частину фонду становить заробітна плата за роботи, що виконані за відрядною та погодинною формами оплати праці, премії, надбавки, доплати тощо.
Одним з напрямів аналізу ФЗП є визначення його зміни в часі за рахунок окремих факторів. Зміну його фонду можна розглядати як результат взаємодій двох факторів – зміни середньої заробітної плати та облікової чисельності працівників.
Абсолютний приріст ФЗП за рахунок зміни середньої заробітної плати ΔФз визначається за формулою:
,
де З1 і З0 – середня заробітна плата в поточному та базисному періодах відповідно;
Т1 – середня облікова чисельність працівників у поточному періоді.
Відхилення поточного ФЗП від базисного за рахунок зміни середньооблікової чисельності працюючих ΔФт обчислюють таким чином:
,
де Т0 – середньооблікова чисельність працівників у базисному періоді.
Надалі дію кожного з двох факторів на приріст ФЗП можна відобразити більш докладно з урахуванням відповідних причин, зокрема, структурних зрушень у складі працюючих.
Для аналізу даних про оплату праці ФЗП робітників поділяється на годинний. денний та повний (місячний, квартальний, річний). Годинний ФЗП містить у собі заробітну плату, нараховану за фактично відпрацьовані години в умовах нормальної тривалості зміни. Склад фонду відповідає робочому часу, що обліковується, в людино-годинах. У годинний ФЗП включаються виплати за відпрацьовані людино-години в урочний та понадурочний час за тарифними ставками, окладами і відрядними розцінками за прямою, прогресивною та преміальною відрядною системами заробітної плати, доплати і премії, передбачені постійно діючою системою преміювання.
Середня годинна заробітна плата визначається як відношення фонду годинної заробітної плати до кількості відпрацьованих людино-годин. Її величина залежить від рівня використання робочої зміни.
Фонд денної заробітної плати – це оплата за фактично відпрацьовані людино-дні та невідпрацьований внутрішньозмінний час, що оплачується згідно з чинним законодавством. У склад фонду включається фонд годинної заробітної плати, різні види доплат (за роботу в понадурочний час та святкові дні; підліткам за скорочений робочий день), оплату внутрішньозмінних простоїв, оплату перерв матерям, що годують дітей.
Середньоденна заробітна плата обчислюється діленням денного ФЗП на кількість відпрацьованих людино-годин.
Між показниками середнього динної та середньоденної заробітної плати існує такий взаємозв’язок:
,
де Зд і Зг – середня денна і середня годинна заробітна плата відповідно;
Рд – середня фактична тривалість робочого дня;
Кд – коефіцієнт, що характеризує співвідношення денного та годинного ФЗП.
До складу повного ФЗП (місячного, квартального, річного) включатюься денний ФЗП, оплата відпусток, винагороди за вислугу років, оплата цілоденних простоїв, оплата людино-годин, витрачених на виконання державних і громадських обов’язків і інші виплати, що не увійшли у годинний та денний ФЗП.
Між показниками середньої денної та, наприклад, середньорічної заробітної плати існує такий зв’язок:
,
де Зд і Зр – середня денна і середня річна заробітна плата;
Рп – середня фактична тривалість робочого періоду;
Кр – коефіцієнт співвідношення річного і денного ФЗП.
Динаміка рівнів середньої заробітної плати вивчається за допомогою багатофакторних індексних моделей, що дозволяють визначити відносну та абсолютну зміну показника за рахунок впливу різних факторів.
Так, розглянемо три факторну індексну модель для середньорічної заробітної плати.
Загальна зміна визначається таким чином:
Відносний приріст середньорічної заробітної плати зміни середньоденної обчислюється за допомогою такого індексу:
За рахунок зміни фактичної тривалості робочого періоду:
Приріст середньорічної заробітної плати під впливом зміни коефіцієнта співвідношення річного та денного ФЗП розраховується за формулою:
Абсолютні прирости середньорічної заробітної плати за рахунок окремих факторів визначаються як різниця між чисельником і знаменником відповідних індексів.
Для визначення динаміки середньої заробітної плати за сукупністю підприємств, різними галузями народного господарства використовують систему індексів середніх величин. Для характеристики зміни середнього рівня заробітної плати в поточному періоді порівняно з базисним обчислюється індекс змінного складу:
,
де Ф0 і Ф1 –ФЗП в базисному та поточному періодах;
Т0 і Т1 – середньооблікова чисельність окремих категорій персоналу підприємства (чисельність персоналу підприємств або галузей) в базисному та поточному періодах;
З0 і З1 – середня заробітна плата за категоріями персоналу (підприємствами або галузями) в базисному та поточному періодах.
Для елімінування впливу структурного фактора користуються індексом фіксованого складу, що визначається за формулою:
Цей індекс показує, як зміниться середня заробітна плата в поточному періоді порівняно з базисним за рахунок зміни рівнів зарплати окремих категорій робітників (на окремих підприємствах або галузях).
Вплив структурного фактора визначається за допомогою індексу структурних зрушень:
.
Цей індекс характеризує зміну середнього рівня заробітної плати залежно від зміни частки робітників з різними рівнями зарплати.
Такі індекси можуть бути розраховані для середньої годинної, денної, місячної, річної заробітної плати.
Розглянемо розрахунок цих індексів на прикладі (див. табл.1). В таблиці 1 наведено дані про чисельність робітників і середньомісячну заробітну плату за двома галузями економіки України за 1995 і 1996 рр.
Таблиця 1
Чисельність зайнятих та середньомісячна зарплата у промисловості та будівництві України
| Галузь | Чисельність зайнятих, млн.чол. | Середньомісячна зарплата, грн. | ||
| 1995 р. | 1998 р. | 1995 р. | 1998 р. | |
| Промисловість | 5,8 | 4,7 | 89,25 | 186,00 |
| Будівництво | 1,5 | 1,1 | 103,38 | 183,00 |
| Разом | 7,3 | 5,8 | 92,15 | 185,43 |
Середня заробітна плата робітників цих галузей в 1995р. складала:
грн.,
в 1998р.:
грн.
Отже, індекс змінного складу дорівнює:
Середньомісячна заробітна плата робітників двох галузей зросла на 101,2% в 1998 р. порівняно з 1995 р.
Для визначення впливу зміни рівнів зарплати в кожній галузі на зміну середнього рівня заробітної плати всіх робітників цих галузей обчислюємо індекс фіксованого складу:
Цей індекс показує, що під впливом зміни рівнів заробітної плати в кожній галузі її середній рівень збільшився на 101,7% в 1998 р. порівняно з 1995 р.