5.Освітна, підвищення кваліфікації, інформація.
Кооперативи забезпечують надання освіти та підвищення кваліфікації своїх членів, виборних представників, найманих менеджерів і працівників для того, щоб кожен з них міг повноцінно забезпечувати ефективний розвиток кооперації. Вони також інформують громадськість, особливо молодь та Бродський провід, про природу і переваги кооперації.
6.Співробітництво між кооперативами.
Співпрацюючи в структурах місцевого, національного регіонального та міжнародного рівня. Кооперативи найефективніше слугують своїм членам та розвивають кооперативний рух.
7.Турбота про громаду.
Кооперативи працюють на розвитки власних громад, керуючись політикою, яка визначена їх членами.
Кооперація як система ж однією з складових національних економік поряд з приватним та державним секторами. До того ж вона виконує соціальні функції: задовольняє матеріальні та духовні потреби своїх членів та відстоює інтереси суспільства, зокрема демократію, мир, економічну безпеку, національну незалежність.
Систему кооперації можна розділити на підсистеми. Класифікація кооперативів за сферами господарства держави, а також за сферами інтересів своїх членів наведена в табл.1.1.
Таблиця 1.1.
Класифікація кооперативів
за сферами економіки та інтересами своїх членів
| Сфери економіки, в яких діють кооперативи | Види кооперативів | Сфера інтересів членів кооперації |
| А. Кооперативи в сфері виробництва | 1.Виробничі кооперативи – сільськогосподарські та промислові. 2.Товариства праці або трудові артілі. 3.Виробничо-доломогові товариства | Кооперативи, що задовольняють інтереси своїх членів як учасників виробництва. |
| Б. Кооперативи в сфері обміну. | 4.Збутові товариства. 5.Збутово-переробні товариства. 6.Закупівельні та орендні товариства. 7.Кредитні товариства. 8.Страхові товариства. 9.Житлові товариства. 10.Послухові товариства. 11.Споживчі товариства. | Кооперативи, що задовольняють інтереси як виробників, так і споживачів. Кооперативи, що задовольняють інтереси споживачів. |
| В.Кооперативи в сфері виробництва та обміну. | 12.Універсальні товариства | Виробничі і споживчі потреби |
На практиці кооперативи доволі часто поєднують у своїй діяльності функції, властиві кільком видам кооперації, хоча й вважають для себе ведучою одну із них. Наприклад, споживчі товариства України займаються також виробництвом, заготівлями та переробкою сільськогосподарської продукції і сировини, транспортом, капітальним будівництвом, банківською справою тощо, маючи на меті, в першу чергу, краще задовольняти споживчі потреби свої членів через підприємства торгівлі і громадського харчування.
Таким чином, кооперація являє собою систему кооперативних підприємств та організацій. Перший її рівень – це кооперативні товариства. Товариства ще можуть називати спілки, асоціаціями, артілями тощо. Це первинне об’єднання фізичних осіб.
Кооперативи другого рівня є об’єднаннями первинних кооперативів. Їх звичайно називають місцевими спілками (союзами, альянсами тощо). Кооперативи третього рівня – це об’єднання місцевих спілок на регіональному чи національному рівні (спілки спілок). Існують також міжнародні об’єднання кооперативних організацій.
Світовим центром кооперації визнано Міжнародний Кооперативний Альянс (МКА), що був створений у 1895 р. Його штаб-квартира розміщена в Лондоні. Нині кооперація у 120 країнах світу налічує понад 800 млн. членів споживчих товариств і спілок і на період до 2015 року. За даними Міжнародного Кооперативного Альянсу, досягне 1 млрд. осіб. Таким чином, не менше 20% дорослого населення плекати буде пов’язане з діяльністю кооперації.
Міжнародний кооперативний рух на початку XXIст. розвивається в умовах становлення світової цивілізації. Зокрема, значний вплив на її прискорений розвиток чинять:
• розшарування та зростання верств бідного населення в постіндустрі-альних країнах;
• усвідомлення широкими масами людей переваг кооперації, їх прагнення до об'єднання зусиль для сумісної діяльності з метою економічної підтримки і соціального захисту;
• глобалізація, міжнародна інтеграція, інтернаціоналізація економік, інші процеси, які витісняють національний бізнес і кооперацію з традиційних сфер.
У розвитку Міжнародного кооперативного руху простежуються такі закономірності:
перша — кооперативний рух розвивається, охоплюючи країни з різними
економічними системами і суспільними устроями;
друга — по мірі поглиблення ринкових процесів, десоціалізації суспільства зростають масштаби кооперації, активізується і розширюється кооперативний рух;
третя — у розвитку міжнародного кооперативного руху пріоритет маєсоціальна місія.
