Пошукова робота
Аналіз сучасного стану розвитку системи споживчої кооперації.
Вступ
Нова політична ситуація в Україні характеризується плюралізмом думок, вибухом демократії та недоцільної справедливості, єдністю прогресивних політичних сил. Незважаючи на те, що кооперація традиційно вважається політично нейтральною сферою діяльності, політичний фактор завжди негативно впливає на міжнародний кооперативний рух. Безперечно, що зміна влади в Україні позитивно позначається на національній кооперації і споживчій кооперації зокрема. Для цього є об’єктивні передумови.
По-перше, розкуте суспільство саме собою створює нові сприятливі умови для розширення кооперативної діяльності.
По-друге, зростає роль кооперації як інституту громадянського суспільства.
По-третє, нові політичні умови не дозволяють політичним партіям і рухам використовувати кооперацію у своїх інтересах, як це не раз бувало в історії української держави.
Кооперація – один із найцікавіших феноменів людської культури, витвір духу Людини, живильна сила якого, пригашена тоталітаризмом, зараз знову стає підставою утвердження української нації серед вільних людей світу.
Поширившись за свою майже 200-літню історію на всі галузі економічного життя. Вона набула специфічних видовищ характеристик. Один з найпопулярніших і найпоширеніших у світі її видів – кооперація споживча, завдання якої задовольнити потреби і прагнення людей як споживачів та захистити їх економічні інтереси.
В умовах ринкової економіки споживча кооперація має найбільш плідне майбутнє. Вона, хай і понівечена радянською командно-адміністративною системою, єдина зберегла потужну матеріально-технічну базу, кваліфіковані кадри і, о найголовніше, громади спілчан, яким бракує зараз хіба що віри в себе та справжнього кооперативного духу.
В Указі Президента України “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах” від 19 грудня 2000 р. за № 1348/2000 перед Кабінетом Міністрів, місцевими державними адміністраціями поставлені завдання щодо:
· підтримки розвитку кооперативного руху у сферах матеріально-технічного постачання, заготівлі, збуту та переробки продукції, виробничого, побутового, соціально-культурного обслуговування;
· створення мережі сільськогосподарських, промислових, транспортних, житлових та будівельних кооперативів, багатофункціональних товариств у системі споживчої кооперації;
· розвитку кредитних спілок, кооперативних банків і товариств для взаємного страхування;
· розширення закупівель сільськогосподарської продукції у населення, зокрема через мережу споживчої кооперації;
· постійного розв’язання через засоби масової інформації ідеї кооперації, природи кооперативних форм самодопомоги, пере----- кооперативного засобі господарювання, висвітлення розвитку кооперації в Україні.
Вибір даної теми дипломної роботи обумовлений її актуальністю в умовах нової політичної та економічної ситуації.
Мета дипломної робот полягає в тому, щоби проаналізувати сучасний стан розвитку системи споживчої кооперації та дати йому відповідну соціально-економічну оцінку.
Завдання дослідження:
· охарактеризувати закономірності і сучасні тенденції розвитку міжнародного кооперативного руху та показати місце в ньому споживчої кооперації України;
· дослідити розвиток та ефективність господарської діяльності споживчої кооперації в цілому та її структурах підрозділів за період 2001-2004 рр.;
· обґрунтувати систему заходів щодо вдосконалення основних напрямків її господарсько-фінансової діяльності (торгівля, заготівлі сільськогосподарської продукції і сировини, виробництво товарів народного споживання);
· розробити рекомендації щодо стратегічних напрямків та пріоритетів розвитку системи споживчої кооперації
Об’ємом та предметом дослідження є господарсько-фінансова діяльність Івано-Франківської облспоживспілки в цілому та Косівського району споживчого товариства зокрема.
Структура роботи
В першому розділі дається соціально-економічна оцінка загального стану системи споживчої кооперації України в період формування ринкової економіки.
В другому розділі проведено дослідження розвитку та ефективності господарсько-фінансової діяльності Косівського РСТ за період з 2001 до 2004 року.
В третьому розділі намічені основні напрями і пріоритети розвитку споживчої кооперації на період до 2015 року.
Обсяг дипломної роботи_______ сторінок друкованого тексту, вона включає ________аналітичних таблиць, ряд рефічних матеріалів та додатків. Список літератури включає ________найменувань.
Розділ І. Споживча кооперація України в період формування ринкової економіки.
1.1.Закономірності і сучасні тенденції розвитку міжнародного колективного руту та місце в ньому споживчої кооперації України.
Слово “кооперація” (від латинської cooperation) означає співробітництво. Сьогодні воно відповідає кільком поняттям. Можна говорити, зокрема, про гуртування і співпрацю людей в будь-якій сфері суспільного життя.
