- Орієнтація ПІІ на купівлю існуючих підприємств, зокрема через приватизацію, а не створення нових підприємств та виробництв. Як уже зазначалося, 80,5 % з сумарного приросту ПІІ в Україні у 2007 р. склали дві операції з придбання акцій вже існуючих потужних та ефективних українських компаній [7].
- Підвищення регіональної концентрації ПІІ. Якщо станом на 01.01.2007 р. 5 регіонів – найбільших реципієнтів ПІІ (м. Київ, Дніпропетровська, Одеська, Київська та Донецька області) концентрували 58,1 % їх загального надходження, то на 01.01.2008 р. цей показник досяг уже 64,0 %. Тільки у м. Київ та Дніпропетровську область надійшло 48,0 % всіх ПІІ. У 2007 році в регіональному розрізі найбільші ПІІ надійшли у Дніпропетровську область (896,13 млн дол.), м. Київ (757,93 млн дол.), АР Крим (128,54 млн дол.), Луганську область (123,31 млн дол.). Водночас інші на області практично не отримують ПІІ, або отримують їх у незначних обсягах. Їхня частка в загальному обсязі ПІІ в України з кожним роком знижується. Так, якщо станом на 01.01.2006 р. на 20 регіонів (19 областей та м. Севастополь) припадало 29,9 % ПІІ, на 01.01.2005 р. – 28,0 %, станом на 01.01.2006 р. – лише 26,9 %. Вказані регіони мають також найнижчі показники накопичених ПІІ в розрахунку на душу населення [7].
Висновки
Проведене в роботі дослідження дозволяє зробити певні висновки.
Розвиток інтеграційних процесів обумовлений об'єктивними економічними законами організації суспільства, насамперед процесами глобалізації. Міжнародна міграція капіталу (ММК) – вираження суті капіталу, його самоствердження як самозростаючої вартості. Динамічне включення національних економік у процеси міграції капіталу є , таким чином, об'єктивним вираженням сутності капіталу
Процеси ММК мають місце як між національними економіками, так і на наддержавному рівні. Розвиток господарського співробітництва на міжнародному рівні ґрунтується на об'єктивній необхідності існування міжнародних економічних зв'язків. Інтеграційні процеси національних економік, в основі яких лежить ММК, можуть розглядатися як у функціональному, так і в територіальному аспектах, при цьому інтеграційна взаємодія національних економік на основі процесів ММК значно меншою мірою залежить від географічного ареалу розташування країн, що вступають в інтеграційну взаємодію, ніж це має місце у випадку загальноекономічної інтеграції.
При розгляді численних теорій міграції капіталу особливу увагу заслуговують неокласичні та неокейнсіанські теорії. Найбільш привабливою з погляду пояснення особливостей міжнародної міграції капіталу сьогодні є теорія конкурентних переваг Майкла Портера.
Формування інтегрування національної економіки в процеси ММК відбувається на основі об'єктивних передумов і факторів. Інтеграція національних економік у процеси ММК має місце лише у випадку набування середовищем ММК системної цілісності. Обґрунтовано, що інтеграція є найбільш результативною формою соціально-економічної взаємодії.
Інтеграція національних економік у процеси ММК значно меншою мірою залежить від геополітичних особливостей країни, ніж це має місце у випадку з загальноекономічною регіональною інтеграцією. Це означає істотне розширення географічного поля інтегрування національних економік у процеси ММК.
Розвиток процесів ММК на сучасному етапі характеризується зростаючою зацікавленістю країн щодо участі в них. Результати дослідження історії розвитку та сучасного стану процесів ММК у світі свідчать про істотні трансформації у домінуючих формах руху капіталу протягом кінця 1990-х – початку 2000-х років: відбулося істотне зниження ролі банківських позичок у структурі ввозу іноземного капіталу, зросла питома вага ПІІ, збільшилася частка портфельних інвестицій. Відбулися зміни й усередині групи портфельних інвестицій, а саме зазнало значного поширення ММК у формі облігацій. Переважаючою стала фондова модель розподілу капіталу. Для країн, що розвиваються найбільш динамічною є ММК у формі ПІІ.
Група розвинених країн світу є нетто-кредитором потоків ПІІ, група інших країн – нетто-дебітором. Незважаючи на значні зміни в темпах росту та обсягах ММК протягом останнього десятиріччя, пропорції розподілу капіталу між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, не змінилися. Отже, виходячи з обумовленості розвитку національної економічної системи ступенем її включення до процесів ММК, необхідно розглядати порівняльні переваги України перед розвинутими країнами.
