Сутніст і основні риси макроекономічної нестабільності (стр. 1 из 3)

Зміст

стор.

Вступ……………………………………………………………………….3

1.Циклічний характер розвитку економіки…………………...................5

1.1Циклічні коливання та їх різновиди…………………………………...

1.2.Класичний та сучасний економічні цикли…………………………...

2.Фактори прояву макроекономічної нестабільності…………………10

2.1. Економічна нестабільність і безробіття

2.2.Інфляція як соціально-економічне явище і фактор макроекономічної нестабільності………………………………………….

3.Проблеми макроекономічної нестабільності в Україні……………..11

Висновки…………………………………………………………………12

Список використаної літератури……………………………………….13

Вступ

Тема курсової роботи є досить актуальною в сучасних умовах.

Обґрунтували теоретичну и практичну актуальність теми: «Сутність і основні риси макроекономічної нестабільності» .

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку рекомендованої літератури.

У першому розділі розглядають періодичність (повторюваність) циклічних коливань К.Маркс пов’язував із матеріальною основою криз - періодичністю оновлення основного капіталу, яка на той час становила 8-10 років. К.Маркс вважав, що в межах капіталістичного суспільного устрою основна суперечність не може бути вирішена, і пов’язував ії з пролетарською революцією, яка покладе край циклічним коливанням економіки. Марксистська теорія – теорія пролетарська, саме тому проти неї була спрямована масова критика. ХХ ст.. відзначалось ще частішими циклічними коливаннями, про що свідчить кризи 1900-1903рр., 1907-1908, 1913-1914, 1920-1921, 1929-1933, 1937-1938, 1948-1949, 1957-1958, 1970-1971, 1974-1975, 1980-1982, 1990-1992 рр. Не уникла циклічних коливань і планова економіка. Глибоке падіння виробництва в період політики «воєнного комунізму», аграрна криза 1931-1932 рр., поступне скорочення частки товарів групи «Б» у промисловій продукції СРСР свідчать про неспроможність планомірно організованого господарства уникнути циклічних коливань.

У другому розділі характеризують фактори макроекономічної нестабільності. Ринковій економіці властива нестабільність. Ретроспективний аналіз економік капіталістичного світу, як і сьогодення, свідчить, що періоди процвітання економічних систем різних країн світу змінюються падінням обсягів виробництва і доходів, зростанням безробіття, інфляційними та дефляційними процесами. Явища періодичного порушення та відновлення рівноваги, як виявилося,

відбуваються у певній логічній послідовності. Так перша економічно криза капіталістичної економіки виникла в Англії у 1825-1826 рр. Потім кризи повторюються кожні 10-11 років. Перед кожною кризою спостерігається розширення виробництва і зростання товарних цін. Потім ціни падають, а сфері грошово-кредитного обігу починаються зміни, які завершуються повною руйнацією кредиту.

Третій розділ присвячений аналізу переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

ВідносновисокийрівеньрозвиткуекономікиУкраїниможезабезпечитиїйекономічнунезалежність, алезаумовиконверсіїоборотногопотенціалуйнезалежноїекономічноїоцінкиматеріально-сировинноїбази.

Історично склалося так, що найважливіша функція уряду - забезпечувати повну зайнятість ресурсів і стабільний рівень цін. Жодна з відомих нині ринкових економічних систем не функціонує стихійно. При цьому напрямок й форми державного втручання змінюються відповідно до ситуації, що склалася у економічній системі. Вибір адекватної політики дозволяє запобігти інфляції та безробіттю.

Розділ І. Циклічний характер розвитку економіки

1.1. Циклічні коливання та їх різновиди

Повторюваність історичного перебігу подій була помічена ще в ІІ-І ст. до н. е. давньогрецьким істориком Полібієм та стародавньокитайським істориком Сима Цянем. Зокрема, Полібій у праці «Всезагальна історія» розглядав періодичну зміну трьох основних форм державного правління, властивих еллінам: царства, аристократії та демократії, які відрізняються одна від одної як кількісними, так і якісними ознаками.

Царство (за Полібієм)- єдиновладдя найдостойнішого, який одразу передає владу за власною волею, як тільки з’явиться мудріший за нього.

Аристократія – правління небагатьох найсправедливіших та найрозсудливіших, обраних народом.

Демократія – організована влада народу (переважної більшості).

Ці форми є благими (позитивними). Але кожна з них має властивість набувати спотвореної форми. Так, спотвореною формою царства є монархія, аристократії – олігархія, а демократії – охлократія.

Полібій стверджував, що спотворені форми влади пов’язані х благами законами природі. Кожна позитивна форма з часом переходить у свою протилежність(1.1).

Царство Монархія

Аристократія Олігархія

Демократія Охлократія

Рис.1.1. Кругообіг змін форм влади.

Тому історія вимагає переходу влади від одного принципу управління до іншого. Інтерес до вивчення циклічної динаміки непостійний. Останні два століття минулого тисячоліття та початок третього ознаменувалися посиленням і інтересу до цієї проблеми як збоку економічних , так і філософських, соціально-політичних та соціокультурних наук. Ідея економічних циклів належить французькому вченому Клементу Жугляру і датується серединою ХІХ ст. До нього вчені-економісти досліджували кризи, а не цикли. К. Жугляр пов’язував середньострокові цикли з оновленням активної частини основного капіталу, визначав тривалість циклу в 7-11 років, тобто в середньому в 9 років.

Пізніше, посилаючись на авторство К. Жугляра, К. Маркс ретельно дослідив і описав у «Капіталі» промисловий цикл, тривалість якого становила 8-10 років. Таким чином, у кінці ХІХ ст.. в економічній науці сформувалось уявлення про існування єдиного «ділового», «промислового» чи «економічного» циклу тривалістю 7-11 (8-10) років.

На межі ХІХ-ХХ ст. український вчений М. Туган-Барановський дослідив вплив циклічних коливань на життя народу та спробував критично проаналізувати всі існуючі теорії циклічних коливань економіки з тим, що виявити причину напрочуд точного періодичного повторення злетів і падінь основних макроекономічних показників. Ці дослідження також стосувались насамперед середніх циклічних коливань. У цей самий історичний період дослідники циклічних коливань дійшли висновку, що існують не тільки середнього, а і довгострокові коливання економічної світової кон’юнктури. Так, у 1913 р. голландський вчений Ян Ван Гальдерен вперше сформулював проблему існування довгострокових економічних циклів.

Американський вчений Джозеф Кітчин відкрив короткострокові економічні цикли тривалістю 3 роки і 4 місяці. Він пов’язував їх із коливаннями запасів золота.

Основоположник економетрики, американський учений В. Мітчелл вбачав причини малих циклічних коливань у сфері грошового обігу і визначив їхню тривалість – для США 40 місяців, тобто 3 роки 4 місяці.

Отже, кінець ХХ- початок ХХІ ст. ознаменувався пожвавленням наукового інтересу до дослідження циклічних парадигми розвитку природи і суспільства.

1.2. Класичний та сучасний економічні цикли.

Економічні коливання ділової активності суттєво відрізняються в межах однієї країни у різні проміжки часу та у різних країнах в межах одного історичного періоду за тривалістю, причинами, що їх породжують, та періодичністю. Саме тому існують різні теорії, що прагнуть пояснити причини, зміст та наслідки економічних коливань.