Головні події 1994 року:
· Підписання угоди між Інститутом електрозварювання ім.. Є. Патона і НАСА.
· Недостатнє фінансування наукових закладів, у тому числі і НАН України
· Академія наук України отримала статус національної
· 16 листопада Україна приєдналась до Умови про нерозповсюдження ядерної зброї (УНЯЗ)
· Зниження витрат на науку до 1,4% проти 2,5% у 1991 р., а у 1990 р. – 3,1%
· Нові технічні рішення на рівні винаходу містила кожна четверта розробка, а у 1994 р. – кожна шоста
· Зовнішній і внутрішній “відплив умів”. Щороку складає до 10 тис. Дипломованих спеціалістів
· Низький рівень матеріальної бази не дозволяє проводити дослідження на рівні світових досліджень
· США підтримує зв’язки з Україною в області прикладної космічної науки
· Зменшення кількості наукових шкіл і напрямків
· Скорочення науково-дослідних організацій, зменшення кількості наукових співробітників
· Підготовка контракту між “Ожмашем” і фірмою “Спейслорелл” та ін.
3. Негативні тенденції у розвитку науки
Загальна чисельність наукових кадрів у республіці 1994 р. Була вдвічі більшою, ніж у Франції і становила майже 300 тис. осіб, з яких понад 80 тис. – доктори і кандидати наук. Найавторитетнішим науковим центром лишається Академія наук України, яка з 1994 р. отримала статус національної. Активізації наукового пошуку сприяло створення Міністерства України у справах науки та технологій, заснування низки галузевих академій.
Останнім часом більш як у 20 разів зросла кількість прямих угод про співробітництво між зарубіжними та українськими науковими центрами. Лише 1994 р. у США, Німеччині та інших країнах вийшло понад 20 монографій вчених НАН України.
Водночас у науковій сфері простежується низка негативних тенденцій:
1. Постійне зниження витрат на науку у внутрішньому валовому продукті. Так, вже 1994 р. вона знизилася до 1,4% проти 2,5% у 1991р., 3,1% у 1990 р. і досягла тієї критичної межі, за якою починаються незворотні руйнівні процеси.
2. Недостатня матеріальна база, обмежений доступ до новітньої наукової інформації. Відсутність належного фінансування зумовила відставання українських науково-дослідних установ за оснащеністю засобами автоматизації, науковими приладами, матеріалами, літературою від одно профільних установ розвинутих країн щонайменше на 10-15 років. Вітчизняні науковці мають обладнання та інформації у 100 разів менше, ніж їхні західні колеги, а доступ до найновішої інформації має фактично лише 1% фахівців.
3. Зниження ефективності функціонування наукових установ. Якщо 1990 р. принципово нові технічні рішення на рівні винаходу містила кожна четверта розробка вітчизняних науковців, то 1994 р. – лише кожна шоста. У цей час питома вага розробок, що за своїм техніко-економічними характеристиками перевищили кращі світові аналоги, впала до 4,1% проти 6% 1990 р. Понад 90% нових технологічних розробок не впроваджується у виробництво. Фундаментальні дослідження поступаються місцем прикладним, що в перспективі може призвести до значного відставання від інших країн на магістральних наукових напрямках.
4. Внутрішній і зовнішній “відплив умів”. Щороку внаслідок міграції Україна втрачає до 10 тис. дипломованих спеціалістів. Найбільше цінуються на Заході українські генетики, фізіологи, біохіміки, фізики-теоретики. Цей процес веде до катастрофічних втрат. По-перше, підготовка спеціаліста з вищою освітою, вченим ступенем, плюс втрачена вигода від використання такого спеціаліста становить, за розрахунками фахівців ООН, 300 тис. доларів. По-друге, за оцінками експертів, процес деградації вітчизняної науки може стати незворотним, якщо країну залишать 10-15% найперспективніших молодих спеціалістів. Не менш загрозливим є внутрішній “відплив умів”. Тяжке фінансове становище, падіння соціального престижу вченого призвели до того, що понад 20% науковців республіки перейшло до комерційних структур.