Аналіз поточної участі України в процесах ММК свідчить про її незначне залучення в них. Разом з тим має місце виняткова корисність функціонування іноземного капіталу в економіці України – ефективність роботи іноземного капіталу значно вище, ніж національного. Слід зазначити, що Україна має суттєві перешкоди щодо участі в процесах ММК як з позицій його експорту, так й імпорту, зокрема через відсутність екстенсивних ресурсів щодо підвищення ефективності використання капіталу як одного з факторів відтворювального процесу через зниження оцінки вартості інших факторів, відсутність ефективного механізму розподілу капіталу в економіці України.
В аспекті інтеграції в процеси ММК Україна повинна зробити кроки у бік усунення суперечностей в національній економічній системі як частини системи вищої ієрархії з погляду скорочення розриву в параметрах існуючих і необхідних економічних передумов ефективного використання капіталу, інституціональної структури забезпечення міграції капіталу.
Головною умовою для розширення інтеграції є скасування бар'єрів для ММК. Частина системи не може бути відокремлена від неї. Разом з тим, зняття бар'єрів не повинне викликати обмеження конкуренції й ефективного функціонування вітчизняних ринків. Такі заходи повинні вживатися винятково за умови наявності в національній економіці відносних конкурентних переваг, здатних не тільки залучити іноземний капітал, але й утримати в орбіті національних економічних процесів достатній для її розвитку обсяг капіталу.
Принциповою умовою успішного включення вітчизняної економіки в процеси ММК є розвиток пріоритетних сегментів вітчизняного фінансового ринку відповідно з особливостями розвитку сучасних міжнародних відносин по розподілу капіталу.
Слід зазначити, що Україна має значний потенціал для інтеграції в процеси ММК. Разом з тим, успішність входження України в міжнародні відносини після розподілу капіталу залежить від рішення наступних проблем:
- вишукування ресурсів для підвищення оцінки фактора праці і забезпечення ефективної норми використання капіталу в Україні;
- забезпечення ефективного розподілу капіталу усередині національної економіки, насамперед за рахунок інститутів фондового ринку;
- розвиток галузей, здатних принести кумулятивний ефект;
- адекватного вимогам економічної безпеки регулювання припливу іноземного капіталу у позичковій і інвестиційній формі, зокрема у формі портфельних і прямих інвестицій;
- поліпшення інвестиційного клімату України;
- відкриття економіки України не тільки до прийому, але і до вивозу капіталу.
В умовах обмеженості ресурсів національної економіки пріоритетними напрямками рішення цих проблем повинні стати заходи щодо:
· скорочення масштабів тіньового сектора і за рахунок цього:
· пом'якшення адміністративних бар'єрів для ММК за участю України;
· зниження податкового тиску на вітчизняну економіку;
· зниженню витрат на трансферт капіталу через кордони економіки України.
Успішність реалізації останніх двох заходів є запорукою ефективного використання потенціалу України і становить чи єдиний спосіб поліпшення інвестиційної привабливості України в умовах хронічної недофінансованості, незбалансованості механізму розподілу і низької ефективності використання капіталу у межах вітчизняної економіки, неможливості подальшого екстенсивного використання для підвищення норми прибутку на одиницю капіталу інших факторів процесу відтворення. Принципово стимулювання ринкових перетворень у національній економіці, тісне співробітництво уряду і суб'єктів підприємницької діяльності України. Основою успіху повинні стати зусилля на макро- і мікро-рівнях як з боку органів державної влади, так і з боку підприємців України.
Загальними принципами концепції інтегрування України в процеси ММК повинні стати такі: прозорість, простота, передбачуваність.
Список використаних джерел
1. Сорос Дж. Новая глобальная финансовая архитектура // Вопросы экономики. – 2000. – №12. – С.56-84.
2. Липп Э.М. Международные потоки капитала // Internationale Politik. Глобальные финансовые потоки. - 2000. - № 6. - С.14-24.
3. Семенов А. А. Класифікація форм і періодизація міжнародного руху капіталу // Торгівля і ринок України. — Донецьк, 2004. — Вип. 16, т. 3. — С.251–259.
4. Інституційна інвестологія: Навч. посіб. / [Реверчук С.К., Вовчак О.Д., Кубів С.І. та ін.]. — К.: Атіка, 2004. — 206 с.
5. Гончарова Н. М. Застосування теоретичних моделей міжнародного руху капіталів для формування інвестиційної політики в Україні // Вісник. — К., 2001. — Вип. 48. — С.45–49.
6. Міжнародна інвестиційна діяльність: [Навч. посіб.] / І.Л.Сазонець, О.А.Джусов, О.М.Сазонець; Дніпропетр. нац. ун-т. Ін-т екон.. — К.: [Центр навч. л-ри], 2003. — 155 с.
7. Лушин С.И. Финансовая глобализация // Финансы. - 2001. – № 2. – С.61-63.