Собівартість продукції та методи її калькулювання на підприємстві (стр. 3 из 5)
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції — витрати на гривню товарної продукції, який вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по — друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю й прибутком. Обчислюється він відношенням загальної суми витрат на виробництво й реалізацію продукції до вартості зробленої товарної продукції в діючих цінах. На його рівень впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні, як зовнішні, так і внутрішні фактори (рис.)[16, c.170]:
Рисунок 1.2 - Взаємозв'язок факторів, котрі визначають рівень витрат на гривню товарної продукції
На рисунку 1.3 зображений склад прямих матеріальних витрат на виробництво продукції:
Рисунок 1.3 - Блок-схема факторної системи прямих матеріальних витрат
Витрати на заробітну плату виробничих робітників відображаються безпосередньо в статтях витрат. Заробітна плата допоміжних робітників в основному відбивається на статтях витрат по утриманню та експлуатації обладнання, заробітна плата службовців і ІТП входить до складу цехових і загальнозаводських витрат. Заробітна плата робітників, зайнятих у допоміжному виробництві, входить в собівартість пара, води, електроенергії і впливає на собівартість товарної продукції не прямо, а побічно, через ті комплексні статті, на які віднесено витрата пари, води та електроенергії.
Тому аналіз заробітної плати, перш за все, проводиться за загальним її фондом і фондами окремих категорій промислового-виробничогоперсоналу підприємства, незалежно від того, в яких статтях відображена цязаробітна плата. Після виявлення причин, які викликали зміна
(відхилення) фонду заробітної плати окремих категорій працівників, можна визначити, якою мірою ці відхилення вплинули на різні статті собівартості продукції. Відхилення від плану фонду заробітної плати необхідно скорегувати на процент виконання плану випуску продукції, обчислити відносне відхилення від планового фонду заробітної плати. При цьому треба враховувати, що підвищення випуску продукції впливає на заробітну плату не всіх категорій працівників. Якщо ж враховувати й ті обставини, що фонд заробітної плати промислово – виробничого персоналу змінюється пропорційно обсягу продукції, що випускається тільки по робочим - відрядникам, то відносна економія не може бути обчислена за фондом заробітної плати ІТП, службовців, МОП, учнів та персоналу, охорони.
Великий вплив на ефективність роботи підприємства і на витрачання фонду заробітної плати надає використання коштів на преміювання робітників. Аналіз ефективності положень про преміювання проводиться шляхом зіставлення додатково отриманого прибутку від реалізації продукції або економії від зниження її собівартості з витратами на преміювання.
Загальна сума прямої зарплати залежить від обсягу виробництва товарної продукції, її структури і рівня витрат на окремі вироби, які, в свою чергу, залежать від трудомісткості і рівня оплати праці за 1 люд. – год.
Зниження собівартості продукції багато в чому визначається правильним співвідношенням темпів зростання продуктивності праці і зростання заробітної плати. Зростання продуктивності праці повинно випереджати ріст заробітної плати, забезпечуючи тим самим зниження собівартості продукції.
При аналізі факторів зміни зарплати можна використовувати дані
«Акта впровадження науково-технічних заходів», де показується економія зарплати за рахунок впровадження кожного заходу.
Непрямі витрати собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями: витрати на утримання і експлуатацію обладнання, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати [16,c.172].
Аналіз цих витрат проводиться шляхом порівняння фактичної їх величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5-10 років, а так само з плановимрівнем звітного періоду. Таке порівняння показує, як змінилася їх частка у вартості товарної продукції в динаміці та в порівнянні з планом,і яка спостерігається тенденція - зростання або зниження. У процесі подальшого аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютні і відносні зміни витрат. За своїм складом це комплексні статті і складаються вони, як правило, з кількох елементів витрат.
Витрати з утримання та експлуатації машин і обладнання включають амортизацію машин і технологічного обладнання, витрати за їх змістом, витрати з експлуатації, витрати з виробничого переміщення вантажів, знос МШП та ін. Деякі види витрат (наприклад, амортизація) не залежать від обсягу виробництва продукції і є умовно - постійними. Інші повністю або частково залежать від його зміни і є умовно - змінними.
Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції використовується така формула (1.5):
ВСК = ВПЛ * (100 + ТТП% * Кз)/100 (1.5)
де ВСК - витрати, скориговані на фактичний випуск продукції;
ВПЛ - планова сума витрат за статтею;
ТТП% - перевиконання (недовиконання) плану з випуску товарної продукції, %;
Кз - коефіцієнт залежності витрат від обсягу виробництва продукції.
Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, вартості та норм амортизації. Вартість обладнання може змінитися за рахунок придбання більш дорогих машин і їх переоцінки у зв'язку з інфляцією. Середня норма амортизації може змінитися за рахунок структурних зрушень у складі фондів.
Чим більше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менше амортизації та інших постійних витрат припадає на одиницю продукції.
Експлуатаційні витрати залежать від кількості експлуатованих об'єктів, часу їх роботи і питомих витрат на 1 машино-годину роботи.
Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ремонт залежать від обсягу ремонтних робіт, їх складності, ступеня зношеності основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів, економного їх використання [16, c. 173].
Витрати на внутрішнє переміщення вантажів залежать від виду транспортних коштів, повноти їх використання, ступеня виконання виробничої програми, економного використання коштів на утримання та експлуатацію рухомого складу.
На суму зносу впливають обсяг виробництва продукції і рівень витрат на один виріб, який у свою чергу залежить від того, наскільки раціонально та економно використовуються інструменти, малоцінний інвентар, налагоджений чи дієвий контроль за їх збереженням і справністю.
Аналіз цехових та загальногосподарських витрат має велике значення.
Так як вони займають велику питому вагу в собівартості продукції.
Для аналізу цехових і загальнозаводських витрат за статтями витрат використовують дані аналітичного бухгалтерського обліку. По кожній статті виявляють абсолютне і відносне відхилення від плану та їх причини.
В процесі аналізу повинні бути виявлені непродуктивні витрати, втрати від безгосподарності і надмірностей, які можна розглядати як невикористані резерви зниження собівартості продукції. Непродуктивними витратами слід вважати втрати від псування і нестачі сировини (матеріалів) та готової продукції, оплату простоїв з вини підприємства, доплати за цей час і у зв'язку з використанням робітників на роботі, що вимагають менш кваліфікованої праці, вартість спожитих енергій і палива за час простою підприємства та ін.
Аналіз загальновиробничих і загальногосподарських витрат у собівартості одиниці виробу проводиться з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх у цілому по підприємству. Ці витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно прямим витратам за винятком покупних матеріалів.
Сума цих витрат, що припадає на одиницю продукції, залежить від зміни:
1. загальної суми цехових і загальнозаводських витрат;
2. суми прямих витрат, які є базою розподілу накладних;
3. обсягу виробництва продукції.
Для розрахунку впливу цих факторів використовується спосіб ланцюгової підстановки.
Комерційні витрати включають витрати з відвантаження продукції покупцям (вантажно - розвантажувальні витрати, доставка), витрати на тару і пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринків збуту і т.д.
Витрати з доставки товарів залежать від відстані перевезення, ваги перевезеного вантажу, транспортних тарифів за перевезення вантажів, виду транспортних засобів.
Витрати з навантаження і вивантаження можуть змінюватися у зв'язку зі зміною ваги відвантаженої продукції і розцінок за навантаження і вивантаження однієї тонни продукції. На закінчення аналізу непрямих витрат підраховуються резерви можливого їх скорочення і розробляються конкретні рекомендації щодо їх освоєнню [16, c. 174].
2 АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА « ЗАПОРІЗЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД»
2.1 Характеристика підприємства
Аналіз собівартості продукції звичайно починають із вивчення динаміки загальної суми операційних витрат у цілому і за основними елементами. Проведемо аналіз собівартості продукції на прикладі ПАТ «Запорізький феросплавний завод».
Акціонерне підприємство «Запорізький феросплавний завод» - один з найбільших у Європі виробників феросплавів. Частка запорізького виробництва у світовому обсязі становить 5,7%. Перспективи заводу гарантовані близькістю сировинної та енергетичної баз Придніпров’я добре розвиненими транспортними системами. Все це і широкі ділові зв’язки з вітчизняними і зарубіжними фірмами дозволяють виробляти сотні тисяч тонн кременистих і марганцевих сплавів на рік. Виплавка їх проводиться в потужних рудно - термічних і електродугових печах.