2. Складні компенсаційні угоди
3.Виробниче кооперування
4. Операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем
5. Комерційна компенсація
6. Зустрічні закупки
7.Авансові закупки
8.Угода типу "офсет ", або джентльменська угода
9.Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансовихзобов'язань
10. Викуп застарілої продукції
11. Поставки на комплектацію
12. Операції на давальницькій сировині, або толинг
13.Операції зустрічної торгівлі у рамках промислового співробітництва
14. Прості компенсаційні угоди
15.Франчайзинг товарів та послуг
16.Організаційні форми здійснення зовнішньоторгових операцій:
торги, біржі, аукціони
ВИДИ ЗУСТРІЧНОЇ ТОРГІВЛІ
Зустрічна торгівля (trade-in, countertrade) об'єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються.
Згідно з термінологією, яка використовується експертами ООН, усі види зустрічних угод об'єднуються поняттям "міжнародні компенсаційні угоди ", згідно з якими підприємства (фірми) різних країн домовляються про те, що конкретні дії (поставка товарів, надання послуг або технології) однієї Із сторін будуть компенсуватись чітко зазначеним у відповідних договірних документах способом та у визначених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, наданням послуг, технології) іншої сторони.
У наш час 1/3 міжнародних комерційних угод мас зустрічний, взаємозв'язаний характер поставок товарів. Існують різні види зустрічних угод, але причини їх використання однакові:
• нестача або обмеженість валюти для здійснення прямих закупівель товарів чи послуг;
• необхідність здійснення гарантованих поставок;
• вихід на нові або труднодоступні ринки;
• спрощення фінансових взаєморозрахунків;
• необхідність подолання кризових явиш в економіці (неплатежі, часткова або повна неконвертованість національної валюти, падіння обсягу виробництва, зниження конкурентоспроможності товарів).
Усі операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою можна поділити на такі види операції натурального обміну; операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва; операції на давальницькій сировині; операції з викупу застарілої продукції; операції, які передбачають поставки на комплектацію.
2. Складні компенсаційні угоди
Складні компенсаційні угоди, або глобальні чи генеральні угоди (globalagreement) - це особливий вид довгострокових (5-10 років) великомасштабних (100 мли дол. США і більше) компенсаційних операцій.
У таких угодах експортер обладнання, який не зацікавлений повністю використовувати компенсуючу продукцію у таких значних обсягах, відмовляється від неї на користь третьої особи, яка н міру реалізації продукції компенсує портеру вартість обладнання та кредиту.
Таким чином, складна компенсаційна угода носить рамочний (framworkagreement), тристоронній характер, і тому іноді така угода називається тристоронньою компенсаційною угодою (triangular compensation agreement), її виконання супроводжують такі контракти:
• між експортером (постачальником, виконавцем) та імпортером (покупцем, замовником) укладаються контракти на спорудження об'єкта, на поставку конкретного обладнання, ліцензійні, ноу-хау та інжинірингові угоди;
• між імпортером (покупцем, замовником) та третьою стороною (отримувачем компенсуючої продукції) укладаються контракти на поставку імпортером компенсуючої продукції третій стороні, яка має рийок збуту;
• між експортером (постачальником, виконавцем) та третьою стороною (отримувачем компенсуючої продукції) укладається договір про умови погашення вартості обладнання та вартості кредиту у міру реалізації компенсуючої продукції.
Складність цієї компенсаційної угоди полягає у виборі партнерів цієї угоди та у їх взаємодії. Особлива увага мас приділятися вибору третьої сторони, яка реалізує компенсуючу продукцію. Зазвичай при підготовці та реалізації складної компенсаційної угоди слід використовувати механізм міжнародних тор tin (тендерів).
3.Виробниче кооперування
Найтриваліші стійкі зв'язки між торговими партнерами, Ігри яких торгівля виступає частиною промислового співробітництва, забезпечує виробниче кооперування. Найпоширенішими його видами с: підрядне кооперування, договірна спеціалізація, спільне виробництво.
При підрядному кооперуванні одна із сторін (замовник) доручає іншій (виконавцю) виконання певної роботи відповідно до обумовлених вимог до її виконання (асортимент, обсяг, термін, комерційні умови тощо). При необхідності лимонник може передавати підряднику технологію, креслення і специфікації, обладнання і матеріали. Предметом угоди про підрядне кооперування може бути:
• виконання технологічних операцій за дорученням замовника з метою перетворення напівфабрикатів у готові комплектуючі вироби;
• випуск компонентів за кресленнями та специфікаціями замовника; складання вузлів та агрегатів з компонентів, які виробляються замовником.