Головні події 1996 року
| 5 січня 1996 рік | була проведена ліквідація шах тарної пускової установи близько Первомайська з участю міністрів оборони України, США та Російської Федерації. Кабінет міністрів прийняв програму ліквідації ядерної зброї. |
| 7 лютого 1996 рік | Федерація профспілки України заявила про одностайність з страйкуючими вугільниками країни і прийняв рішення оказати Центральному комітету профспілки працівників вугільної промисловості матеріальну допомогу. |
| 9 квітня 1996 рік | відкрилася “Народна культура зраненої землі” у центрі “Український дім”. Організували її Мін чорнобиль України, Міністерство культури і мистецтв, Інститут народознавства НАНУ, Історико-культурна експедиція, Київський державний міський центр дозвілля та центр “Український дім”. На відкритті експозиції виступили заступник міністра Мін чорнобиля України А. Ринка. |
| 14 лютого 1996 р. | встановлено 100 довічних державних пенсій для видатних діячів. У зв’язку з цим видно розпорядження “Про державні стипендії видатним діячам науки, освіти, культури”. |
| 1996 рік | підписана “Сумісна заява” з італійським міністром Антоніо Пурі Пуріні, у котрій “велика сімка” в обмін на зобов’язання зачинити Чорнобильську АЕС у 1997 році повинна відмовити нашій країні фінансову допомогу у формі управління енергетикою. |
Фундаментальна наука, яка готує високоосвічених фахівців, здатних відкривати нові закони природи і суспільства, а також через прикладні науки впроваджує у виробництво новітні наукові розробки, починає активно впливати не тільки на мілітаристські, але і суспільні аспекти внутрішнього і зовнішнього життя країн, чим значною мірою обумовлює напрями політики урядів. Реагуючи на цю ситуацію, уряди багатьох європейських країн починають створювати офіційні заклади з забезпечення держави продуктами наукових напрацювань та їх доцільного використання.
Можна сказати, що українській науці поталанило і вона, дійсно, того вата, що біля колиски з немовлям на ім’я Академія наук стояв такий геніальний вчений, як Володимир Ів. Вернадський – засновник геохімії, біології, радіогеології, автор багатьох фундаментальних праць з філософії природознавства та наукознавства.
Треба особливо наголосити, що спадкоємці В. Вернадського на посаді президента АН УРСР академіки Д. Заболотний, О. Палладін зробили все від них залежне для становлення та відродження Академії наук після Великої Вітчизняної війни як вищої наукової установи України.
Українській науці поталанило вдруге – у 1962 році на посаду президента АН УРСР було обрано Бориса Євгеновича Патона. Окрім того, що вже в ті часи він був вченим із світовим ім’ям, як президент він повною мірою виявив та реалізував свої здібності видатного організатора науки.
Скорочення обсягів фінансування за той саме час: дід 2,5% ВВП до 0,4% ВВП. На одного громадянина України у 1996 році припало майже 9 дол. США витрат на науки, що у 15 раз менше, ніж у радянський період, у 50-100 раз менше, ніж у розвинених країнах.
Постійно скорочується чисельність працівників Академії наук:
Нині в Україні діє понад 40 законів па підзаконних актів, що дозволяють укладати контракти з певними категоріями працівників. Ними слід керуватись при застосуванні цієї форми трудового договору. Зокрема у галузі освіти і науки таки нормативні акті, які дозволяють укладати контракти:
1) Закон України “ Про статус Академії наук Української РСР”;
2) Закон України “Про освіту” (працівники керівної ланки закладу освіти, що діє у загальнодержавній власності і підпорядковані Міністерству освіти України, іншім міністерствам і відомствам України (ст. 20);
3) Закон України “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” (працівники, що виконують науково-дослідні роботи);
4) Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (працівники, які здійснюють медичне обслуговування, працюють у закладах освіти, культури на забруднених територіях);
5) Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.93. р. №203 “Про застосування контрактної форми трудового договору з керівниками підприємств, що є у загальнодержавній власності (корівники державних підприємств, уставів);
6) Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.93р. №170 “Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору” (працівники у випадах, прямо передбачених законодавством)
4. Законодавча база стосовно розвитку науки.
1998 року в місце Немирів Вінницької області відбувалася нарада-семінар з питань регіональної екологічної політики. Організатором семінару було Мінекобезпеки України.
Голова комітету Юрій Самойденко виступив з доповіддю “Стратегічні напрями роботи Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”
Комітет верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи на своєму засіданні 29 вересня 1998 року розглянув питання, пов’язані з ліквідацією фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Що 20.06.97 р. Верховна рада України прийняла Закон України “Про формування Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”. У статті 7 цього закону зафіксовано, що ставки збору, порядок його обчислення, термін сплати та пільги щодо оподаткування можуть змінюватися лише шляхом внесення змін до цього закону.
Усупереч вимогам пункту 4 розділу XV “Перехідних положень” Конституції України Вами був виданий Указ від 18 червня 1998 року за № 656 “Про встановлення ставки збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення”.