На сучасному етапі у міжнародному кооперативному русі спостерігаються тенденції, які істотно виливають на розвиток національної кооперації.
1.Активізація міжнародного співробітництва у регіональному й глобальному масштабах. До активної співпраці в регіональному та світовому масштабах кооператорів спонукають перш за все економічні чинники. В умовах глобалізації економіки та інформаційної революції лише спільно можна забезпечити потреби у ресурсах та досвіді праці.
2. Проникнення кооперації в нові сфери людської життєдіяльності. Цей процес теж спричинений глобалізацією та інформаційною революцією. Він пов'язаний також з політикою переведення соціальних послуг з-під
відання держави у приватний сектор. Кооператори пропонують як своєрідну альтернативу цій політиці "середній шлях" — кооперування людей для забезпечення відпочинку, освіти, охорони здоров'я тощо.
3. Зростання обсягів господарської діяльності та членської бази сільськогосподарської кооперації. Сьогодні сільськогосподарські кооперативи обслуговують від 70 до 95 % фермерів і відіграють визначальну роль у збуті та переробці продукції рослинництва і тваринництва, а також у забезпеченні господарств технікою, кормами, насінням, добривами, паливом, кредитами і т. ін.
4. Розростання кооперативного підприємництва у сфері фінансів. В економічно розвинених країнах пожвавлення діяльності фінансових товариств пов'язане в першу чергу із масовим попитом населення на відносно дорогу побутову техніку, автомашини, житло, які люди купують у кредит, а також Із збільшенням зацікавленості у страхових послугах. Сьогодні фінансові кооперативи існують більш як у 100 країнах і об'єднують понад 100 млн. осіб.
5. Відносна стабілізація типів кооперації та зростання кількості багатофункціональних (універсальних) кооперативів. Ця тенденція проявилась у стабілізації частки кооперативної роздрібної торгівлі у загальному товарообігу країн Західної Європи. У багатьох споживчих кооперативах погіршилося фінансове становище, знизились темпи капіталовкладень, прибутки та відрахування в резервний капітал.
6. "Перебудова" організаційних і господарських засад споживчої кооперації. Це може бути:
• об'єднання дрібних і середніх кооперативів у регіональні товариства;
• злиття товариств оптових закупівель і центральних спілок споживчої кооперації в єдину спілку;
• утворення єдиного споживчого кооперативу в країні (у невеликих державах Європи);
• утворення змішаних кооперативно-акціонерних товариств, де кооператив стає холдинг-компанією, що володіє акціями, а комерційна діяльність здійснюється приватними фірмами, які він контролює. Такими холдинг-компаніями стали "КООП АГ" у Німеччині та КФ у Швеції.
7. Підвищення ролі універсальних товариств у кооперативному секторі економіки. Ця тенденція зумовлена зменшенням потреби в традиційних споживчих товариствах. Для того щоб зберегти себе, частина цих кооперативів поруч з підприємствами роздрібної торгівлі та оптовими базами почала створювати установи для страхування та кредитування своїх членів,, підприємства побутових і соціальних послуг, житлово-будівельні комбінати тощо, перетворившись таким чином на універсальні товариства.
Кооперативний сектор економіки в Україні знаходиться па стадії формування. Він охоплює кооперативи та їх об'єднання різних типів кооперації: і ті, що реформуються, і ті, що історично склалися, і ті, що вважаються новими для вітчизняної кооперації. У цілому в кооперативному секторі налічується нині близько 31 тис. кооперативів.
Головна мета широкомасштабного розвитку багатофункціонального кооперативного сектору національної економіки полягає в реалізації невичерпних можливостей кооперації та ефективному використанні її потенціалу для економічного зростання і соціальної орієнтації багатоукладної економіки України.
Кооперативний сектор базується на системі різноманітних кооперативів, однак його ядром є чотири типи кооперації: сільськогосподарська, споживча, кредитна та соціально-культурного обслуговування. Саме ці тини визначають масштаби і функції кооперативного сектору.
Різновекторні чинники, що активно впливають на сучасний розвиток кооперативного сектору економіки, зумовлюють різні темпи і масштаби формування окремих його сегментів на базі основних видів вітчизняної кооперації.
У процесі розвитку і функціонування кооперативи будуть об'єднуватися, Інтегруватися залежно від характеру і видів взаємозв'язків. Характер кооперативних зв'язків може бути горизонтальним і вертикальним.
В Україні існують реальні можливості для горизонтальної інтеграції споживчої та сільськогосподарської кооперації, а також створення спільних об'єктів і структур постачальницького, маркетингового, збутового, переробного характеру.