Статистичне вивчення рослинництва (стр. 2 из 6)
Посівні площі індивідуальних і фермерських господарств обстежуються вибірково на договірній основі в системі бюджетних обстежень. Такі обстеження проводять працівники державної статистики. Посівні площі використовуються в статистиці і економіці при розв¢язанні різних задач. Для характеристики загальних розмірів посівів використовуються такі категорії посівних площ: засіяна, весняна продуктивна, збиральна, фактично зібрана.
Засіяна – площа, де висіяно насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культури висівалися 2 рази, то її включають в засіяну двічі. Подвійний облік окремих ділянок застосовують при пересіві загиблих озимих культур, повторних посівах. Засіяна площа поділяється на засіяну під урожай поточного року і засіяну в календарному році.
Площа, засіяна під урожай поточного року включає посіви ярих культур поточного року і озимих культур минулого року. Площа, засіяна в календарному році, включає посіви ярих культур поточного року та озимих культур під урожай наступного року.
Показник засіяної площі використовується для розрахунку потреби в насінні, для перевірки виконання плану посівів сільськогосподарських культур.
Весняна продуктивна площа – це площа, зайнята посівами на кінець весняної сівби. Вона включає: площу посівів озимих культур, що збереглися до кінця весняної сівби, посіви ярих культур поточного року, пересів загиблих озимих, площу багаторічних технічних культур, укісну площу посівів багаторічних трав минулого року. З цієї площі передбачається врожай поточного року. До її складу ділянки можна включати лише один раз. Вона є основною категорією посівних площ, з розрахунку на цю площу визначається урожайність.
Збиральною називають ту площу, з якої в поточному році збиратимуть врожай сільськогосподарських культур. Її визначають відніманням від весняної продуктивної площі площі загиблих влітку посівів і площі під культурами, урожай з яких в поточному році не збирається та додаванням до результату площі посівів, з яких урожай в поточному році буде збиратися двічі.
Показник збиральної площі використовується для визначення обсягів збиральних робіт і контролю за їх виконанням.
Фактично зібрана площа – це площа, де проведені збиральні роботи. Від збиральної площі вона відрізняється на розмір посівів, які залишились незібраними з різних причин.
Порівнюючи фактично зібрану площу із збиральною, можна зробити висновок про рівень організації і проведення збирання врожаю. Аналізують також розмір посівів, порівняно з окремими категоріями посівних площ. Відношення фактично зібраної площі до збиральної характеризує виконання завдання по збиранню посівів. Коефіцієнт обороту посівних площ є відношенням засіяної площі до весняної продуктивної. Окремо визначаються показники зимово-весняної та літньої загибелі посівів. Всі коефіцієнти вимірюються у відсотках.
Динаміку посівних площ аналізують порівняно фактичних розмірів посівів по окремим культурам і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулий рік. При цьому використовуються показники динаміки (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту) і способи визначення основних тенденцій розвитку в рядах динаміки.
Багаторічні насадження – це ті насадження, що дають плоди протягом багатьох років. Це плодові і ягідні насадження, виноградники, кормові, технічні культури.
Облік багаторічних насаджень спирається на їх класифікацію.
За видами: сім¢ячкові, горіхоплідні, кісточкові, цитрусові, субтропічні.
За групами вікових насаджень: молоді, насадження в плодоносному віці.
При розподілі насаджень на молоді і в плодоносному віці беруть до уваги не фактичне плодоношення, а встановлений нормативний віковий ценз. Для молодих дерев не обчислюють ні обсяг продукції, ні врожайність.
Статистика багаторічних насаджень визначає площу багаторічних насаджень в цілому і за видами. Визначає валовий збір, врожайність з 1 га насаджень у плодоносному віці.
Дані про площу збирають за допомогою переписів багаторічних насаджень. Крім цього, статистика збирає поточні дані з одноразових звітів. Також площі обліковуються в індивідуальному секторі і у фермерів. Для цього сектору є спеціальні нормативи щільності, розроблені для кожної зони, які множать на кількість рослин і визначають площу посіву. Крім рослин, що дають продукцію, статистика обліковує і розсадники: дорослі дерева, що дають насіння. саджанці. Інформація збирається у липні і січні. При аналізі урожайності багаторічних насаджень необхідно брати досить великі проміжки часу.
Урожай та врожайність сільськогосподарських культур – це важливі результативні показники розвитку рослинництва. Урожай – це загальна кількість продукції конкретного виду, одержаної з усієї площі даної культури, його ще називають валовим збором. Це абсолютний показник, вимірюється в ц, га.