Договірна специфікація виробництва передбачає розмежування виконання окремих частин та етапів виробничих програм, здійснення при необхідності перерозподілу капітальних вкладень. Договірна спеціалізація може виступати як подетальна та як технологічна.
Спільне виробництво організовується для здійснення конкретного економічного проекту при створенні складних видів продукції.. При цьому партнери тісно взаємодіють на всіх етапах, починаючи з НДДКР і до збут)' та сервісного обслуговування, з мстою отримання накресленого заздалегідь кінцевого результату. Таке співробітництві оформляється у вигляді консорціуму, тобто тимчасового договірного об'єднанні юридичне самостійних фірм, для здійснення конкретного проекті.
Консорціуми - це об'єднання (союзи) юридична та господарська самостійній компаній, які утворюються з метою виробничо-збутавого кооперування, а також надання підрядних та інших послуг. Вони можуть утворюватись для отриманні великих замовлень на поставки товарів на надання послуг, зокрема на споруджені» цивільних та промислових об'єктів або а .метою тривалого промислового співробітництва До складу консорціуму «ходять інжинірингові фірми, фірми-виробники, збутові структур», страхові компанії та банки. Організація виробничо-збутового співробітництві у рамках консорціуму часто охоплює проведення ИЛЛКР зі створення нових дороговартісних та складних видів обладнання, устаткування, товарів, моделей для подальшого кооперування їх виробництва та збуту з метою масштабного захопленні ринку. Ініціатор утворення консорціуму відбирає та запрошує майбутніх учасники консорціальної угоди для визначення їх прав, обов'язків та відповідальності при З реалізації. Учасники угоди обирають лідера консорціуму, який е зазвичай основним виробником або постачальником обладнання чи виконавцем основних робіт та має достатній досвід і зв'язки для координування роботи учасників. Останнім часом ініціаторами утворення консорціумів виступають великі інжинірингові фірми, які мають значний досвід у керівництві спорудженням великих об'єктів. Представники фірм обирають лідера консорціуму, якому надасться право координувати дії усіх члені консорціуму, представляти інтереси консорціуму перед майбутнім замовником та місцевою владою країни, у яку будуть здійснюватись поставки або у якій буду споруджуватись об'єкт. Сторони оформляють свої відносини у вигляді консорціальної угоди, в якій встановлюються взаємні права та обов'язки, головними з яких е такі:
Кожний член консарцїальної угоди бере на себе зобов'язання нести солідарно відповідальність по зобов'язаннях інших членів, які зв'язані з виконанням угод та контрактів, які її доповнюють. Це означає, що претензії з поставок, строків та обсягуробіт можуть бути висунуті як лідеру, так і будь-якому члену консорціуму, Проте вконсарціальних угодах встановлюються межі відповідальності кожного учасника та загальна відповідальність, і 1;іприклнл, якщо межа відповідальності кожного члена консорціуму встановлена у розмірі не більше 8% його частки зобов'язані то претензії у розмірі 12% частки винного учасника покриваються й його рахунок розмірі встановленої межі 8%, а решта 4% поділяються між усіма членами консорціум пропорційно їх часткам у загальній сумі зобов'язань.
Для участі у консорціумі запрошуються зазвичай компанії, які запропонують найнижчі ціни комплектуючих для кооперованого виробництва, ефективну систем збуту, привабливі кредитні умови, банківські гарантії тощо.
Коопераційні зв'язки можуть оформлятись у вигляді контракти, або господарської угоди, або протоколу про здійснення виробничих та наукове технічних зв'язків. Найкращою формою закріплення коопераційних зв'язків господарські у голи, які охоплюють усі сторони діяльності партнерів; вони місто? взаємні зобов'язання сторін, визначають предмет, номенклатуру та обсяг співпраці форму та строки завершення робіт тощо, виплати штрафних санкцій, для можливої уцінки товару, на випадок застави товару для забезпечення кредитних зобов'язань тощо. Мита, податки, митні збори, акцизи кожна із сторін сплачує у своїй країні самостійно, без взаєморозрахунків. Визначення сторін у бартерному контракті відрізняється тим, Ідо кожна з них с продавцем та покупцем, інколи вводять поняття "перший постачальник" та "другий постачальник". Строки взаємних поставок по бартерних контрактах практично ніколи не співпадають, завжди одна сторона є першим, інша - другим постачальником. Загальна сума бартерного контракту визначається сторонами у валюті після внесення поправок, зведених з урахуванням базисних умов поставок. Кількісні обсяги поставок товарів з кожного боку корегуються таким чином, щоб загальна вартість поставок з кожного боку була однакова. Порядок подання претензій з якості, кількості, строків поставок та підрахунку збитків і штрафних санкцій при виконанні бартерного контракту не відрізняється від контракту купівлі-продажу.