Під кооперацією також розуміють такі форму організації праці, за якої певна кількість людей спільно бере участь в одному й тому ж або в різних, зв’язаних між собою виробничих процесах.
Ідея кооперації, тобто добровільній співпраці людей в господарській сфері для самодопомоги та захисту своїх інтересів виробника чи споживача, має коріння. Ще в первісному суспільстві. У ХІХ ст. із розгортанням процесів індустріалізації та демократизації суспільного життя, формування відкритого суспільства, з’являються перші кооперативи зі статусом юридичних осіб.
Зупинимося на терміні “Кооператив”. Згідно з визначенням ХХХІ конгресу Міжнародного Кооперативного Альянсу (МКА), який відбувся 1995 році, кооператив – “це група людей, які добровільно об’єдналися для того, щоб задовольнити свої спільні економічні, соціальні та культурні потреби і прагнення шляхом створення підприємств на правах спільного володіння та демократичного управління й кооперацію”.
Акцентуємо увагу на трьох моментах цього визначення. Перший – це наявність колективної власності в співтоваристві, на основі якої ведеться спільна господарська справа.
Другий – демократичний характер цього об’єднання, наявність умов, за яких кожен його член може проконтролювати, як реалізуються можливості його власності в економічному житті, скласти уявлення про господарський стан кооперативу; його прибутки та видатки, можливості і перспективи.
І третій – соціальна спрямованість кооперації. Кожен кооператив працює в інтересах своїх членів, на їх благо і захист виробника або споживача, представника певної соціальної групи населення.
Кооперативи виникли з прагнення нижчих, пригноблених прошарків населення зберегти і наскільки це можливо підняти матеріальний та духовний рівень свого життя.
Ще у ХІХ ст. зародився також кооперативний рух – громадський рух, спрямований на поширення і розвиток ідеї кооперації, кооперативних вартостей, а також на організацію кооперативів, заснування їх спілок, правового і культурного поля для кооперативних гуртів.
Майже двісті років історії привели до формування в кооперативному русі певних вартостей. На яких ґрунтується на сьогодні діяльність коопера2ії, світоглядна позиція кооператорів.
ХХХІ конгрес МКА зафіксував ці вартості у такому вигляді: “В основі кооперації лежать такі цінності, як самодопомога, відповідальність, демократія, рівність, справедливість і солідарність”.
У заяві “Про кооперативну своєрідність”, прийнятій конгресом, відзначається також, що кооператори вірять у такі етичні вартості, як чесність, відвертіть. Соціальна відповідальність та турбує про інших”.
Конгрес Міжнародного Кооперативного Альянсу визначив найвпливовіші принципи кооперації, які вирізняють всі її види з-поміж інших господарських та громадських об’єднань і на яких повинна ґрунтуватись діяльність будь-якого кооперативу. Це такі принципи:
1. Добровільність і відкрите членство.
Кооперативи - добровільні підприємства, членство в яких відкрите для всіх, хто зміг би використати їх послуги та взяти на себе відповідальність як член громади без різниці щодо статі, соціального становища, національності, політичної чи релігійної приналежності.
2.Демократичний членський контроль.
Кооперативі – демократичні підприємства, робота яких контролюється всіма їх членами. Вони (члени) беруть участь в розробці стратегії та напрямків діяльності кооперативів, у прийняті конкретних виробничих рішень. Особи, які обрані представниками, підзвітні всім членам товариства.
У первинних кооперативах їх члени мають рівне право голосу (один член – один голос), спілки також побудовані в на демократичних засадах.
3.Економічна участь членів.
Всі члени кооперативів вносять до капіталу однакову частину і здійснюють демократичний контроль за йог використанням. Але певна частина капіталу кооперативу є його власністю. Члени кооперативу можуть отримувати якусь обмежену компенсацію на власний капітал, або не мати жодної. Це має бути передбачено умовами членства.
Члени кооперативу розміщують його прибутки для здійснення всіх чи принаймні одного з подальших видів діяльності: для розвитку свого кооперативу, при можливості утворюючи резерв, хоча б частина яких неподільна; для винагороди членів кооперативу відповідно до їх внеску в його роботу і для підтримки ініціатив, які схвалені пайовиками.
4.Автономія і незалежність.
Кооперативи – автономні підприємства, такі, що контролюються їх членами. Якщо вони укладають угоди з іншими підприємствами, включаючи державні, або ж залучають кошти із зовнішніх джерел, то робиться це на умовах збереження демократичного контролю за діяльністю кооперативу та його автономії.