Врожайність – це кількість врожаю в розрахунку на 1 га площі даної культури, або це середній розмір валового збору в розрахунку на 1 га площі. Це відносний показник, вимірюється в ц/га, т/га. Серед усіх факторів урожаю найважливішим є фактор урожайності.
В обліку врожаю і врожайності є свої особливості: продукція однієї і тієї ж культури може відноситися до різних груп в залежності від її використання. Для більшості культур урожайність визначається діленням фактичного врожаю у фізичній масі на уточнену весняну продуктивну площу. Іноді, наприклад, урожайність цукрових буряків обчислюється не за виходом буряків, а за виходом цукру. Урожайність кукурудзи на зерно обчислюється діленням урожаю в перерахунку на сухе зерно на фактично зібрану площу.
Є три види врожаю: видовий, біологічний (на корню), фактичний (амбарний).
Видовий – очікуваний розмір валового збору в певний період вегетації рослин. Його визначає агроном на око.
Біологічний урожай перед початком збирання визначають на око або вибірковим збиранням врожаю без врахування його втрат. Цей показник застосовується для планування організації зберігання, перевезення, переробки врожаю.
Фактично зібраний урожай статистика визначає 2 рази. Першого листопада обліковується попередній розмір фактичного врожаю, а по закінченні року облік проводять ще раз. Ці дані входять у річний звіт, але його дані є офіційними лише тоді, коли вони затверджені статистичними органами.
Агротехніка – це встановлені агрономічною наукою і практикою прийоми вирощування сільськогосподарських культур, які сприяють одержанню високого врожаю, підвищенню родючості грунтів і продуктивності праці.
Задачею статистики агротехніки є облік обсягу агротехнічних заходів, що застосовуються при вирощуванні культур та оцінка ефективності цих заходів. До агротехнічних захоів належать впровадження і освоєння сівозмін, прогресивний спосіб обробітку грунту, застосування і раціональне використання органічних і мінеральних добрив, забезпечення насінням високоврожайних сортів і гібридів, догляд за посівами, раціональний спосіб збирання врожаю, застосування меліорації земель і заходів захисту грунтів від ерозії.
Статистика агротехніки визначається кількома групами показників:
1. Показники, що характеризують підготовку грунту під посів.
2. Загальна кількість внесених органічних і мінеральних добрив за видами, під окремі культури, в цілому.
3. Показники, що характеризують посівний чи посадковий матеріал.
Статистика вивчає стан і розвиток рослинництва по категоріях господарств, адміністративних районах та економічних регіонах, сільськогосподарських зонах та підзонах, по виробничих типах господарств.
Статистика рослинництва не лише аналізує дані обліку посівів, проводить їх групування, визначає певні закономірності і співвідношення, вона також досліджує процес виробництва продукції, його динаміку, рентабельність.
Для виконання своїх основних завдань статистика рослинництва використовує всі статистичні методи дослідження, і представляє результати аналізу у вигляді певних показників, на основі яких і робляться висновки. Як вже було відмічено, ці показники складають цілу систему і поділяються на натуральні і вартісні. З іншого боку їх класифікують як показники наявності виробничих ресурсів, показники виробництва продукції, показники ефективності виробництва..
Значна частка показників рослинництва є розрахунковими величинами: різні види середніх, індекси, коефіцієнти. Так, наприклад, розраховують показник виконання плану отримання врожаю.
Велике значення для характеристики розбіжностей у рівні розвитку рослинництва мають показники інтенсифікації виробництва: споживання і якості добрив, наявності основних виробничих фондів і енергетичних потужностей, рівня механізації виробничих процесів, забезпеченості кваліфікованими кадрами, форми та якість агротехнічних заходів.
Під час аналізу розвитку рослинництва вивчають рівень виконання плану і динаміку виробництва продукції і врожайності, оцінюють вплив ріних факторів на врожай та врожайність, виявляють резерви їх збільшення. Слід враховувати, що процес виробництва у рослинництві здійснюється сезонно, а залежність результатів виробництва від економічних факторів (забезпеченості добривами, вкладень праці і коштів) має менш стійкий характер, ніж у тваринництві.
Зміну врожайності сільськогосподарських культур порівняно з планом або в динаміці визначають за допомогою індивідуального індексу:
 |
,
де у1 і у0 – рівень врожайності відповідно у звітному і базисному періодах.
Для характеристики зміни врожайності по господарству в цілому або групі господарств обчислюють індекс середньої продуктивності: