ВСТУП
Історія лізингу є далеко не новою, хоча сам термін з’явився зовсім недавно. Лізингові угоди були виявлені ще за часів Аристотеля. Зокрема, глиняні таблички, знайдені в шумерському місті Ур, містять відомості про оренду сільськогосподарських знарядь, землі, водяних джерел, волів та інших тварин.
На початок ХХ сторіччя, у зв’язку із розвитком промисловості та виробництва, зросла кількість товарів, що здавалися в оренду. Подальший розвиток орендних операцій призвів до необхідності розмежування договорів лізингу й оренди-продажу. Тут слід зазначити, що лізингові відносини мало чим відрізнялися від орендних, тобто були взаємопов’язаними. Розрізняти їх почали трохи пізніше.
Часто лізинг розглядають як звичайну оренду, що є помилковим, оскільки оренда передбачає короткострокове користування та повернення майна, а лізинг - довгострокове фінансування, сервісні послуги, а також можливий перехід права власності на майно орендарю після виплати всіх лізингових платежів.
Поряд з іншими фінансово-кредитними інструментами фінансового забезпечення, оновлення та розширення основних фондів підприємств в Україні, тема лізингу сьогодні надзвичайно актуальна. Як дуже вигідний інструмент інвестиційної політики, він має величезне значення для розвитку виробництва в період спаду економіки в країні. В період економічних потрясінь, безробіття, низької платоспроможності українських підприємств цей вид діяльності – через свою особливу економічну природу – здатний зробити вагомий внесок в підйом та розвиток національної економіки, а на міжнародному рівні – створити і закріпити нові зв’язки з іноземними інвесторами.
Актуальність розвитку лізингової діяльності полягає, також, у необхідності технічного переоснащення та оновлення основних фондів існуючих підприємств, запровадження нових результатів в межах у процес виробництва, а також у потребі розширення матеріально-технічної бази малих та середніх підприємств у рамках програм розвитку малого та середнього бізнесу.
Використання міжнародного лізингу як методу залучення інвестицій в економіку України є особливо корисним в сучасних умовах дефіциту капітальних вкладень за рахунок власних коштів підприємств, відсутності необхідної державної підтримки, недостатнього обсягу прямих іноземних інвестицій, обмеженого доступу до довгострокових кредитних ресурсів. Світова практика свідчить, що ці проблеми притаманні більшою чи меншою мірою як Україні, так і іншим країнам в умовах переходу до ринкової економіки. Таким чином, лізинг є дієвим чинником стимулювання притоку інвестицій в основний капітал та економічного зростання цих країн в цілому.
Лізингова діяльність є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Досвід іноземних країн підтверджує цю точку зору.
Мета роботи – дослідити сутність та поняття міжнародного лізингу, проаналізувати стан та перспективи розвитку міжнародного лізингу в країнах Європи та в провідних країнах світу, дослідити стан, проблеми та перспективи лізингу в Україні.
Дослідженням питання лізингу займалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці: Н.Внукова, А.Загородній, О.Луб’яницький, Л.Мельник, В.Міщенко, А.Мокій, В.Пинзеник, Н.Слав’янськ, Ю.Сосюрок, В.Трач, Т.Унковська, А.Фукс, Г.Холодний, Г.Черевко, Н.Шульга та інші. У дослідження лізингового механізму інвестування вагомий внесок зробили такі автори, як П.Андерсон, П.Біагі, Р.Вансіл, Н.Васільєв, В.Газман, Дж.Галлардо, Г.Галпер, Г.Гендерсон, І.Герчикова, М.Гордон, В.Горємикін, Е.Кабатова, Д.Лоуренс, Д.Майєс, Дж.Мартін, Р.Олсен, А.Офер, Л.Прилуцький, Е.Тодер, А.Форд, Л.Шал та інші.
Об’єктом роботи є стан та перспективи розвитку лізингу на міжнародному рівні.
Предметом роботи є відносини, які виникають між суб’єктами, що здійснюють лізингову діяльність, яка виходить за межі національних кордонів.
Метод роботи – пошуковий, описовий та порівняльний аналіз.
Інформаційною базою для написання цієї роботи слугували монографії вчених, які вивчали це питання, збірники наукових статей, підручники, газети, журнали.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ
1.1. Сутність та поняття міжнародного лізингу
Міжнародний лізинг можна вважати формою експорту-імпорту капіталів, оскільки причини міграції капіталів є мотивами для експортних та імпортних лізингових операцій. Вони також виступають додатковим важливим джерелом збуту продукції, особливо дорогого високотехнологічного обладнання. Крім того, міжнародний лізинг можна розглядати як екологічно зорієнтований і інноваційний інструмент в умовах обмежених фінансових ресурсів, оскільки підприємства-лізингоодержувачі, використовуючи новітні екологічно безпечні технології, мають можливість економити на видатках, пов’язаних з забрудненням довкілля.
Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі в більшості залежить від вірного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.
Тому перш за все потрібно вияснити, в чому сутність лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише всебічне пізнання економічного механізму та переваг, що закладені в системі лізингу, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.
Введення в економічну лексику терміну «лізинг» (від англ. «to lease»), що означає «орендувати» або «брати в оренду», пов'язують з операціями телефонної компанії «Белл», керівництво якої в 1877 році ухвалило рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду. Проте перше суспільство, для якого лізингові операції сталі основою його діяльності, було створено тільки в 1952 році в Сан-Франциско американською компанією «UNITED STATES LEASING CORPORATION», і, таким чином, США стали батьківщиною нового бізнесу.
Досвід лізингової діяльності США і Англії в СРСР не використовувався. Тільки під час II-ї Світової війни радянські громадяни познайомилися з поняттям лізингу («lend-lease»). США поставляло своїм союзникам по блоку зброю, продовольство, автомобільну техніку, медикаменти і т.д. Проте відразу після війни слово «лізинг» зникло з української лексики більш ніж на чотири десятиріччя. І лише на початку 90-х років український уряд звернув увагу на лізинг, використовуючи його для стимулювання інвестиційної діяльності.
Як у будь-якого складного економічного поняття у лізингу є безліч визначень. Відносно економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням. Перш за все, лізинг, — слово англійського походження, похідне від дієслова «to lease» - брати і здавати майно в тимчасове користування.
Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм вияву цього нового кредитного інструменту, але все-таки можна привести ще одне - визначення Європейської федерації національних асоціацій по лізингу устаткування (Leaseurope): «Лізинг - це договір оренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для використовування їх у виробничих цілях орендарем, тоді як товари купують орендодавцем, і він зберігає за собою право власності». Міжнародний лізинг — договір між орендарем і орендодавцем, що знаходиться в різних країнах.
Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну «лізинг»: «Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів».
Визначення об’єкта лізингу є суттєвою умовою, без якої угода вважається недійсною.
Головною обов’язковою умовою лізингу є те, що об’єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з діючим законодавством об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними піприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. З урахуванням цього можна виділити наступні групи об’єктів (предметів) лізингу:
1. Рухоме майно:
· обладнання промислового призначення (верстати, устаткування, технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і майно);
· транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні засоби, обладнання для їх експлуатації (судна, літаки, вертольоти, автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничні вагони, контейнери та т.ін.);
· будівельна техніка;
· засоби телевізійного та дистанційного зв’язку;
· оргтехніка, конторське обладнання;
· ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми і т.ін.;
2. нерухоме майно:
· будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або комунально-побутового призначення;
· споруди (нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та транспортні споруди).
Таким чином, у лізинг може передаватися будь-яке майно, що не заборонене до вільного обігу і не знищується в процесі виробничого циклу.